Рішення № 38872279, 20.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р. Справа № 914/955/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства „Золочівтеплоенерго”, м.Золочів Львівської області

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 72470грн. 06коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Міського комунального підприємства „Золочівтеплоенерго” про стягнення штрафних санкцій в розмірі 72470грн. 06коп., з них 41899грн. 20коп. – пені, 4701грн. 86коп. – індексу інфляції, 25869грн. 00коп. – 3% річних.

Ухвалою суду від 24.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.04.2014р. Враховуючи неявку в судове засідання сторін та невиконання ними вимог попередніх ухвал суду, а також з метою повного і всестороннього з’ясування всіх обставин спору, ухвалами суду від 08.04.2014р. та від 23.04.2014р. розгляд справи відкладався до 20.05.2014р.

20.05.2014р. від представника позивача, на адресу суду надійшов супровідний лист б/н від 14.05.2014р. (вх.№21637/14) разом із додатками.

В судове засідання 20.05.2014р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції.

В судове засідання 20.05.2014р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 20.05.2014р. не поступало. Проти позову відповідач заперечив, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву №92 від 17.04.2014р. (вх.№17293/14 від 22.04.2014р.). В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що МКП «Золочівтеплоенерго» не являється суб'єктом господарювання, що може самостійно встановити тарифи на свої послуги, а відтак щороку Верховною радою України у Законі України «Про Державний бюджет» передбачається субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на покриття різниці в тарифах на теплову енергію та на підставі відповідної Постанови Кабінету Міністрів України проходять такі взаємозаліки, якими погашається заборгованість підприємств теплоенерго за природний газ або з податків, а отже така різниця погашається державою не вчасно, із запізненням у рік чи два. Таким чином, як зазначає відповідач, держава не виконує вчасно свого зобов'язання відшкодувати різницю в тарифах, яка покрила б основний борг і не виникало б питання про прострочку виконання основного зобов’язання і нарахування штрафних санкцій. Відтак, як зазначає відповідач по договору №22/11-ТЕ-1133-Н від 23.12.2010р. залишок боргу на кінець опалювального періоду 2010-2011 року (на 01.06.2011р.) складав 489236,97грн. Відповідач також зазначає, що оскільки підприємство надає послуги тільки в опалювальний період, то починаючи з 01.06.2011р. оплати за теплову енергію були уже незначними, достатніми лише для виплати заробітної плати та купівлі матеріалів для підготовки до наступного опалювального періоду. Також відповідач стверджує, що починаючи з жовтня 2011року МКП «Золочівтеплоенерго» також не платив боргів за газ, так як постачальники газу вимагають передоплати, а інакше буде зрив наступного опалювального сезону. Через це, як зазначає відповідач, борг так і не був погашений самостійно, а був проведений взаємозалік згідно договору №978/517з-ру від 11.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах. Різниця в тарифах на теплову енергію, по яких підприємство надавало теплову енергію у 2009 році - перш. квартал 2013 року бюджетним та іншим організаціям та фактичним нарахуванням згідно з затвердженими для бюджетних та інших організацій тарифами, складає за період з 2009р. по січень 2013р. 4944529,00грн. 80% споживачів Підприємства - це бюджетні установи та госпрозрахункові організації. Тому різниця між собівартістю послуги з виробництва теплової енергії та фактичним тарифом на теплову енергію для юридичних осіб відіграє значну роль, оскільки непогашення такої різниці лягає на підприємство і через це є значні труднощі із розрахунками за спожитий природний газ у попередні опалювальні періоди, підприємство подають до суду про примусове стягнення боргів, а власних коштів на покриття даних боргів у підприємства нема. Питання про відшкодування різниці в тарифах для бюджетних організацій на час не вирішена. Таким чином, як стверджує відповідач, держава не виконала свого зобов'язання відшкодувати різницю в тарифах, яка покрила б основний борг, що став предметом цього позову. Відповідач також зазначив, що МКП «Золочівтеплоенерго» щорічно звертається до Львівської ОДА, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської ОДА з проханням посприяти у вирішенні питання відшкодування даної різниці в тарифах. На даний час відповіді не отримано. Крім цього, відповідач зазначив, що починаючи з жовтня 2013 року МКП «Золочівтеплоенерго» повністю припинив господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, так як в оренду передано усі котельні, що знаходились на балансі підприємства, для виробництва теплової енергії на альтернативному паливі (дровах). Як зазначив відповідач, на даний час усі рахунки підприємства заблоковані на виконання наказу господарського суду Львівської області №5015/601/12 від 27.08.2012р., виконавче провадження № 35864793. Станом на 03.04.2014 р. згідно довідки ДВС Золочівського РУЮ №09-15/2478 даний наказ виконаний частково, несплачений залишок складає 587735,36грн. Відповідач вважає, що невчасна сплата основного боргу в розмірі 489236,97грн. перед ДК «Газ України» виникла з незалежних від підприємства обставин, що в такому випадку унеможливлює стягнення з підприємства штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

23.12.2010р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник) та Міським комунальним підприємством «Золочівтеплоенерго» (покупець) укладено договір №22/11-ТЕ-1133-н про закупівлю природного газу за державні кошти (далі по тексту – договір), згідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві природний газ з урахуванням вартості його транспортування, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Покупець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ. Підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (п.6.1 договору).

Згідно із п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач протягом січня-квітня 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 802389грн. 02грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, а саме: актом прийому-передачі від 31.01.2011р. передано 223,567 тис. куб.м. газу на загальну суму 292693грн. 92коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 28.02.2011р. передано 190,568 тис. куб.м. газу на загальну суму 249491грн. 63коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 31.03.2011р. передано 148,190 тис. куб.м. газу на загальну суму 194010грн. 35коп. (з ПДВ); актом прийому-передачі від 30.04.2011р. передано 50,560 тис. куб.м. газу на загальну суму 66193грн. 15коп. (з ПДВ).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання перед позивачем, за період з січня по квітень 2011 року виконав у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується позивачем. Проте, відповідачем допущено порушення строків проведення розрахунків за природний газ, встановлених договором, що не заперечується відповідачем.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до п.7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п.4.1. цього договору, покупець зобов’язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється у три роки.

За умовами ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно з вимогами п.7.3.1. договору позивач за період з 11.02.2011р. по 11.11.2011р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 41899грн. 20коп., також позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 4701рн. 86коп. – інфляційних втрат за період з березня 2011р. по грудень 2012р та 25869грн. 00коп. – 3% річних за періоди з 21.02.2011р. по 27.12.2012р. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Станом на день прийняття рішення, доказів погашення пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач суду не надав.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підписуючи уповноваженими особами договір купівлі-продажу природного газу та, відповідно, в подальшому скріплюючи його печатками сторони договору чітко розуміли всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору (в даному випадку п.7.3.1. договору щодо нарахування пені).

У п.2 ст.218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх, залежних від нього, заходів для недопущення господарського правопорушення. Суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Отже, враховуючи викладені заперечення, на які посилається відповідач, суд зазначає, що обставини, викладені у запереченні відповідача не є тими обставинами, на підставі яких відповідач звільнявся б від відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов’язків.

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

В порядку ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач наведених доводів не спростував, доказів оплати не представив, позов не заперечив.

З огляду на вищевикладене, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з міського комунального підприємства “Золочівтеплоенерго” (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Шашкевича, 28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20808336) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31301827) 41899грн. 20коп. – пені, 4701грн. 86коп. – інфляційних втрат, 25869грн. 00коп. – 3% річних за несвоєчасні розрахунки та 1827грн. 00коп. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 22.05.2014р.