Ухвала суду № 38871633, 21.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 876/9379/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокліма Захід» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

17 травня 2013 року позивач - ТОВ «Єврокліма Захід» звернулося в суд з позовом до відповідача - Луцької ОДПІ, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2013 року: №0000022205 про нарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86305 грн., в тому числі 69044 грн. - за основним платежем та 17261 грн. - за штрафними санкціями, №0000062205 - про нарахування податку на додану вартість в розмірі 69043,75 грн., в тому числі 55235 грн. - за основним платежем та 13808,75 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №№ 0000022205, 0000062205.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що під час перевірки не надано сертифікатів якості на поставлені товари. Крім того, в показаннях водія-екпедитора ОСОБА_1, наданих працівникам податкової міліції та в судовому засіданні під час рогляду справи є розбіжності щодо факт підписування товарно-трансортних накладних. З цих підстав Луцькою ОДПІ зроблено висновок про нереальність (безтоварність) господарських операцій між ТОВ «Єврокліма Захід» та ТОВ Фірма «Феміда- Інтер», тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта -Приходько Н.В. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи у його відсутності (вх.№К-14747/14 від 20 травня 2014 року), а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №902146 стверджується, що ТОВ «Єврокліма Захід» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Луцької міської ради 07 червня 2005 року (а.с.34-35).

На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Єврокліма Захід» перебувало на обліку в Луцькій ОДПІ як платник ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 по 25 жовтня 2012 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єврокліма Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Фірма «Феміда - Інтер» та ТОВ Фірма «Продтранссервіс» за період з 26 серпня 2009 року по 01 липня 2011 року, якою встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215,228,662,655,628,638,664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), договір поставки від 15.09.2010 р. між ТОВ «Єврокліма Захід» та ТОВ Фірма «Феміда- Інтер», відповідно до ч.ч.1,5 ст.203,п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу Закону; порушення п.1.4 ст.1, пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Єврокліма Захід» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 55235 грн., в т.ч. за вересень 2010 року - 3267 грн., за жовтень 2010р.- 7402 грн. та за грудень 2010 року- 44566 грн.; порушення п.3.1, ст..3, п.5.2 та п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Єврокліма Захід» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 69044 грн., в т.ч за III квартал 2010 року - 4084 грн. та за IV квартал 2010 року 64960 грн.

За результатами перевірки складено акт №5941/22-5/33559626 від 01 листопада 2012 року (а.с.107-118).

08 листопада 2011 року ТОВ «Єврокліма Захід» подало заперечення на акт перевірки №5941/22-5/33559626.

За результатами розгляду вказаного заперечення Луцькою ОДПІ у період з 16 по 22 листопада 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Єврокліма - Захід» з питань, що становить предмет заперечення, якою підтверджено висновки попередньої перевірки.

За результатами перевірки складено Акт №6733/22-5/33559626 від 03 грудня 2012 року (а.с.7-14).

18 січня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000022205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 69043,75 грн., в тому числі: основний платіж 55235 грн. та 13808,75 грн- штрафні санкції; та №0000062205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 69043,75 грн., в тому числі 55235 грн. - за основним платежем та 13808,75 грн. за штрафними санкціями.

Позивач скористався правом досудового врегулювання вказаного податкового спору в адміністративному порядку (а.с.17-33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Договір поставки, укладений між ТОВ «Єврокліма Захід» та ТОВ «Феміда-Інтер», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам ч.1 ст.203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним. Таким чином висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами такої господарської операції є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, оскільки проведена відповідачем перевірка була ініційована на підставі постанови слідчого СВ ДПС у Волинській області, призначеної в рамках кримінальної справи, до вступу у законну силу вироку по такій кримінальній справі, то податковий орган не мав права виносити податкові повідомленняь-рішення за результатами перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

П.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також сум бюджетного відшкодування з цих податків, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Перевіркою достовірності відображеного показника у поданій податковій декларації з ПДВ при проведенні господарських взєморозрахунків (придбання) встановлено, що ТОВ «Єврокліма Захід» здійснювало придбання товару у ТОВ Фірма «Феміда- Інтер».

15 вересня 2010 року між вищевказаними юридичними особами укладено договір поставки (а.с.42-44).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських операціях з ТОВ Фірма «Феміда- Інтер» в обґрунтування підстав віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем надано специфікацію №1 від 30 вересня 2010 року, податкову накладну №624 від 30 вересня 2010 року, видаткову накладну №РН-0000485 від 30 вересня 2010 року; специфікацію №2 від 07 жовтня 2010 року, податкову накладну №723 від 07 жовтня 2010 року, видаткову накладну №РН-0000599 від 07 жовтня 2010 року; специфікацію №3 від 18 жовтня 2010 року, податкової накладної №638 від 18 жовтня 2010 року, видаткова накладна №РН-0000598 від 18 жовтня 2010 року; специфікація №4 від 31 жовтня 2010 року, податкові накладні №№ 724, 725, 727 від 31 жовтня 2010 року, видаткові накладні №№ РН-0000600, РН-0000601, РН-0000602 від 31 жовтня 2010 року; специфікаця №5 від 01 грудня 2010 року, податкову накладну №820 від 01 грудня 2010 року, видаткову накладну №РН-0000712 від 01 грудня 2010 року.

Розрахунки за отриманий товар проведені повністю, що підтверджується копіями платіжних доручень №284 від 01 листопада 2010 року, №289 від 16 листопада 2010 року, №306 від 01 грудня 2010 року.

Факт поставки підтверджується товарно-транспортними накладними №485 від 30 вересня 2010 року, №599 від 07 жовтня 2010 року, №598 від 18 жовтня 2010 року, №№ 600, 601, 602 від 31 жовтня 2010 року, №712 від 01 грудня 2010 року, а також актом здачі-прийняття робіт - експедиторських послуг №ОУ-000512 від 19 жовтня 2010 року та податковою накладною №639 від 19 жовтня 2010 року.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ Фірма «Феміда- Інтер» підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ТОВ Фірма «Феміда- Інтер», то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Огляд первинних бухгалтерських та розрахункових документів дає підстави для висновку, що первинні документи є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій, а тому правильним є також висновок суду першої інстанції про те, що договір поставки, укладений між ТОВ «Єврокліма Захід» та ТОВ «Феміда-Інтер», направлений на реальне настання правових наслідків та не суперечить вимогам ч.1 ст.203 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що змінами до ст.228 ЦК України від 01 січня 2011 року виключено правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Отже, з 01 січня 2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача, що перевіркою не виявлено, а підприємством не надано сертифікатів якості на придбаний товар, оскільки вказаний документ має значення для позивача як покупця товару, а не є безумовним доказом здійснення господарської операції.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо покликань апелянта на розбіжності в показаннях водія-екпедитора ОСОБА_1, наданих працівникам податкової міліції та та в судовому засіданні під час рогляду справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 надано показання суду під присягою, в той час як будь-яких інших даних (висновків експертизи, надання протилежних свідчень під присягою тощо) на підтвердження фальсифікації підпису ОСОБА_1 на товарно-транспортних накладних податковим органом не представлено, в зв'язку з чим, дані показання є належними доказами у справі.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення №№ 0000022205, 000006220 від 18 січня 2013 року прийняті неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі № 803/1132/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено 26.05.2014 року.