Ухвала суду № 38877219, 19.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.05.2014 р. Справа№ 914/2177/13

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали

за заявою:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів;

про:

відстрочку виконання рішення

у справі:

№ 914/2177/13

за позовом:

Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів;

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів;

про:

стягнення 623 633,53 грн.

За участю представників:

від заявника (боржника): не з’явився;

від стягувача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у справі №914/2177/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів про стягнення 623 633,53 грн.

Заявник в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином. В заяві про відстрочку виконання рішення суду просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у справі №914/2177/13 на 12 місяців посилаючись на складне фінансове становище у зв’язку з відсутністю коштів.

Стягувач явку повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду надійшло пояснення (вх.№21469/14 від 19.05.2014 р.), в якому стягувач заперечив проти відстрочення виконання рішення суду, зазначив, що боржник не має наміру виконувати рішення суду, не надає пропозицій щодо джерел та можливості погашення наявної заборгованості.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що подана заява про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов’язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9).

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов’язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

У поданій заяві боржник посилається, зокрема, на неналежне виконання його контрагентами своїх зобов’язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості, однак на підтвердження вжиття заходів, спрямованих на стягнення дебіторської заборгованості, заявником доказів не подано.

Наведені заявником підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не можуть вважатися виключними обставинами, оскільки важке фінансове становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища.

Заборгованість за кредитним договором виникла з вини божника, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача – Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», та може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається заявник, як на підставу розстрочення, в разі такого відстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.

В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №914/2177/13 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося.

Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку, зміняться в майбутньому після можливого відстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі, зокрема, не доведено того, що товариством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності.

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 07.10.2012р. у справі №5015/5801/11, у постанові від 17.12.2012р. у справі №31/282.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що зменшення доходів боржника не може вважатись підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, а також враховуючи наявність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в ході виконавчого провадження, беручи до уваги матеріальні інтереси стягувача, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2013 р. у справі №914/2177/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м.Львів про стягнення 623 633,53 грн. відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.