Ухвала суду № 38876866, 06.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2014 року

справа № 804/6181/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі №804/6181/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2012 року №0000022240 та від 23 листопада 2012 року №0000032240, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ», оскільки ці правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цим первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв’язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року за період з 01.10.2011р. по 31.08.2012р., за результатами якої складено акт №117/224-20299219 від 29.10.2012р., яким зафіксовано порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215, ст.216, ст.234 ЦК України, внаслідок чого ТОВ «ХЗВБІБ» завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 88480грн., таким чином донараховано податок на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 14110грн., та встановлено завищення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 74370грн.; по декларації за серпень 2012 року підприємством завищено рядок 24 на суму 78269грн., в тому числі за жовтень 2011 року на 62818грн., за листопад 2011 року на 15451грн.

Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивач неправомірно завищив суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, через те, що в ході проведення перевірки видалося неможливим встановити місце навантаження, розвантаження та передачі блоків тощо.

На підставі означеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 22 листопада 2012 року №0000022240, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 78269грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 листопада 2012 року №0000032240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17638грн., з яких за основним платежем - 14110грн. та за штрафними санкціями - 3528грн.

За результатами адміністративного оскарження Рішенням ДПС у Дніпропетровській області, прийнятим за результатами первинної скарги, залишено без змін повідомлення-рішення форми «В4» від 22 листопада 2012 року №0000022240 та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 листопада 2012 року №0000032240 в частині визначення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 3899грн. та в частині застосування до нього штрафної санкції у розмірі 975,25грн., в іншій частині це податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 10.04.2013р. за №489/6/99-99/10-15 скарга позивача на вищевказані податкові повідомлення-рішення та на рішення ДПС у Дніпропетровській області, прийняте за результатами первинної скарги, залишена без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої інстанції встановлено, та не спростовано відповідачем в суді апеляційної інстанції, що реальність господарських операцій по виконанню договорів з його контрагентами ТОВ «СК «Лінкруст» та ТОВ «АТР-СВ» підтверджується матеріалами справи.

Первинні документи складені по цим операціям відповідно до вимог чинного законодавства.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності

Щодо правосуб’єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а відтак, правові підстави для задоволення апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі №804/6181/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівський завод вогнетривких блоків та бетонів" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник