Постанова № 38869309, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11554/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представників позивача Ковтун С.О.

Добрідіс К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л В Імпекс" до Київської регіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Державна казначейська служба України про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларації, стягнення суми надміру сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20599 від 19 червня 2013 р.; визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400031/2 від 19 червня 2013 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20600 від 19 червня 2013 р.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.; покласти на Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Державне казначейство України обов'язок виконання постанови суду в частині стягнення коштів державного бюджету України з рахунку Київської регіональної митниці шляхом безспірного списання коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р., картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20599 від 19 червня 2013 р., рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400031/2 від 19 червня 2013 р., картку відмови в прийнятті митної декларації Київської регіональної митниці № 100270000/2013/20600 від 19 червня 2013 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що митний орган, на підставі наданих декларантом до митного оформлення товару документів, а також документів наданих на вимогу митного органу додатково, мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору, відтак, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про протиправність прийняття митницею оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р., а також складення карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 року. Крім іншого, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо покладення на Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та Державне казначейство України обов'язку виконання постанови суду в частині стягнення коштів державного бюджету України з рахунку Київської регіональної митниці шляхом безспірного списання коштів, є похідною та відповідно випливає з позовної вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що TOB «Л В Імпекс» під час консультацій, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України зобов'язано протягом 10 днів надати додаткові документи, проте, позивачем не було подано всіх додатково витребовуваних документів, у зв'язку з чим відповідачем і було винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару № 100270000/2013/4000031/2 від 19.06.2013 року та №100270000/2013/4000030/2 від 19.06.2013 року, якими відкориговано митну вартість товару за резервним методом.

В судове засідання з'явилися представники позивача, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні..

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині задоволення позову про повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів від 12 травня 2012 року № 1205-12, укладеного між ТОВ «Л В ІМПЕКС» та підприємством-резидентом Федеративної республіки Німеччина Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.) (що також є виробником товару), специфікації № 3 від 01 квітня 2013 року та згідно з інвойсом від 03 червня 2013 року № 185192, позивачем, на умовах FСА Інкотермс 2010, місце поставки - Schlotheim, Germany (Шлотхайм, Німеччина), було придбано товар - тенісні столи для приміщення, на загальну суму 11 040,00 EUR.

Даний товар подано до митного оформлення за ВМД № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 року та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 11 040 EUR. При цьому, позивачем було задекларовано до сплати (графа 47 ВМД): ввізного мита - 12 369,39 грн.; податку на додану вартість (надалі ПДВ) - 27 212,65 грн. Всього - 39 582,04 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) А № 245742 від 04 червня 2013 року; довідку транспортних витрат № 1 від 10 червня 2013 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 185192 від 03 червня 2013 р.; специфікацію до зовнішньоекономічного контракту № 3 від 01 квітня 2013 р.; зовнішньоекономічний контракт № 1205-12 від 12 травня 2012 р.; резервна позиція 915 від 26 липня 2001 р.; сертифікат походження товару D 13737411 від 03 червня 2013 р.; копію митної декларації країни відправлення МRN 13DЕ300677921592Е0 від 03 червня 2013 р.; декларацію митної вартості.

При цьому, товаросупровідні документи на товар містили необхідні відмітки про позитивні результати фітосанітарного та радіологічного контролю (№ 2730 від 04 червня 2013 р.).

За результатами проведеної процедури консультацій шляхом обміну електронними повідомленнями, на вимогу митного органу, позивачем на підтвердження задекларованої митної вартості товару додатково були надані: експертний висновок Київської торгово-промислової палати № ЧЦ-137 від 10 червня 2013 р.; відомості компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.) про собівартість продукції; прайс-лист компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.); лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи та в Україні.

Зазначені документи були прийняті митницею в порядку електронного декларування

Разом з тим, відповідачем скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України та визначено її на основі митної вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 05 червня 2013 р. № 101060000/3/9268 про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р. та Картка відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/20599.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів від 23 травня 2012 року № 2305-12, укладеного між ТОВ «Л В ІМПЕКС» та підприємством-резидентом Республіки Франція Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) (що також є виробником товару), специфікації № 2 від 29 березня 2013 року та згідно з інвойсом від 29 березня 2013 року № РRО2903, позивачем, на умовах FСА Інкотермс 2010, місце поставки - Breteuil, France (Бретюл, Франція), було придбано товар - тенісні столи для приміщення, на загальну суму 12 150,68 EUR.

Даний товар подано до митного оформлення за ВМД № 100270000/2013/224022 від 10 червня 2013 року та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 12 150,68 EUR. При цьому, позивачем було задекларовано до сплати (графа 47 ВМД): ввізного мита - 14 475,66 грн.; податку на додану вартість (надалі ПДВ) - 31 846,46 грн. Всього - 46 322,12 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) А № 245738 від 04 червня 2013 року; довідку транспортних витрат № 1 від 10 червня 2013 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № РRО2903 від 29 березня 2013 р.; специфікацію до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 29 березня 2013 р.; зовнішньоекономічний контракт № 2305-12 від 23 травня 2012 р.; резервна позиція 915 від 26 липня 2001 р.; сертифікат походження товару PL/МF/АG 0256841 від 06 червня 2013 р.; лист відправника № ехр_LVImp/100613 від 10 червня 2013 р.; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, ТЗ, ручної поклажі, багажу № 1/1-0-0-1/1.3/00/5/3/1.5 від 10 червня 2013 р.; копію митної декларації країни відправлення МRN 13РL401050Е0058025 від 06 червня 2013 р.

При цьому, товаросупровідні документи на товар містили необхідні відмітки про позитивні результати фітосанітарного та радіологічного контролю (№ 2730 від 06 червня 2013 р.).

За результатами проведеної процедури консультацій шляхом обміну електронними повідомленнями, на вимогу митного органу, позивачем на підтвердження задекларованої митної вартості товару додатково були надані: прайс-лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.);лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи; лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) про собівартість товару.

Зазначені документи були прийняті митницею в порядку електронного декларування

Разом з тим, відповідачем скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України та визначено її на основі митної вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 05 червня 2013 р. № 101060000/3/9268, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400031/2 від 19 червня 2013 р. та Картка відмови в прийнятті митної декларації № 100270000/2013/20600.

Зі змісту рішень про коригування митної вартості, які мотивовані аналогічно, вбачається, що застосування резервного методу митний орган обґрунтував наступним.

Документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме у розрізі виконання умов контракту, щодо складових митної вартості товару, специфікації № 2 від 29 березня 2013 року та № 3 від 01 квітня 2013 року не містить підпису та печатки однієї зі сторін контракту та невиконання одного із пунктів специфікації.

Також зазначено, що було проведено консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі.

Наявна у митного органу Інформація щодо митної вартості Імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Під час консультацій, декларанта відповідно до вимог третьої частини ст. 53 МКУ, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п 2 ст. 58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може були прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за МД від 05.06,2013 №101060000/3/9268.

Отже, внаслідок прийняття митним органом оспорюваних рішень про коригування митної вартості, загальна сума надмірно сплачених позивачем митних платежів складає 89 945,41 грн.

Судом встановлено, що нараховані відповідачем митні платежі в загальному розмірі 175 849,57 грн. (117 466,78 грн. + 58 382,79 грн.) були сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 638 від 14 червня 2013 р. (сума платежу - 183 000,00 грн.).

Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, а також стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з ПДВ та мита у розмірі 89 945,41 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 19 червня 2013 р. № 100270000/2013/400030/2, № 100270000/2013/400031/2 та відповідних карток відмови у прийнятті митної декларації, а також в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Л В ІМПЕКС» суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування спірних рішень, проте не може погодитися із задоволенням позову в частині стягнення суми надмірно сплачених митних платежів, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС», у відповідності до вимог чинного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі обов'язкові та передбачені митним законодавством документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митних декларацій: № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 р., та № 100270000/2013/400030/2 від 19 червня 2013 р.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що митниця, вказуючи на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, жодним чином не зазначає, які саме розбіжності та в яких документах були допущені.

Як встановлено судом першої інстанції, митницею було проведено консультації з декларантом, під час яких позивача, відповідно до вимог третьої частини ст. 53 МКУ, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому колегія акцентує увагу на тому, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала - яку саме конкретно платіжну/бухгалтерську документацію слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

Разом з тим, позивачем, на підтвердження задекларованої митної вартості товарів додатково були надані:

до ВМД № 100270000/2013/224020 від 10 червня 2013 року - експертний висновок Київської торгово-промислової палати № ЧЦ-137 від 10 червня 2013 р.; відомості компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.) про собівартість продукції; прайс-лист компанії Sponeta GmbH. (Спонета ГмбХ.); лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи та в Україні;

до ВМД № 100270000/2013/224022 від 10 червня 2013 року - прайс-лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.);лист з посиланнями на пропозиції інтернет-магазинів щодо продажу ідентичних товарів в країнах західної Європи; лист компанії Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) про собівартість товару.

Разом з тим, відповідачем було відкориговано митну вартість по товарів із застосуванням резервного методу, при цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, оскаржувані рішення не містять жодних відомостей про те, які саме числові значення митної вартості товару є непідтвердженими, неповними або недостовірними

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, зі змісту рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Другий та третій методи неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а четвертий і п'ятий не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Разом з тим, з аналізу поданих відповідачем для митного оформлення імпортованого товару документів, а також документів, поданих додатково на вимогу митного органу під час проведення консультацій, про які йшлося вище, не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, зокрема, доводи щодо відсутності в специфікаціях підпису та печатки однієї зі сторін контракту, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено оскільки, як підтверджується наявними у справі доказами, такий висновок митного органу не відповідає дійсності, надіслані відповідачу скановані версії специфікацій, містили підписи усіх сторін контракту та були скріплені їх печатками.

Доводи відносно невідповідності номеру зовнішньоекономічного контракту в інвойсі № РRО2903 від 29 березня 2013 р., а саме: помилкове зазначення № 2305-11 замість правильного № 2305-12 також не є підставою для невизнання задекларованої митної вартості, оскільки позивачем разом з ВМД № 100270000/2013/224022 митному органу було надано лист відправника Cornilleau SAS. (Корнелю САС.) № ехр_LVImp/100613 від 10 червня 2013 р., в якому відправник просив Державну митну службу України читати цей реквізит саме як № 2305-12, що відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, позивач на підтвердження правомірності визначення ціни за основним методом - ціною контракту надавав відповідачу відомості про ціну продажу ідентичного і аналогічного товару в торговельних мережах окремих країн Західної Європи, з посиланням на відповідні веб-ресурси, що було досліджено і вірно встановлено судом першої інстанції, проте зазначена інформація не була взята відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні виходячи із застосованої відповідачем за МД від 05.06,2013 №101060000/3/9268. надано не було.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що на підставі наданих декларантом до митного оформлення товару документів, а також документів наданих на вимогу митного органу додатково, відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів саме за першим методом - за ціною договору.

Зокрема, наявні в матеріалах копії вказаних документів надають можливість ідентифікувати оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в той же час, позиція відповідача щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару та неможливість митного органу у зв'язку з цим здійснити митне оформлення товарів за першим методом згідно заявленої позивачем митної вартості товарів останнім не доведено та спростовується наявними у справі доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийняття митницею оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400030/2 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/400031/2 від 19.06.2013 р., а також складення карток відмови в прийнятті митних декларацій № 100270000/2013/20599 від 19.06.2013 р. та № 100270000/2013/20600 від 19.06.2013 року.

В той же час, колегія не може погодитися з висновком суду щодо задоволення вимог про повернення сум митних платежів, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем ВМД, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів.

Крім того, судова колегія виходить з того, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Отже, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Такої правової позиції притримується Верховний Суд України, яку викладено зокрема у постанові від 17 грудня 2013 року у справі 21-439а13 (номер ЄДРСР - 36475586).

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині є помилковим.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, проте, задовольняючи позов повністю, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права щодо позовних вимог про повернення сум митних платежів, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем ВМД.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення в частині позовних вимог ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню в цій частині. В решті рішення суду є законним та обгрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л В Імпекс" до Київської регіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Державна казначейська служба України про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларації, стягнення суми надміру сплачених коштів - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Л В Імпекс" щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л В ІМПЕКС» суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 89 945,41 грн.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Л В Імпекс" відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2014 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.