Постанова № 38871542, 21.05.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1180/14

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Федоренка Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2014 публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" (далі – ПАТ "Чернігівторгбуд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі – ДПІ у м. Чернігові) у якій просив вимогу про сплату боргу № Ю-12 від 13 січня 2014 року Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області - визнати недійсною і скасувати, мотивуючи тим, що позивач не повинен платити один і той же соціальний внесок двічі, так як борг підприємства охоплений попередніми вимогами про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України у місті Чернігові і Державної податкової інспекції у місті Чернігові, які пройшли судове оскарження, а отже дії ДПІ м. Чернігові щодо включення у вимогу від 13 січня 2014 року № Ю-12 суперечать вимогам статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі (Вх. № 9061/14 від 14.05.2014).

Відповідач в судове засідання також не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі (Вх. № 9674/14 від 21.05.2014) та надав заперечення проти позову у яких зазначив, що вважає оспорювану вимогу такою, що винесена у повній відповідності до чинного законодавства у зв’язку з тим, що позивач не виконує покладені на нього законом обов’язки та несвоєчасно, не в повному обсязі нараховує, обчислює і сплачує єдиний внесок.

За таких обставин, враховуючи частину 1 статті 41 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.1996 ПАТ "Чернігівторгбуд" (код 01547657) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, включено до ЄДРПОУ (а.с.20, 21) та перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові, як платник єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 відповідно до Закону України від 04.07.2013 №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" в частині визначення повноважень органів Міністерства доходів і зборів України з питань адміністрування єдиного соціального внеску.

Так, судом встановлено, що 13 січня 2014 року ДПІ у м. Чернігові на адресу ПАТ "Чернігівторгбуд", рекомендованим листом була направлена вимога про сплату суми єдиного внеску від 13.01.2014 року № Ю-12 у розмірі 39162,33 грн. (у т.ч. недоїмка– 37901,06 грн., штраф – 200,88 грн., пеня - 1060,39 грн.) (а.с. 12).

Не погоджуючись з даною вимогою ПАТ "Чернігівторгбуд" була оскаржена до Головного Управління Міндоходів у Чернігівській області, яке своїм рішенням "Про результати розгляду скарги" від 20 лютого 2014 року № 609/10/25-01-10-05-15 залишило скаргу без задоволення.

26 лютого 2014 року вимога про сплату єдиного внеску була оскаржена до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням "Про результати розгляду скарги" від 25.03.2014 року № 5203/6/99-99-10-01-07-15 дану скаргу залишило без розгляду.

При цьому, з позовної заяви вбачається, що рішення від 25.03.2014 року № 5203/6/99-99-10-01-07-15 отримано позивачем 27 березня 2014 року.

Дослідивши фактичні обставини нарахування зобов’язання зі сплати єдиного внескуна загальнообов'язкове державне соціальне страхування, судом враховано, що згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Так, судом встановлено, що 04 червня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Чернігові ПАТ "Чернігівторгбуд" була виставлена вимога про сплату суми єдиного внеску від 04.07.2013 року № Ю-12 у розмірі 32045,40 грн. (у т.ч. недоїмка – 30784,13 грн., штраф – 200,88 грн., пеня - 1060,39 грн.) (а.с. 10).

При цьому, позивач зазначає, що дана вимога пройшла процедуру судового оскарження і постановою Чернігівського окружного суду від 15.10.2013 року, і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року по справі № 825/3503/13-а була залишена без змін.

Поряд з цим, позивач наголошує, що вимога про сплату боргу № Ю-12 від 04.06.2013 року Управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові з 16 січня 2014 року набула законної сили і є виконавчим документом, обов’язковим до виконання.

Між тим, 07 листопада 2013 року ДПІ у м. Чернігові на адресу ПАТ "Чернігівторгбуд" була направлена ще одна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-12 від 01 листопада 2013 року на суму 36577,61 грн. (у т.ч. недоїмка – 35316,34 грн., штраф – 200,88 грн., пеня - 1060,39 грн.) (а.с. 9), яка постановою Чернігівського окружного адміністративного суду № 825/521/14 від 04 березня 2014 року була визнана частково недійсною і скасована на суму 32045,40 грн.

При цьому, судом встановлено, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду № 825/521/14 від 04 березня 2014 року законної сили не набрала (а.с. 23-27).

Таким чином, оскільки постанова Чернігівського окружного адміністративного суду № 825/521/14 від 04 березня 2014 року законної сили не набрала, то суд на підставі статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України не приймає її до уваги, оскільки лише постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Поряд з зазначеними обставинами, суд вважає за необхідне зазначити, що враховує частину 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 14 статті 25 Закону № 2464-VI, оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

При цьому, відповідно до частини 2статті 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Пунктом 8 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

З аналізу зазначених норм права, судом встановлено, що станом на 31.01.2014 за ПАТ "Чернігівторгбуд" рахується заборгованість у розмірі 39162,33 грн., що підтверджується карткою обліку платника податків з єдиного внеску (приєднано до матеріалів справи).

Так, відповідно до частини 3, 4 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

При цьому, відповідно до абзаці четвертому пункту 6.2 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455 (далі - Інструкція №455), сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пунктами цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 455 органи доходів і зборів надсилають платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки, якщо платник єдиного внеску має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, борги зі сплати фінансових санкцій, вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога надсилається протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій)

При цьому. відповідно до пункту 6.9 цієї Інструкції, якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

З аналізу зазначених норм права, суд робить висновок, що вимога зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу і вже якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові винесла вимогу про сплату недоїмки суми єдиного внеску від 13.01.2014 року № Ю-12 у розмірі 39162,33 грн. (у т.ч. недоїмка – 37901,06 грн., штраф – 200,88 грн., пеня - 1060,39 грн.) у повній відповідності пункту 4 статті 25 Закону № 2464-VI (суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів) та Інструкції № 455 врахувавши пункт 6.3, оскільки у ПАТ "Чернігівторгбуд" зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску. При цьому, вимога була сформована на підставі даних особового рахунку платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Також, суд наголошує, що жодних доказів відсутності заборгованості з єдиного внеску на суму 2584,72 грн. позивачем надано не було. Натомість особовий рахунок ПАТ "Чернігівторгбуд" приєднаний ДПІ у м. Чернігові до матеріалів справи підтверджує її наявність, а тому суд вважає, що вимога від 13.01.2014 року № Ю-12 відповідає вимогам чинного законодавства та винесена контролюючим органом на підставі та в межах покладених на нього обов’язків.

Враховуючи статтю 19 Конституції України, частину 1 статті 11, статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Чернігівторгбуд" про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу від 13 січня 2014 року № Ю-12 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 41, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Ю.О.Скалозуб