Постанова № 38867332, 22.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13098/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації від 10.07.2013, стягнення суми надміру сплаченого податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, та до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві в якому просив скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці №100270000/2013/410435/2 від 10.07.2013р. про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/10465 від 10.07.2013 року та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ардіс» з відповідного рахунку Київської міжрегіональної митниці Міндоходів через Головне управління Державної казначейської служби м. Києва суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі - 52163,31 грн., а також суму митного збору - 23710,59 грн., а всього 75873 грн. 90 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року позов задоволено повністю - визнано протиправними та скасовано: рішення про коригування митної вартості товару від 10.07.2013 № 100270000/2013/410435/2 та картку відмови від 10.07.2013 № 100270000/2013/10465, прийняті Київською регіональною митницею. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» надміру сплачені до бюджету: ввізне мито у розмірі 23 710,59 грн. та ПДВ - 52 163,31 грн.

Суд виходив з того, що позивачем з первинною МД було подано всі документи, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, при цьому митним органом не доведено необхідності витребування митницею додаткових документів та недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, також суд зазначив про відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, відтак, дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів, а також відповідно висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що надані позивачем документи є неналежними, тобто мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних. Крім того вказав, що на коригування митної вартості вплинули наступні обставини: відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (п. 2 ст.53); використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не є об'єктивними, не піддаються обчисленню (п. 2 ст. 58); використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 2 ст. 58).

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині задоволення позову про повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів № 2011UK40UAA від 07.09.2010 р. з Фірмою «BICYCLE TRADING HOUSE LTD» (продавець; Велика Британія), специфікації від 05.05.2013 р. № 44/13 та за інвойсом від 05.05.2013 р. № EU-UN007, позивачем (Покупець) придбано на умовах CIF Іллічівськ (порт відгрузки Qingdao, Китай) товар виробництва «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD» (мотоциклетні шини та мотоциклетні камери) відповідного найменування, кількості і ціни, на загальну вартість 51 592,60 доларів США.

Вага нетто: 16194 кг., вага брутто - 18 310 кг., що відповідає даним пакувального листа. Товари упаковані в 783 упаковки.

Згідно з інвойсом виробник/експортер - «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD».

Країна походження - товару - Китай. Судно - MSC EMANUELA-FT320R.

Даний товар подано до митного оформлення за МД № 100270000/2013/249340 від 01.07.2013 року та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 412 379,65 грн. (51592,60 дол.США)

Згідно з ДМВ позивачем не декларувались додаткові складові митної вартості, як-то транспортні витрати або витрати на страхування, що, як зазначає позивач, пов'язано з умовами поставки CIF.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: CMR, коносамент № 558056 від 15.05.2013 р., інвойс EU-UN007 від 05.05.2013 р., пакувальний лист, контракт, додаткові угоди 1 - 4, специфікація 44/13 від 05.05.2013 р., сертифікат походження, технічні характеристики, біржова інформація, видаткові накладні, рахунки фактури, рішення про визначення митної вартості від 27.03.2013 р. та від 17.05.2013 р., а також надано інші документи, зазначені у МД.

Згідно МД відправник/експортер - «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD».

Контейнер - MEDU8444540.

Згідно з коносаментом вантажовідправник - «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD», notify parties (повідомити сторони) - «BICYCLE TRADING HOUSE LTD». Коносамент містить відомості про перевезення вищезгаданого контейнеру.

Разом з тим, відповідачем скориговано митну вартість товару (мотоциклетні шини), про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості № 100270000/2013/410435/2 від 10.07.2013 р., згідно якого розрахована декларантом митна вартість складає 42031,60 доларів, у гривнях - 335 958,58. Коригування: вартість за одиницю 12,78 доларів США, одиниць - 5610 шт., загальна сума 71 695,80 доларів США.

Рішення мотивоване тим, що надані документи містять неповні відомості. Зазначено, що здійснено контроль правильності визначення митної вартості шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування першого методу. Зазначено також, що здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі. В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Зазначено про проведення консультацій. Митницею також зазначено, що у декларанта витребувано вищевказані додаткові документи. Метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально. Зазначено про неможливість визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та щодо подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю даних. Метоли віднімання/додавання вартості не можуть бути використані у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Зазначено, що митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу, яка ґрунтується на митній вартості товару, за раніше оформленою МД № 5000060001/2013/21692 від 03.06.2013 р.

Вказана МД, як і інші витребувані судом документи, як вже зазначалося, митницею під час розгляду справи не надані.

На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято оскаржувану картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 100270000/2013/10465

Не погоджуючись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, а також стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з ПДВ та мита у розмірі 75 873,90 грн.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача повністю.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком в повній мірі, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи слідує, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, вказуючи на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, жодним чином не зазначає, які саме розбіжності та в яких документах були допущені.

Як встановлено судом першої інстанції, митницею було направлено позивачу електронне повідомлення від 07.09.2013 р., згідно з яким для підтвердження митної вартості необхідно надати - платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару та/або інформація біржових організацій про вартість сировини; якщо здійснювалось страхування - страхові документи; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; прайс-листи від виробника. Калькуляція не витребовувалась.

При цьому, суд вірно зауважив, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала - яку саме конкретно платіжну/бухгалтерську документацію слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

Позивач, листом від 02.07.2013 р. № 219/07, повідомив митницю, що згідно із ст. 53 МК України, запит додаткових документів робиться в разі розбіжностей в документах, або неможливості математичного обчислення митної вартості, з вказанням даних розбіжностей в повідомленні, що, як зазначено у листі, неприйнятно для випадку позивача, оскільки митницею не повідомлено позивача про розбіжності в документах, а математичне обчислення митної вартості здійснюється на основі поданих документів разом з ВМД. Також зазначено, що страхові документи відсутні, так як за умовами поставки CIF Іллічівськ всі затрати до кордону несе продавець; договір між «JIANGSU SANYUAN TIRE Co., LTD» («Китай») та «BICYCLE TRADING HOUSE LTD» (Велика Британія) надати не має можливості, бо позивач не має відношення до взаємовідносин вищевказаних осіб за зазначеним контрактом. Щодо висновку про якісні та вартісні характеристики, як зазначив декларант, при оформленні інших МД та при виникненні подібних спірних питань стосовно митної вартості ним надавалися висновки ДЗІ від 22.02.2013 р. та від 24.05.2013 р., але вони не бралися до уваги. Запропонована митницею ціна 11,246 доларів США за 1 шт. шини для мотоциклів, на думку позивача, є необ'єктивною і не є єдиною в ціновій базі митниці, в обґрунтування чого він послався на те, що раніше було оформлено подібні мотошини за МД від 27.03.2013 р. та від 17.05.2013 р. згідно рішень митної вартості від 27.03.2013 р. (8,4178 доларів США за 1 шт.) та від 17.05.2013 р. (8,4178 доларів США за 1 шт.), тому просив надати обґрунтоване письмове пояснення щодо ціни 11,246 доларів США за 1 шт.

Як додаток, позивачем надано: прайс-лист виробника, бухгалтерські документи (видаткові накладні на рахунки-фактури на продаж товару), копія інвойсу від 05.05.2013 р., пакувальний лист від 05.05.2013 р., копію коносаменту MSCUQ558056, копію інвойсу на перевезення ILK-MSCUQ558056, копія експортної декларації країни відправлення від 15.05.2013 р., біржова інформація про вартість сировини на ринку каучуку та резини, технічні та якісні характеристики мотошини з перекладом, копії яких також залучено до матеріалів справи.

Таким чином, на вимогу митниці позивачем були надані документи, у т.ч. була надана біржова інформація, яка запитувалась, як альтернатива наданню висновку про якісні/вартісні характеристики товару; надано пояснення, що позивачем страхування не здійснювалось та, відповідно, відсутні додаткові витрати, які можуть бути визначені як складові митної вартості; зазначено, що позивач не може надати договір між нерезидентами в силу того, що не є стороною контракту; надано прай-лист виробника.

Разом з тим, відповідачем було відкориговано митну вартість по товару (мотоциклетні шини) із застосуванням резервного методу.

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, зі змісту рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки у митного органу при визначенні митної вартості товару була наявна інформація (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та ненадання Позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (п.8, ст.55 Митного кодексу України). Другий та третій методи неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а четвертий і п'ятий не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Як було зазначено вище, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару CMR, коносамент № 558056 від 15.05.2013 р., інвойс EU-UN007 від 05.05.2013 р., пакувальний лист, контракт, додаткові угоди 1 - 4, специфікація 44/13 від 05.05.2013 р., сертифікат походження, технічні характеристики, біржова інформація, видаткові накладні, рахунки фактури, рішення про визначення митної вартості від 27.03.2013 р. та від 17.05.2013 р. В подальшому також надавалися прайс-лист виробника, бухгалтерські документи (видаткові накладні на рахунки-фактури на продаж товару), копія інвойсу від 05.05.2013 р., пакувальний лист від 05.05.2013 р., копію коносаменту MSCUQ558056, копію інвойсу на перевезення ILK-MSCUQ558056, копія експортної декларації країни відправлення від 15.05.2013 р., біржова інформація про вартість сировини на ринку каучуку та резини, технічні та якісні характеристики мотошини з перекладом.

З аналізу вказаних документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Так, зокрема, як зазначалося вище, за умовами контракту товар постачався на умовах CIF Іллічівськ (порт відгрузки Qingdao, Китай). Згідно з правилами Інкотерм-2000 цей термін означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, ціна визначена на зазначених умовах поставки включає в себе фрахт та понесені продавцем витрати на страхування, а отже на позивача не покладаються окремі/додаткові витрати у зв'язку з цим.

З наведеного, суд вірно вказав, що митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем прямих або опосередкованих додаткових платежів (додаткових витрат - складових митної вартості), у т.ч. у зв'язку із страхуванням товарів, а отже і підстав для виникнення сумніву у правильності та достовірності визначення позивачем митної вартості за першим методом.

Стосовно доводів відповідача, що інвойс не підписаний, то документ має електронне походження, що є звичайною діловою практикою, та, виходячи з умов поставки між позивачем та продавцем, митницею не доведено впливу цих обставин (обміну документами/інвойсом у такій формі) на митну вартість, як і наявності підстав для виникнення сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості.

Посилання на відсутність даних щодо вартості сировини є безпідставними, оскільки позивачем надана біржова інформація, при цьому підстав неврахування цієї інформації митницею зазначено не було.

Калькуляція, яка не входить до обов'язкового переліку документів, та може бути витребувана у складі додаткових документів, митницею у позивача під час митного оформлення не вимагалась.

Обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні виходячи із застосованої відповідачем МД № 5000060001/2013/21692 від 03.06.2013 р., надано не було.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що подані документи, копії яких наявні у справі, в повній мірі надають можливість ідентифікувати оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, таким чином, позивачем доведено достовірність і повнота заявленої до митного оформлення митної вартості товарів за першим методом (за ціною угоди), в той же час, позиція відповідача щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару та неможливість митного органу у зв'язку з цим здійснити митне оформлення товарів за першим методом згідно заявленої позивачем митної вартості товарів останнім не доведено та спростовується наявними у справі доказами.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про протиправність та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 10.07.2013 № 100270000/2013/410435/2 та картки відмови від 10.07.2013 № 100270000/2013/10465.

В той же час, колегія не може погодитися з висновком суду щодо задоволення вимог про повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів.

Крім того, судова колегія виходить з того, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Отже, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Такої правової позиції притримується Верховний Суд України, яку викладено зокрема у постанові від 17 грудня 2013 року у справі 21-439а13 (номер ЄДРСР - 36475586).

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині є помилковим.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, проте, задовольняючи позов повністю, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права щодо позовних вимог про повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення в частині позовних вимог ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню в цій частині. В решті постанова є обґрунтованою і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації від 10.07.2013, стягнення суми надміру сплаченого податку на додану вартість - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс" щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» надміру сплачені до бюджету: ввізне мито у розмірі 23 710,59 грн. та ПДВ - 52 163,31 грн.

В цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс" відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.