Постанова № 38871609, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4291/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Чернігівську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2011 року по 24 травня 2013 року з урахування сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строку її виплати, середній заробіток за час затримки з 28 травня 2013 року по день фактичного розрахунку, а також стягнути з Чернігівської митниці Міндоходів 10000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково та зобов'язано Чернігівську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 16 жовтня 2011 року по 23 травня 2013 року з урахуванням сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду. Також відповідач вказує на те, що частина позовних вимог ОСОБА_2 була вирішена судовим рішенням у іншій справі. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було помилково ототожнено поняття «заробітна плата» та «середній заробіток за час затримки виконання судового рішення».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - скасувати в частині виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було своєчасно виконане судове рішення про поновлення позивача на роботі, у зв'язку з чим він зобов'язаний виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 16 жовтня 2011 року по 23 травня 2013 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року у відповідній частині, ОСОБА_2 було поновлено на роботі.

Наказ № 800-к про поновлення позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 2 «Миколаївка» митного поста «Грем'яч» Чернігівської митниці було видано лише 24 травня 2013 року.

У відповідності ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення працівника на роботі.

Свої вимоги про скасування постанови суду від 11 грудня 2013 року відповідач обґрунтував тим, що ОСОБА_2 вже звертався до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2011 року по 16 лютого 2013 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року в задоволенні вказаної вимоги було відмовлено.

У зв'язку з цим представник відповідача вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був закрити провадження у відповідній частині вимоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Дослідивши мотивувальну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року колегія суддів встановила, що вказаним судовим рішення було вирішено спір про виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням, передбаченого ст. 235 КЗпП України.

Натомість в межах даної справи судом було вирішено спір про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, передбаченого ст. 236 КЗпП України.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, для закриття провадження.

Вимоги про скасування постанови суду від 11 грудня 2013 року також обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України.

Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року про поновлення позивача на роботі була виконана 24 травня 2013 року шляхом видачі наказу № 800-к.

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Кодексом законів про працю України не визначено, в який строк роботодавець або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити середній заробіток з період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

В матеріалах справи відсутні письмові докази того, що Чернігівська митниця Міндоходів в день видачі наказу № 800-к від 24 травня 2013 року повідомила ОСОБА_2 про те, що не буде виплачувати йому кошти, передбачені ст. 236 КЗпП України.

У зв'язку з цим при розгляді та вирішенні даної справи колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом протягом місяця з дня, коли дізнався про те, що відповідач не має наміру виплачувати йому вказані кошти.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що суд першої інстанції безпідставно стягнув суми індексації заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати, оскільки предметом даного спору не є стягнення заробітної плати.

Об'єкти індексації грошових доходів населення визначені у ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». До них належать пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу у зазначеному переліку відсутній, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суми індексації заробітної плати.

Посилання суду першої інстанції на Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затверджене постановою КМ України від 20 грудня 1997 року № 1427 також є необґрунтованими з огляду на те, що стосуються виключно заробітної плати.

Поняття «заробітна плата» та «середній заробіток за час вимушеного прогулу» не є тотожними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не має права на нарахуванню та отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Аналогічні висновки були викладені в ухвалі Верховного Суду України від 06 липня 2011 року № 6-12168св09.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Чернігівської митниці Міндоходів лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 грудня 2013 року, та є підставами для її скасування в частині.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суми індексації заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в частині зобов'язання Чернігівської митниці Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суми індексації заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 20 травня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.