Рішення № 38872254, 19.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2014 року Справа № 913/1004/14

Провадження №8/913/1004/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецналадка", м. Дніпропетровськ,

до Відкритого акціонерного товариства "Свердловський машинобудівний завод", м. Свердловськ Луганської області, -

про стягнення 42995 грн. 66 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за технічно-виробничу продукцію (товар), поставлені у період з 25.04.2012 по 11.06.2012, у сумі 40528,21 грн., 3% річних за період з 12.07.2012 по 21.03.2014 у сумі 2064,60 грн. та інфляційних нарахувань за період з липня 2012 року по лютий 2014 року у сумі 402,85 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання №7/1, укладеного між сторонами 12.04.2012.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1004/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05.05.2014 до 19.05.2014 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням відповідачем вимог суду про надання документів та доказів.

До судового засідання, призначеного на 19.05.2014, позивач не з'явився, але поштою спрямував клопотання від 29.04.2014 за вих. №08/04 та пояснення (без дати та без номеру, - до суду надійшло 14.05.2014), у яких просить суд здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

З урахуванням того, що це клопотання узгоджується з приписами ч.2 ст. 22 ГПК України, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, ч ас та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;37-38).

Позивач у позовній заяві вказав наступну адресу місцезнаходження відповідача: м.Свердловськ, вул. Заводська, 1 Луганської області (а.с.2-4), на яку судом були спрямовані ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, а також про відкладення останнього.

Оператор поштового зв'язку станом на 19.05.2014 не повернув до суду зазначені поштові відправлення.

Згідно з витягом з ЄДР №18565393 від 22.04.2014 (а.с.31-35) юридичною адресою відповідача є місто Свердловськ, вул. Заводська, 1, - на яку судом спрямовано вищезгадані ухвали, але до жодного з судових засідань відповідач не з'явився без пояснення причин.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

12.04.2012 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі було укладено договір поставки №7/1, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором терміни покупцеві продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму (п.1.1).

Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної (п.3.4).

Ціна товару за одиницю і по позиціях вказана у специфікаціях до договору, які є його складовими і невід'ємними частинами (п.4.1), безготівково (п.4.2), при цьому порядок оплати обумовлюється у відповідній специфікації (п.4.3).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України (розділ 5 догвору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012, а в частині виконання зобов'язань - до їх повного та належного виконання (п.8.2) (а.с.8-9).

Додатком №1 до договору є специфікація, яка містить 25 найменувань товару виробничо-технічного призначення на загальну суму 50969,44 грн., у якій зазначено умови оплати: 50% - передоплата, 50% - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару; термін поставки - квітень 2012 року (а.с.10).

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)видаткові накладні:

№119 від 25.04.2012 на суму 50969,44 грн. (а.с.15);

№142 від 14.05.2012 на суму 27773,14 грн. (а.с.17);

№162 від 25.05.2012 на суму 463,92 грн. (а.с.19);

№186 від 11.06.2012 на суму 693,00 грн. (а.с.21), - а разом на суму 79899,50 грн.;

2)рахунки-фактури:

№105 від 13.04.2012 на суму 50969,44 грн. (а.с.11);

№140 від 04.05.2012 на суму 27773,14 грн. (а.с.12);

№154 від 21.05.2012 на суму 463,92 грн. (а.с.13);

№191 від 11.06.2012 на суму 693,00 грн. (а.с.14), - а разом на суму 79899,50 грн.;

3)довіреності:

№0807 від 18.04.2012, №0851 від 11.05.2012 та №0917 від 11.06.2012 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.16,18,22);

№0880 від 22.05.2012 на ім'я ОСОБА_2

Цей спір виник з наступних підстав.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, лише частково - на суму 39371,29 грн. - сплатив його вартість, - у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 40528,21 грн. (а.с.2-4;27).

З метою спонукання відповідача до сплати суми боргу позивач 03.02.2014 за вих. №03/02 спрямував на його адресу письмову вимогу про його погашення у 7-миденний строк (а.с.23), але, як вбачається з обставин справи, відповідач таких заходів не вжив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Керуючись чинним законодавством та умовами укладеного договору, позивач на суму основного боргу 40528,21 грн. нарахував:

3% річних за період з 12.07.2012 по 21.03.2014 у сумі 2064,60 грн.;

інфляційні втрати за період з липня 2012 року по лютий 2014 року у сумі 402,85 грн., - а разом 42995,66 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

Перевірка судом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, здійсненого позивачем, показала, що фактично сума 3% річних з зазначеної суми боргу становить 2193,82 грн., а інфляційних втрат - 1180,49 грн.

В силу пункту другого ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що зазначена вище заява від позивача не надходила, а тому предметом спору у справі є суми, заявлені до стягнення позивачем.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ), а згідно ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором продукцію, - з огляду на що відповідач, отримавши останню, повинен був у визначений договором строк сплатити її вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отримавши від позивача продукцію, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З обставин справи вбачається, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що відповідач неналежним чином поставився до виконання умов договору в частині оплати вартості продукції (товару) на загальну суму 40528,21 грн., строк оплати якої є таким, що настав, - тобто припустився порушення зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договорів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

На день звернення позивача до суду з цим позовом сума невиконаного відповідачем грошового зобов'язання складала 40528,21 грн.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумах, заявлених позивачем, тобто, відповідно, 2064,60 грн. та 402,85 грн.

Спосіб захисту порушеного права відповідає ст.16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню повністю - на загальну суму 42995,66 грн. (40528,21 грн. + 2064,60 грн. + 402,85 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст. 44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,547-549,610-614,623-625,632,655,662,691-692 Цивільного кодексу України, ст. 20,173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,22,32-34,36,43,44,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецналадка" до Відкритого акціонерного товариства "Свердловський машинобудівний завод" - про стягнення 42995 грн. 66 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Свердловський машинобудівний завод", ідентифікаційний код 00177945, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Заводська, 1 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецналадка", ідентифікаційний код 31573282, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 7, юридична адреса: місто Дніпропетровськ, бульвар Слави, 27, кв. 158, - основний борг за поставлену продукцію у сумі 40528 (сорок тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 21 коп., 3% річних у сумі 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 60 коп., інфляційні втрати у сумі 402 (чотириста дві) грн. 85 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 23 травня 2014 року.

Суддя А.П.Середа