Рішення № 38872222, 21.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2014 року Справа № 913/764/14

Провадження №19/913/764/14

За позовом позивача-1 - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ

позивача-2 - Луганської міської ради, м.Луганськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття", м.Луганськ

про стягнення 36930 грн 48 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача-1 - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи та роботи по взаємодії з органами виконавчого провадження юридичного управління, довіреність № И01/03-31/5160/0/2-13 від 20.08.2013;

від позивача-2 - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи та роботи по взаємодії з органами виконавчого провадження юридичного управління, довіреність № И01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - Шатських В.В. - представник, довіреність б/н від 01.10.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди землі від 15.02.2002, державна реєстрація від 14.03.2002 за № 3986, у сумі 35991 грн 06 коп., пені у сумі 586 грн 04 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.03.2014 було порушено провадження у справі, її розгляд справи призначений на 09.04.2014.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.27-28) правильним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття", що судом прийнято до уваги.

Листом б/н від 09.04.2014 представник позивачів зазначив, що з 28.08.2013 відповідачу нараховувалась річна орендна плата з застосуванням 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 № 9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м.Луганську"; що рішенням господарського суду Луганської області від 04.03.2014 у справі № 913/308/14 було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 15.02.2002, державна реєстрація від 14.03.2002 за № 3986, в частині зміни договірного коефіцієнту.

Заявою № 18 від 09.04.2014 відповідач просив суд до вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 та пені за період з 01.03.2010 по 31.08.2010 застосувати позовну давність.

Відзивом № 17 від 09.04.2014 відповідач вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що щодо стягнення орендної плати за землю за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 слід застосувати позовну давність; що заборгованість за період з 01.01.2011 по 31.01.2014 відповідачем сплачена у повному обсязі у сумі 115177 грн 02 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.04.2014 була оголошена перерва до 19.05.2014.

Позивачі запереченням на відзив б/н від 19.05.2014 зазначили, що висновок відповідача, стосовно підтвердження платіжними дорученнями сплати орендної плати у повному обсязі є передчасним, оскільки після зарахування сплачених платежів виникла заборгованість з орендної плати за спірним договором оренди землі, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Клопотанням № б/н від 19.05.2014 позивачі просили суд відновити строк на звернення до суду з позовною заявою посилаючись на те, що у 2010 році відповідачем в порядку адміністративного судочинства було оскаржено довідку про розмір нормативної грошової оцінки у зв'язку з непогодженням щодо встановлення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки і тільки 06.11.2012 у справі № К/9991/9163/12 винесено ухвалу Вищим адміністративним судом України, якою постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 20.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 залишено без змін.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог б/н від 19.05.2014 позивачі просили стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в сумі 36344 грн 44 коп. та пеню за період з 01.03.2010 по 31.08.2010 в сумі 586 грн 04 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява приймається судом до розгляду.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.05.2014 була оголошена перерва до 21.05.2014.

У судовому засіданні 21.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", відповідно до п.7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно до ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, тому, оскільки земельна ділянка була надана відповідачу рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, але на теперішній час вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради, належними позивачами за даним позовом є виконавчий комітет Луганської міської ради та Луганська міська рада.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.2001 № 314/33 було вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0798 га під будівництво та розміщення офісу, яка знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Шовкового (біля будинку № 1).

На виконання вказаного рішення між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття" було укладено договір оренди землі від 15.02.2002, державна реєстрація 14.03.2002 за № 3986.

Згідно п.2.1 договору орендна плата встановлюється у грошовій формі і сплачується у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5.

Відповідно до п.2.2 договору згідно з законодавством, діючим на момент укладення договору оренди, орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця шляхом перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету.

В п.2.4 договору сторони встановили, що у разі зміни земельного податку пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін у договір. Про зміну земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації.

Відповідно до п.2.5 договору у разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар повинен сплатити пеню, яка нараховується на суму боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

На момент укладення цього договору грошова оцінка земельної ділянки складає 473085 грн 52 коп. (п.2.9 договору).

Як зазначили позивачі, відповідач своєчасно орендну плату за землю не сплачував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 36344 грн 44 коп., за стягненням якої вони звернулися до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

В період, за який позивачем заявлено вимоги, правовідносини сторін регулювалися Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ст.ст.13, 15 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До істотних умов договору, зокрема, віднесено орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (редакція чинна на час спірних правовідносин).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду судом був перевірений наданий позивачем розрахунок розміру заборгованості відповідача з орендної плати за землю та встановлено, що він є обґрунтованим, складеним з урахуванням умов договору оренди землі від 15.02.2002, державна реєстрація 14.03.2002 за № 3986, та довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.19).

Відповідач проти зазначеного розрахунку не заперечив.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за землю за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 у сумі 36344 грн 44 коп.

Водночас, заявою № 18 від 09.04.2014 (а.с.76-77) відповідач просив суд застосувати до вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 позовну давність.

В ст.253 Цивільного кодексу України дається визначення позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

В п.2.2 договору оренди землі сторони передбачили, що орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином сторони в зазначеному пункті договору визначили конкретний строк виконання зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу строку позовної давності, зокрема, ч.3 та ч.4 визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на заяву відповідача № 18 від 09.04.2014 про застосування позовної давності до вимоги позивачів про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 36344 грн 44 коп., на заявлений позивачами період заборгованості з 01.01.2010 по 31.12.2010 та дату звернення з позовом до суду (25.03.2014), суд вважає необхідним застосувати до вказаної вимоги позовну давність та відмовити у позові в цій частині.

Доводи позивачів, викладені у клопотанні б/н від 19.05.2014, відносно поважності причин пропуску строку позовної давності, а саме оскарження відповідачем у 2010 році в порядку адміністративного судочинства довідки про розмір нормативної грошової оцінки, суд вважає необґрунтованим, враховуючи наступне.

Частиною 5 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абзацу 4 пп.2.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження обставин, які б унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ним позову, а звернення відповідача до Ленінського районного суду з адміністративним позовом у справі № 2а-2337/11 не позбавляло позивача права і ніяким чином не перешкоджало поданню позову про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 15.02.2002.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п.2.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати орендар повинен сплатити пеню, яка нараховується на суму боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Позивачами заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за період з 01.03.2010 по 31.08.2010 у сумі 586 грн 04 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст.266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідачем, враховуючи приписи ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, заявлено про застосування до вимоги про стягнення пені позовної давності (заява № 18 від 09.04.2014, а.с.76), тому у задоволенні вимоги про стягнення пені позивачам слід відмовити.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторін позивачів, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття" відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивачів.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2014.

Суддя Т.В.Косенко