Постанова № 38867575, 08.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2801/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ТОВ «Альпі-Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 червня 2013 року №0000742202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45 912 грн. та №0000732202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Альпі-Україна» з податку на додану вартість у сумі 38 372,75 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року позов - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 06 червня 2013 року №0000742202 та №0000732202.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ з 08 травня 2013 року по 14 травня 2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альпі-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Альпі-Україна» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, ТОВ "Оптовик Плюс" за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ФОП ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, результати якої викладено в Акті перевірки від 20 травня 2013 року №1452/22-200/24789877.

Висновками даного акту є встановлені порушення п.3.1. ст. 3, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2. п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.134.1. ст. 134, п.138.1, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 41 451 грн. у тому числі за 2010 рік у сумі 17 844 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року у сумі 17 844 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 23 607 грн.; п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3. п.198.6. ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 34 803 грн. у тому числі за грудень 2010 року у сумі 14 275 грн., за червень 2011 року у сумі 20 528 грн.

За наслідками проведеної перевірки, на підставі акту перевірки, ДПІ 06 червня 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000732202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Альпі-Україна» з податку на додану вартість у сумі 38 372,75 грн., податкове повідомлення-рішення №0000742202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45 912 грн.

Не погодившись з вказаними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання їх неправомірними та скасування.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Альпі-Україна», суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевіряючих стосовно визнання господарських операцій позивача безтоварними, а угод нікчемними - є недоведеними та безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними доказами і зроблені лише на припущеннях, які випливають з матеріалів актів перевірок інших податкових органів, а також інформації щодо відсутності контрагентів позивача по ланцюгу постачання за своєю адресою та їх трудових та технічних можливостей. Суд першої інстанції зазначав, що надані позивачем копії первинних документів не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальників, зокрема, не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи, що, дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач та суд першої інстанції, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та формування валових витрат.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, які податковий орган обґрунтував на підставі відомостей, отриманих від інших податкових органів щодо недобросовісності контрагентів позивача ТОВ «Оптовик плюс», ТОВ «Автомаг плюс», ФОП ОСОБА_2 при здійсненні ними господарських операцій з контрагентами по ланцюгу, які в свою чергу вчиняли господарські операції, що мають ознаки нікчемності.

Так, зокрема, в акті спірної перевірки податковий орган зазначив, що в ході перевірки ТОВ «Альпі-Україна» встановлено, що підприємство у грудні 2010 року, задекларувало обсяг придбання товарів від ТОВ «Автомаг плюс» на суму 3 400 грн., в тому числі ПДВ 566,67 грн.

ТОВ «Альпі-Україна» включено до складу валових витрат суми витрат сформованих за рахунок ТОВ «Автомаг плюс» за 2010 рік у сумі 2 833 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 2 833 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано журнал-ордер по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2010 року, видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення, подорожний лист вантажного автомобілю від 29 грудня 2010 року.

Договору поставки (або купівлі-продажу), документів на передачу товару від ТОВ «Автомаг-плюс», документів на перевезення вказаного товару, зберігання та використання у власної господарської діяльності позивачем не надано ні податковій інспекції при перевірці, ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного провадження по цієї справі.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем подорожний лист вантажного автомобілю від 29 грудня 2010 року (а.с.33), оскільки зі змісту вказаного документу не вбачається отримання вантажу для перевезення саме від постачальника ТОВ «Автомаг-плюс».

Крім того, зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що за наявною податковою інформацією контрагенти постачальники та контрагенти покупці товариства «Автомаг-плюс» не мають необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведена доказова база щодо нікчемності укладених ними правочинів з їхніми постачальниками, у зв'язку з чим по ТОВ «Автомаг-Плюс» неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій за період липень 2010 року, жовтень-грудень 2011року, березень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року та вересень 2011 року з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Тобто, під час проведення спірної перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Автомаг-плюс» не мало необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, внаслідок чого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, зокрема реалізації на адресу ТОВ «Альпі-Україна».

Таким чином, колегія суддів вважає, що за відсутністю договору, на підставі якого відбувались господарські відносини між ТОВ «Альпі-Україна» та ТОВ «Автомаг-плюс», документів на передачу товару позивачеві від ТОВ «Автомаг-плюс», документів на перевезення вказаного товару, та за наявністю інформації інших податкових органів щодо відсутності у контрагентів позивача - ТОВ «Автомаг-плюс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності встановити факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця (ТОВ»Автомаг-плюс») до покупця (ТОВ «Альпі-Україна») неможливо.

Також, в ході перевірки ТОВ «Альпі-Україна» відповідачем встановлено, що підприємство у грудні 2010 року, задекларувало обсяг придбання від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 180 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 30 066,67 грн.

ТОВ «Альпі-Україна» включено до складу валових витрат суми витрат сформованих за рахунок ФОП ОСОБА_2 за 2010 рік у сумі 150 333 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 150 333 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, позивачем до перевірки було надано договір поставки №3 від 01 січня 2010 року, подорожні листи вантажного автомобіля, платіжні доручення про розрахунки за поставлений товар.

Але, з акту спірної перевірки вбачається, що актом ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської ДПС від 28 серпня 2012 року №705/22-225/35106233 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань взаємовідносин з ТОВ «ГУТ» за грудень 2010 року встановлено, що правочини, які були здійснені ТОВ «ГУТ» у грудні 2010 року, з контрагентами -покупцями (в тому числі і ФОП ОСОБА_2 ) не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемності, на підставі чого перевіряючи дійшли висновку про те, що правочини здійснені ФОП ОСОБА_2 з контрагентами-покупцями протягом грудня 2010 року також не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 24 820,82 грн. з вартості продукції (товарів), відвантаження якої підприємствам-контрагентам не доведено.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що наявність у платника податків (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є додатними підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо походження вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, зберігання тощо.

Довіреностей на отримання товару від продавця (ФОП ОСОБА_2), товарно-транспортних накладних, або інших документів, з яких можливо було б встановити виробника чи то постачальника не надано ні податковому органу під час проведення перевірки, ні суду першої та апеляційної інстанції під час судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що товариством «Альпі-Україна» неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податок на додану вартість, та до складу валових витрат за 2010 рік (в т.ч. за 4 квартал 2010 року ) суми витрат за рахунок господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, оскільки реальність здійснення цих операцій не доведена.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Альпі-Україна» задекларувало придбання товару від ТОВ «Оптовик плюс» на загальну суму 294 614, 05 грн., вт.ч. ПДВ на суму 49 102,34 грн. (в т.ч. по періодам: у червні 2011 року, липні 2011 року, серпні 2011 року).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано договір поставки, подорожні листи вантажного автомобіля, згідно яких відбувалось транспортування товару, платіжні доручення про розрахунки за поставлений товар.

В той час, зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що за наявною податковою інформацією ТОВ «Оптовик плюс» за податковою адресою (м. Київ) не знаходиться, має господарські взаємовідносини з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, які неправомірно задекларували податкові зобов'язання по ланцюгу постачання до вигодонабувача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявними в матеріалах справи подорожними листами, підтверджується перевезення виготовленої позивачем внаслідок власної господарської діяльності продукції з м. Миколаєва до інших міст України.

Товарно-транспортних накладних, довіреностей, дорожніх листів, або інших документів, з яких можливо було б встановити виробника чи то постачальника позивача за господарськими операціями з ТОВ «Оптовик Плюс» під час апеляційного провадження суду не надано. Тобто, транспортування продукції від ТОВ «Оптовик Плюс», який знаходиться в м. Київі до позивача - ТОВ «Альпі-Україна», який знаходиться в м. Миколаєві документально не підтверджено.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене та наявну в матеріалах справи інформацію щодо недобросовісності контрагентів позивача - ТОВ «Оптовик плюс», ТОВ «Автомаг плюс», ФОП ОСОБА_2, при здійсненні ними господарських операцій з контрагентами по ланцюгу, які в свою чергу вчиняли господарські операції, що мають ознаки нікчемності, а також враховуючи, що позивачем не було надано під час проведення спірної перевірки документів первинно-бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт передачі товарів від продавця до покупця, зокрема, договору поставки чи купівлі-продажу щодо придбання товару у ТОВ «Автомаг-плюс», довіреностей на отримання товару від ТОВ «Оптовик плюс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Автомаг плюс», документів про транспортування товару від вищевказаних постачальників до покупця - ТОВ «Альпі-Україна», доказів про зберігання отриманого товару що, виходячи з положень Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), свідчить про безпідставне формування ним податкового кредиту та валових витрат за рахунок таких операцій, та, відповідно, про заниження суми податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посилання позивача та суду першої інстанції на те, що надані позивачем первинно-бухгалтерські документи по господарським операціям з вказаними контрагентами є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманого товару та відповідно підтверджує обґрунтованість формування ним валових витрат за рахунок таких операцій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне отримання придбаного товару, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок таких операцій, та не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі в м. Миколаєва від 06 червня 2013 року - №0000732202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Альпі-Україна» з податку на додану вартість у сумі 38 372,75 грн., та №0000742202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45 912 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Альпі-Україна» відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв