Постанова № 38869322, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. Справа № 814/5439/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Норок» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року приватне підприємство (далі ПП) «Норок» звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, у теперішній час - Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного правління Міндоходів у Миколаївській області (далі Первомайська ОДПІ) про визнання протиправними і скасування:

- податкового повідомлення-рішення №0000912202 від 26 вересня 2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 11 183 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5 591,67 грн.;

- податкову вимогу №1135-17 від 06 грудня 2013 року згідно з якою, податковий борг позивача склав 15 185,47 грн., у тому числі 9 593,80 грн. основного платежу і 5591,67 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував, що за результатами позапланової невиїзної перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування підприємством податкового кредиту по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Миронівське насіння», у зв'язку з чим, були прийняті оскаржувані податкове повідомлення-рішення та вимога. На думку позивача, вказані висновки є безпідставними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000912202 від 26 вересня 2013 року та податкову вимогу №1135-17 від 06 грудня 2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В червні 2013 року ОДПІ провела позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01 до 30 квітня 2012 pоку, результати якої оформлені актом від 5 липня 2012 року №81/22/35116498.

У висновку акта перевірки вказано на порушення позивачем ст. 203 ч.5, ст. 215, ч.ч.1, 2. ст. 216. ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України; ст. 123 п.123.1 ст. 185 п.185.1, ст. 188 п.188.1, ст. 198 п.198.1, 198.6. ПК України, а саме: укладення із ТОВ «Миронівське насіння» правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 11 183,33 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, 26 вересня 2013 року ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000912202, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 11183,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5591,67 грн., а також 6 грудня 2013 р. податкову вимогу № 1135-17, згідно якої податковий борг позивача склав 15 185,47 грн., в тому числі 9 593,80 грн. основного платежу і 5 591,67 грн. штрафу.

24 квітня 2012 року позивач уклав із ТОВ «Миронівське насіння» договір купівлі-продажу №022404, за умовами якого придбав 31т насіння сої на суму 181 099,96 грн., в тому числі ПДВ 30 183,33 грн. Господарська операція оформлена сторонами рахунками-фактурами, а також податковими накладними.

Відповідач заперечує реальність цієї господарської операції позивача, посилаючись при цьому виключно на інформацію, яка міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Миронівське насіння».

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яка міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Миронівське насіння», не є достатнім доказом безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Миронівське насіння», відповідно, доводи відповідача є необґрунтованими, в зв'язку з чим позов належить задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи за наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового визначається фактичним проведенням операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за договором №022404 від 24 квітня 2012 року позивач (який знаходиться в Миколаївській області), купив у ТОВ «Миронівське насіння» (що знаходиться в м. Києві) 31 тону насіння сої (а.с.119).

Згідно з п.3.1 договору, поставка товару здійснюється на склад Покупця: с. Сирове, Врадивський район, Миколаївська область.

Разом з тим, у справі відсутні будь-які документи, які б вказували, хто саме та яким чином здійснював доставку 31 тони сої від ТОВ «Миронівське насіння» на склад позивача.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у ТОВ «Миронівське насіння» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби.

Наведені обставини вказують на обґрунтованість доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Миронівське насіння», що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги і, відповідно, необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ПП «Норок» у задоволенні позовних вимог до Первомайської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити приватному підприємству «Норок» у задоволенні адміністративного позову до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000912202 від 26 вересня 2013 року та податкової вимоги №1135-17 від 06 грудня 2013 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець