Ухвала суду № 38874938, 14.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3022/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області (правонаступника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0001951702.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.04.2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001951702, яким позивачу нараховано ПДВ в сумі 17000,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 4 250,0 грн. на підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 22.04.2013 року № 940/17-200-НОМЕР_1. Позивач вважає висновки акта перевірки такими, що не відповідають дійсності, в зв'язку з чим прийняте відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року № 0001951702, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.04.2013 року по 18.04.2013 року відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Промкомплект Україна» (код ЄДРПОУ 35477839) по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, про що було складено Акт перевірки № 940/17-200-НОМЕР_1 від 22.04.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року на суму 17 000,00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001951702 від 26.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в суму 4 250,00 грн. на загальну суму 21 250,00 грн.

В обґрунтування висновків відповідач в Акті перевірки посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно яких встановлено, що у січні 2012 року позивачем заявлено зокрема податковий кредит на суму 17 000,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Промкомплект Україна», зазначена сума податку включена позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року.

Позивачем надані до перевірки видаткові накладні, податкові накладні, документи по сплати за придбані запасні частини до автомобілів, однак не надані акти звірок з ПП «Промкомплект Україна» та товарно-транспортні накладні.

В Акті перевірки відповідач посилається на результати невиїзної документальної перевірки ПП «Промкомплект Україна» (акт перевірки від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839 Західної МДПІ м. Харкова), на підставі зазначеного здійснено висновок про те, що в ПП «Промкомплект Україна» існують ознаки відсутності господарської діяльності за період березень 2011 року - червень 2012 року.

Висновки, вказані в акті перевірки від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839, стали підставою для формування висновків в Акті перевірки від 22.04.2013 року № 940/17-200-НОМЕР_1 про те, що ПП «Промкомплект Україна» не мало господарських відносин з ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно заявлених видів діяльності здійснює діяльність з допоміжного обслуговування наземного транспорту та діяльність з прибирання будинків (вивіз відходів). Враховуючи наведене для здійснення діяльності в перевірений період позивачем використовувався спеціалізований автомобільний транспорт, а також власний вантажно-пасажирський автомобіль.

Посилання Акту на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України свідчить лише про те, що позивачем у встановленому законом порядку відображений податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Промкомплект Україна» у січні 2012 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 даної статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. При цьому право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи те, що Актом зазначена наявність належно оформлених податкових накладних, наявність документів по оплати отриманого товару, відображення податкових накладних у відповідному Реєстри та податкової звітності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем було дотримано вищеозначених вимог Податкового кодексу.

Суд також обґрунтовано виходив з того, що посилання Акту на відсутність актів звірок позивача по виконаному правочину з ПП «Промкомплект Україна», у зв'язку з чим неможливо встановити, за що сплачені позивачем кошти на користь постачальника, спростовується змістом Акту перевірки, яким перелічені товарні накладні, податкові накладні, документі по сплати коштів, в усіх яких зазначена підстава - «за запасні частини».

Обґрунтування висновку Акту посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних здійснено без врахування наданих позивачем при перевірці пояснень, згідно яких запасні частини отримувалися безпосередньо позивачем по місцю знаходження постачальника у м. Харкові та доставлялися на власному вантажно-пасажирському автомобілі без застосування послуг вантажного перевізника. Отримані запасні частини були використані при здійсненні господарської діяльності.

Виходячи зі змісту акту Західної МДПІ м. Харкова від 26.09.2012 року № 422/22-417/35477839 перевірку ПП «Промкомплект Україна» фактично здійснено не було, документи даного підприємства, в тому числі по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, не вивчалися, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з тим, що даний висновок Акту не може свідчити про порушення діючого податкового законодавства з боку позивача.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що вищевикладені правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформований податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, вказує на те, що у разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач помилково застосував норми чинного податкового законодавства України в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Такий висновок суду першої інстанції кореспондується з практикою вирішення спорів Європейським судом з прав людини.

Так, відповідно з пунтком 57 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії від 22.01.09 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Контролюючим органом не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вирішуючи питання правомірності посилання відповідача на відсутність доказів фактичного перевезення товару, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до наказу «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» та Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» товарно-транспортна накладна не є документом обов'язкового обліку.

Крім того, дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України від 07.08.96 р. № 228/253 «Про затвердження Інструкції «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» була зупинена, тому застосування товарно-транспортної накладної не є обов'язковим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявністю підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0001951702.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов