Ухвала суду № 38875661, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3162/13-а(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Б" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000102301 та №0000112301 від 10.01.2013 року та стягнути з відповідача документально підтвердженні судові витрати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем 19.12.2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема-Б», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Норіус Компані» за лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт від 19.12.2012 року № 504/22-02/36460480.

Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: ч.5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України, в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 121 033, 00 грн., у тому числі у лютому 2012 року - 121 033, 00 грн.; пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на суму 127 085, 00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 127 085, 00 грн.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 10 січня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000102301 яким збільшено ТОВ «Тема-Б» грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - 121 033, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 258, 00 грн.;

№ 0000112301 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 127 085, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 771 , 00 грн.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14, п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наявні у матеріалах докази, дійшов висновку, що факт придбання товару документально підтверджується, твердження податкового органу про відсутність факту придбання товару під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції, відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав визнання спірних правочинів нікчемними, є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що від ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надійшов висновок експертного дослідження СТКРЗ Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області № 642 від 20.11.2012 року. На дослідження надано копії первинних документів по взаємовідносинах TOB «Тема-Б» з TOB «Норіус Компані». Перед спеціалістом поставлені питання: чи виконані підписи на даних документах гр. ОСОБА_2, чи іншою особою. В якості порівняльних зразків надано вільні зразки підпису гр. ОСОБА_2. Згідно висновку спеціаліста встановлено наступне: при порівняльному дослідженні підписів, які виконані в вищевказаних документах, що досліджуються, з вільними зразками підписів гр. ОСОБА_2, що надані у якості порівняльного матеріалу, було встановлено розбіжності по усім загальним ознакам (по будові, переважаючій формі виконання, координації рухів, нахилом, напрямком лінії підпису) та окремим ознакам. Виявлені розбіжності стійкі, утворюють сукупність, яка являється підставою для категорично-негативного висновку про те, що підписи, які виконано в наданих на дослідження документах, навпроти прізвища ОСОБА_2 , виконані не гр. ОСОБА_2, а іншою особою.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що операції з контрагентами постачальниками та як наслідок контрагентами покупцями носять безтоварний характер, а самі операції оформлювались лише на папері без реального настання правових наслідків.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Норіус Компані» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 25/1-1 від 25.01.2012 року, згідно умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти цукор-пісок вироблений із цукру сирцю тростинного та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2-1.3 Договору, в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору Сторони узгоджують кількість, ціну, строки, та умови поставки товару і платежі кожної окремої партії поставки товару. Додатки (Специфікації) та товарно-транспортні, з/д чи видаткові накладні є невід»ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.1-3.3 Договору встановлено, що покупець здійснює передоплату вартості замовленої партії товару згідно рахунку, шляхом переказу відповідних коштів на банківський рахунок продавця в строки та на умовах, погоджених обома сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 Договору, кількість товару, що постачається по цьому договору вказується в погоджених сторонами додатках (специфікаціях). Вага товару визначається згідно видатковими накладними, а якість згідно сертифікатами заводу.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, в матеріалах справи наявні надані позивачем копії первинних бухгалтерських документів.

Так, видатковими накладними та актами прийому-передачі, підтверджується передача товару.

Копіями товарно-транспортних накладних підтверджуються обставини щодо транспортування товару, з яких також вбачається, що товар куплявся зі складу продавця на території Рокитнянського цукрового заводу (місце переробки) за адресою смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, Київської області. В даному випадку, судова колегія враховує доводи позивача, що між сторонами був укладений саме договір купівлі-продажу, а не поставки, тобто право власності на товар переходило в момент передачі товару, що слідує також з п. 6.6 Договору, відтак, TOB «Тема-Б» здійснювало перевезення власного товару, а отже виступало вантажовідправником та вантажоодержувачем, що не заборонено законодавством. Матеріалами також підтверджується, що TOB «Тема-Б» перевезення здійснювалися на підставі договору №13 від 11.03.2011р. укладеного позивачем із TOB «Нова Експедиція». Товар перевозився автомобілями DAF д.н. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3), Renault Premium д.н. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_4), Renault Magnum 480 д.н. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_5). Номерні знаки цих автомобілів вказані у товарно-транспортних накладних. Ці автомобілі належать на праві власності TOB «Нова Експедиція», що підтверджується копіями свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів (додаються). Водії є працівниками TOB «Нова Експедиціями», що підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу.

Із смт. Рокитне цукор доставлявся до АДРЕСА_1. Матеріалами підтверджується, що за вказаною адресою позивач орендує склад загальною площею 1022 кв. м. на підставі договору оренди №10 від 01 липня 2011 року, укладеного з ФОП ОСОБА_6

Сертифікатом відповідності заводу виробника підтверджується, що товар був сертифікований.

Здійснені із TOB «Норіус Компані» господарські операції були відображені в податковому обліку TOB «Тема-Б», що підтверджується копією долученої до матеріалів справи податкової звітності з ПДВ за лютий 2012 року. Також, здійсненні операції були відображені в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується копією журналу-ордеру і відомості по рахунку 631.

Досліджуючи питання наявності ділової мети та подальшого використання купленого цукру у власній господарській діяльності, судова колегія виходить з того, що основним видом діяльності TOB «Тема-Б» є пакування - КВЕД 82.92. З матеріалів справи вбачається, що куплений цукор-пісок позивач продавав TOB «Фоззі-Фуд» згідно укладеного договору поставки №363 від 28.10.2009 р., що підтверджується копіями видаткових накладних.

Отже, купівля товару цукру-піску відповідає основному виду діяльності TOB «Тема-Б» та має для позивача реальну економічну доцільність (наявна ділова мета). TOB «Тема-Б» за 2012 рік отримало прибуток від своєї основної діяльності, що підтверджується копією декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що контрагентом позивача на адресу останнього було виписано податкові накладні.

На підставі дослідження вказаних документів, колегією суддів встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані TOB «Тема-Б» та TOB «Норіус Компані» у повному обсязі.

Вказані вище документи було подано позивачем в тому числі в ході проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, контрагент позивача - TOB «Норіус Компані» зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Директором TOB «Норіус Компані» є ОСОБА_2. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами - КВЕД 46.36. Цей вид діяльності відповідає змісту здійснених господарських операцій. 27 квітня 2009 року TOB «Норіус Компані» було взято на облік в ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП №29077/29-004 від 27.04.2009р. Також, 08 травня 2009 року TOB «Норіус Компані» було зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва №100225658.

Таким чином, позивачем доведено, що на час здійснення господарських операцій, TOB «Норіус Компані» не мало дефектів правового статусу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними у справі матеріалами підтверджується реальне здійснення господарської операції і досягнення позивачем законної мети її здійснення, тобто об'єктивний зміст операції відповідає задекларованому.

В той же час, колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на висновок експертного дослідження СТКРЗ Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області № 642 від 20.11.2012 року.

Згідно висновку спеціаліста встановлено наступне: при порівняльному дослідженні підписів, які виконані в вищевказаних документах, що досліджуються, з вільними зразками підписів гр. ОСОБА_2, що надані у якості порівняльного матеріалу, було встановлено розбіжності по усім загальним ознакам (по будові, переважаючій формі виконання, координації рухів, нахилом, напрямком лінії підпису) та окремим ознакам.

Фактично, вказані доводи контролюючого органу є єдиною підставою для донарахування податкових зобов'язань позивачу. Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.

З цього приводу, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пп. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є експертні висновки.

Як встановлено судом першої інстанції при проведенні почеркознавчих досліджень ОСОБА_2 присутній не був.

В той же час, в силу положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України за № 53/5 від 08.10.1998 року (зі змінами та доповненнями станом на проведення експертного дослідження), перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків підписів до матеріалів, їх необхідно пред'явити особі, яка підлягає ідентифікації.

Крім того, вільні зразки повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості та інше), за його змістом та цільовим призначенням. Відбираються зразки підписів у два етапи, які передбачені Інструкцією № 53/5 від 08.10.1998 року.

Також апеляційним судом враховується та обставина, що дослідження проводилось спеціалістом, який не несе кримінальної відповідальності за свої дії, в той час як, допитаний у суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Норіус Компані») пояснив, що усі фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Норіус Компані» відбувалися згідно чинного законодавства, усі документи фінансово-господарської діяльності підписувалися уповноваженими особами та реальність виконання правочинів відповідає дійсності. Щодо висновків податкового органу заперечував та зазначив, що про проведення експертизи нічого не знав, вільних зразків свого підпису для експертного дослідження не надавав.

За таких обставин, враховуючи, що експертні дослідження складені всупереч Інструкції № 53/5 від 08.10.1998 року, а також зважаючи на позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 20 вересня 2012 року у справі «Федорченко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», судова колегія погоджується з висновком суду, що висновок спеціаліста, в даному випадку, не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Норіус Компані», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, апеляційний суд вважає, що наявними у справі матеріалами підтверджуються обставини щодо реального руху активів (товару) в процесі здійснення господарської діяльності, господарські операції з TOB «Норіус Компані» мали реальний характер, відтак, погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав визнання спірних правочинів нікчемними, є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Б" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.