Рішення № 38877211, 22.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7426/14 22.05.14За позовом ПрАТ «СК «Провідна»

до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ,

про відшкодування шкоди в порядку регресу 7 024,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: Різунов Р.С.

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська пожежно-страхова кампанія» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 7 024,50 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2014 порушено провадження у справі № 910/7426/14 та призначено до розгляду на 22.05.2014.

У судове засідання 22.05.2014 представник позивача прибув, надав додаткові докази та пояснення по справі, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 22.05.2014 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 25.04.2014, а також повідомленням про вручення поштового відправлення № 04080 2303932 9, яке отримане уповноваженим представником 30.04.2014.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач і відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі - страховик, позивач) та підприємством з 100% іноземним капіталом «Віртген Україна» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/0657666/10121/12 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 12.04.2013 по пр. Леніна - вул. Трегубенка у м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) у якій громадянин ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із Довідки про ДТП УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області № 9184415 від 02.07.2013 вбачається, що транспортний засіб «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю марки «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_2

Постановою Запорізького районного суду Запорізької обл.. № 317/1763/13-п від 11.06.2013 ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування № 2300003283 та страхового акту № 2300003283 від 23.10.2013 та у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеного вказаним актом, рахунку № Б 78 від 03.07.2013 та акту виконаних робіт № 145 від 22.10.2013 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати Підприємству із 100% іноземним капіталом «Віртген Україна» коштів у сумі 7 024,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0055951 від 28.10.2013.

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми 7 024,50 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_2 та завдання майнової шкоди автомобілю «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована в ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія," поліс № АВ/3930910, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/12697 від 08.05.2014 (в матеріалах справи). Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить 0 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля рахунок № Б 78 від 03.07.2013, та платіжне доручення № 0410001 від 28.10.2013, яким підтверджується факт перерахування коштів.

Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному наряді-замовлені роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.

Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням зносу), склав 7 024,50 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/3930910 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків (7 024,50 грн.) в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 7 024,50 грн. (7 024,50 грн. - 0 грн. франшизи).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 25.02.2014 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 459-11/ФПА) про виплату страхового відшкодування за полісом № АВ/3930910. Проте вимоги відповідач не виконав і відповіді не надав.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог, суд визнає за законними та обґрунтованими вимоги позивача, отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (01032, м. Київ, Солом»янський район. проспект Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) 7 024 (сім тисяч двадцять чотири) грн..50 коп. а також 1 827(одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 26.05.2014.