Ухвала суду № 38876872, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 804/1380/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі № 804/1380/13-а за позовом Приватного підприємства "Пік-Трейд" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012р. за №0000092210 та за №0000082210, від 19.12.2012р. за №0000152210 та за №0000162210.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача за результатами перевірки, щодо нереальності проведених господарських операцій між підприємством та його контрагентами та як слідство заниження податку на прибуток та завищення податку на додану вартість, оскільки придбання товару підтверджується первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013р. позов було задоволено частково.

Постанова суду мотивована тим, що позивач по взаємовідносинам з контрагентами мав в наявності всі первинні документи. Згідно з отриманими первинними документами позивач мав законні підстави для формування витрат та включення певних сум до складу податкового кредиту. З підстав адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та їх скасування, податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012р. за №0000092210 та за №0000082210 вважаються відкликаними, а тому у задоволенні позову щодо їх скасування суд відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що первинні документи надані позивачем не можуть вважатися такими, оскільки мають недоліки, а деякі неможливо ідентифікувати.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити. Зазначив, що придбання товару у контрагентів підтверджено первинними документами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 10.08.2012р. по 20.08.2012р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Пік-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012 року., за результатами якої складено акт від 28.08.2012р. за №106-22/2-34773315.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 837166,45 грн. за період з 2 кварталу 2011р. по 2 квартал 2012 року; п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого за 1-2 квартали 2012 року, завищено суму податкового кредиту у розмірі 574741,44 грн. за квітень - грудень 2011 року.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що документи надані до перевірки не оформлені відповідно до чинного законодавства, ряд документів (їх копії_ до перевірки не надані, а контрагенти позивача ТОВ «БК Гліфада» і ТОВ «Регламент-Тайм» мають стан відмінний від « 0» - внесено запиc про відсутність за місцезнаходженням та припинено, але не знято з обліку; при проведенні перевірки позивачем по вказаним контрагентам не надано документів, які б засвідчували факт приналежності придбаного вугілля та за умов його транспортування від виробника продукції до кінцевого споживача, факту передачі товарів від покупця до продавця. Крім того, до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, де міститься хибна інформація - номер свідоцтва платника ПДВ, який зазначено - анульовано. Також у наданих до перевірки видаткових накладних не розшифровано отримувача продукції та постачальника. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень державний орган діяв у межах чинного законодавства.

За результатами перевірки прийняті відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.09.2012р. за №0000092210, яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 570390 грн. та штрафні санкції у сумі 142597 грн.; від 13.09.2012р. за №№0000082210, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 837166 грн..

За результатами адміністративного оскарження, Рішенням ДПІ у Дніпропетровській області вищевказані податкові повідомлення-рішення були скасовано та зменшені нараховані суми.

Відповідачем були сформовані нові податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012р. за №0000152210, яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 570390 грн. та штрафні санкції у сумі 102712 грн.; від 19.12.2012р. за №0000162210, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 836264,66 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при направлення скарг в порядку адміністративного оскарження додавав первинні документи (їх копії) на підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ "БК Гліфада", ТОВ "Регламент-Тайм" були укладені відповідні договори . Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Факт укладення таких правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема: копіями договорів: від 01.09.2012р. (по ТОВ "Паливний склад Кірвський"); від 01.06.2012р. (по ФОП СПД ОСОБА_1); від 17.01.2011р. (по ЗАО "Керченський завод будівельної кераміки "Сармат"); від 06.06.2011р. за № 060611 (по ТОВ "Ресурси"); від 01.02.2011р. за № 10/02-УП ТОВ "БК Гліфада"); від 07.06.2011р. за № 06/07-1 (по ТОВ "Регламент-Тайм"); від 01.10.2012р. за № 1088/10 (по ПАТ "Перший Український міжнародний банк"); копіями рахунків-фактур; копіями видаткових накладних; копіями податкових накладних; копіями актів про надання послуг; копіями товарно-транспортних накладних; копією квитанцій про прийняття вантажу; листи (а.с. 13-250 Т1, а.с. 1-36, 41-52 Т2).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивач надав як відповідачу та і в матеріали справи як на доказ виконання вказаних угод первинні документи.

Відповідно до вимог ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція, це, перш за все, дія або подія.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 вказаного Закону, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Невизнання валових витрат внаслідок недостовірності документів обліку, про що зазначено вище, та протилежний висновок про заниження валового доходу на вартість отриманих ТМЦ як невстановленого факту передачі товару, взагалі суперечать принципам системи оподаткування.

Виконання договорів підтверджується матеріалами справи.

Порядок складання платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено ст. 201 ПК України.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (п. 201.8 ст. 208 ПК України).

На час укладання та виконання умов договору, так і на час виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, такі обставини сторонами не спростовуються.

Щодо посилання відповідача на зазначення у деяких податкових накладних за якими включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з номером свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ який анульовано, слід зазначити наступне.

Позивач не спростовує такого факту, податкові накладні, що деякі податкові накладі виписані ТОВ «БК «Гліфада» та ТОВ «Ресурси» містять номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, який у 2009р. було анульовані з підстав зміни юридичної адреси позивача.

Проте відповідно до акту перевірки позивач зареєстрований платником ПДВ з 15.12.2006р. по час перевірки (а.с. 103 Т2).

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку і частині задоволення позовних вимог та надав вірну оцінку обставинам справи, а також вірно застосував норми матеріального права.

Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, в межах її доводів, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі № 804/1380/13-а за позовом Приватного підприємства "Пік-Трейд" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник