Ухвала суду № 38872595, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9460/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Лужевського С.Б.

представника відповідача Мильнікової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Румб Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року № 0000862260 та № 0000872260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство "Румб плюс" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 5 лютого 2013 року по 7 лютого 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 31 січня 2013 року № 254, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Румб плюс" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2012 року по 31 квітня 2012 року, за результатами якої складено акт від 14 лютого 2013 року № 610/22-621-35728001.

Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 114 567 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 120 295 грн., а саме: за 2 квартал 2012 року всього в сумі 120 295 грн.

Позивачем було подано заперечення на висновки вказаного акту.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 28 лютого 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000862260, яким збільшено Приватному підприємству "Румб плюс" суму грошового зобов'язання в розмірі 171 851 грн., з якої: за основним платежем - 114 567 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 284 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 14010100;

- № 0000872260, яким збільшено Приватному підприємству "Румб плюс" суму грошового зобов'язання в розмірі 180 443 грн., з якої: за основним платежем - 120 295 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 148 грн. за платежем: податок прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР, рішеннями ДПС у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України їх залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14, п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наявні у матеріалах докази, дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та ПДВ по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за квітень 2012 року, оскільки надані позивачем докази підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення ПП «Румб Плюс» законної мети його здійснення, в той же час висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій є необґрунтованими, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що згідно з актом МДПІ Рокітнянського району Київської області ДПС від 08.11.2012р. №27/1701/НОМЕР_3 про результати позапланово невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.09.2011р. по 30.10.2012р., згідно якого в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_4 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність первинних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та податкового зобов'язання; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що операції з контрагентами постачальниками та як наслідок контрагентами покупцями носять безтоварний характер, а самі операції оформлювались лише на папері без реального настання правових наслідків.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2011 року між ФОП ОСОБА_4, як перевізником, та ПП "Румб плюс", як експедитором, укладено договір № 6 перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізних бере на себе зобов'язання виконати перевезення вантажів експедитора, а експедитор зобов'язується сплачувати за такі перевезення встановлену сторонами плату.

В пунктах 2.1 та 2.2 договору визначено, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору. Найменування вантажу та умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджується сторонами шляхом підписання заявки.

Відповідно до пунктів 5.1-5.4 Договору вартість послуг перевізника визначається кожного разу окремо та вказується в кожній окремій заявці на відповідне перевезення. Якщо в заявці не обумовлене інше, експедитор повинен сплатити перевізнику плату за послуги з перевезення вантажу протягом 10 банківських днів з моменту отримання експедитором документів, необхідних для оплати перевезення (рахунок-фактура, міжнародна ТТН, акт виконаних робіт, податкова накладна). Розрахунки між перевізником і експедитором здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Всі витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, несе експедитор.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, в матеріалах справи наявні надані позивачем копії документів: підписані сторонами договори-заявки, згідно яких фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов'язаний надати позивачу послуги з автоперевезення товару по території України; копії виписаних контрагентом позивача на користь останнього податкових накладних; копії підписаних сторонами договору актів здачі-прийняття робіт, згідно яких виконавцем надані послуги з автоперевезення по Україні, згідно договору № 6 від 1 листопада 2011 року; копії виставлених ФОП ОСОБА_4 рахунків на оплату транспортних послуг та відповідно виписка по рахунку в ПАТ "Укрсоцбанк" на підтвердження факту здійснення позивачем оплати по вказаним рахункам.

Отже, на підставі повного і всебічного дослідження вказаних документів, судом першої інстанції вірно встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору виконані ПП "Румб плюс" та ФОП ОСОБА_4 у повному обсязі.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Досліджуючи питання наявності ділової мети та подальшого використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, судова колегія виходить з того, що ПП "Румб плюс" замовляло у ФОП ОСОБА_4 послуги з автоперевезення з метою виконання власних зобов'язань, зокрема, згідно укладених договорів та договорів заявок з ТОВ "Трипільський пакувальний комбінат" (договір про надання транспортно-експедиційний послуг № 874/2 від 1 грудня 2012 року), з ПАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" (договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 46/ТЕ від 1 грудня 2011 року), з ТОВ "Аерок" (договір перевезення автомобільним транспортом по Україні № АБ-0699/11 від 29 листопада 2011 року), з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (договори на перевезення вантажів № 2034 від 2 березня 2012 року та № 2073 від 11 травня 2011 року), згідно яких позивачем взято на себе зобов'язання організувати перевезення автомобільним транспортом довірений йому замовниками вантаж з місця відправлення до пункту призначення.

На підтвердження факту транспортування вантажу, позивачем надано товарно-транспортні накладні на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу замовників, з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось водіями та автомобілями, які зазначені в договорах-заявках, підписаних між позивачем та ФОП ОСОБА_4

На підтвердження виконання ПП "Румб плюс" взятих на себе зобов'язань перед вищенаведеними замовниками позивачем надано акти виконаних робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними у справі матеріалами підтверджується реальне здійснення господарської операції і досягнення позивачем законної мети її здійснення, тобто об'єктивний зміст операції відповідає задекларованому.

В той же час, колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що згідно з актом МДПІ Рокітнянського району Київської області ДПС від 08.11.2012р. №27/1701/НОМЕР_3 про результати позапланово невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.09.2011р. по 30.10.2012 р., згідно якого в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_4 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність первинних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та податкового зобов'язання; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, в даному випадку дослідженню підлягають обставини щодо добросовісності позивача у зв'язку з наведеними доводами відповідача стосовно наявності дефектів у правовому статусі контрагента ПП "Румб Плюс" - ОСОБА_4

Апеляційний суд виходить з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а-6258/12/1070, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби задоволено - визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби щодо визнання в актах перевірки нікчемними правочинів, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; зобов'язано Рокитнянську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області Державної податкової служби вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, оформлених Актами від 8 листопада 2012 року № 27/1701/НОМЕР_3, від 19 жовтня 2012 року № 23/1701/НОМЕР_3 та від 2 серпня 2012 року № 14/1701/НОМЕР_3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року залишено без змін, у зв'язку з чим, рішення, яким надано аналіз акту Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби, набрало законної сили

Європейський суд з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v., no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, тому суд першої інстанції небезпідставно прийняв до уваги позицію, наведену у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року.

Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Таким чином, посилання відповідача на акт МДПІ Рокитнянського району Київської області ДПС від 08.11.2012р. №27/1701/НОМЕР_3 є безпідставними, а твердження відповідача про наявність дефектів у правовому статусі контрагента позивача спростовується наявними у справі доказами.

Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.

Крім того, суд вірно наголосив, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та ПДВ по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за квітень 2012 року, оскільки надані позивачем докази підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення ПП «Румб Плюс» законної мети його здійснення, в той же час висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій є необґрунтованими, тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Румб Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.