Рішення № 38867403, 22.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1329/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 Таратін В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренко Ю. В. суддівМагда Л. Ф. , Трюхан Г. М. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси, апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 12.10.2007 р. між Закритим акціонерним комерційним банком «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_11. був укладений кредитний договір № ML-F00/250/2007, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 91400,00 доларів США.

24.12.2008 року відповідач ОСОБА_7 при заповненні анкети для реструктуризації заборгованості вказав, що на «даний момент» може вносити 250 доларів США на погашення боргу.

Протоколом кредитного Комітету №3 від 06.01.2009 року відповідачу було надано дозвіл на відстрочку по тілу та відсоткам на 6 місяців, відповідно до якого потрібно погасити прострочену заборгованість до 12.01.2009 р. і у випадку погашення, сплату пені перенести на дату остаточного погашення кредиту. У випадку погашення прострочки надати відстрочку по тілу та відсоткам на 1 місяць, а з лютого 2009 року в сумі 250 дол. США на 5 місяців. Ці умови повинні бути відображені у додатковій угоді, яку відповідач відмовився укласти, з невідомих причин, хоча й мав намір.

24.12.2010 року р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н та укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №PCL-F00/250/2007 від 12.10.2007 р., згідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-F00/250/2007 від 12.10.2007 р. та договором іпотеки №PCL-F00/250/2007 від 12.10.2007 р. та усіма додатками до них.

Зобов'язання по кредитному договору відповідачем не виконані, зокрема не виконується графік погашення кредиту, порушується порядок та строки сплати відсотків.

09.10.2013 позивач вимагав від відповідача повного повернення кредиту, сплати відсотків, пені, штрафу. Дані вимоги відповідачами не виконані.

Станом на 13.08.2012 р. заборгованість відповідача за кредитним договором складає 3507010,00 грн. з них:

83252.90 дол. США. що в еквіваленті складає 665440.43 грн.- по тілу кредиту;

11104.12 дол. США, що в еквіваленті складає 88825,19 грн. - по нарахованим та несплаченим відсоткам;

2752814.14 грн. - пеня.

Для забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки №PCL-F00/250/2007 від 12.10.2007 р.

Предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,10000 га по АДРЕСА_1.

Відповідно до договору іпотеки, позивач має право задовольнити свої вимоги щодо повернення суми кредиту, процентів, пені із вартості предмету іпотеки, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

09.10.2013 р. позивач направив вимоги про добровільне звільнення мешканцями переданого в іпотеку житлового будинку. Вказане залишилось не виконаним відповідачами.

За вказаних обставин позивач просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 3507010 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10та членів їх сімей з житлового будинку , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 3507010 (три мільйони п'ятсот сім тисяч десять гривень) за кредитним договором №ML-F00/250/2007 від 12.10.2007- року звернуто стягнення на предмет іпотеки на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме на нерухоме майно: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити для погашення загальної заборгованості ОСОБА_7 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором №ML-F00/250/2007 від 12.10.2007 року.

Застосовано спосіб реалізації предмету іпотеки - а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від імені ОСОБА_6 із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням всіх повноважень ТОВ «ОТП Факторинг Україна» продавця, за ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки.

Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У березні 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулись до суду із заявами про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 квітня 2014 року заяви про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у порядку ст. 303 ЦПК України, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України , якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до приписів ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. ст. 572, 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У ч. 1 ст. 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням , шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ч. ч. 1, 2 ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Встановлено, що 12.10.2007 р. між Закритим акціонерним комерційним банком «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_11. був укладений кредитний договір № ML-F00/250/2007, згідно якого банк надав відповідачу кредит в сумі 91400,00 доларів США, зі сплатою 12,49 відсотків річних за користування кредитом і кінцевим терміном повернення 12.10.2015 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 12.10.2007 року уклали договір іпотеки, згідно з яким відповідач надала в іпотеку належний їй на праві власності будинок по АДРЕСА_1.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 умови кредитного договору належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася значна заборгованість.

Ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається відповідно до ст. 629 ЦК України.

Пред'являючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач вказував про те, що станом на 13.08.2012 р. заборгованість відповідача за кредитним договором складає 3507010,00 грн.. з них:

83252.90 дол. США. що в еквіваленті складає 665440.43 грн.- по тілу кредиту;

11104.12 дол. США, що в еквіваленті складає 88825,19 грн. - по нарахованим та несплаченим відсоткам;

2752814.14 грн. - пеня.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Встановлено, що розмір заборгованості відповідача складає 665440,43 грн. по тілу кредиту; по нарахованим та несплаченим відсоткам - 88825,19 грн., а розмір пені- 2752814,14 грн., що значно перевищує суму основного боргу, а відтак є неспівмірним.

Крім того, колегія суддів бере до уваги соціальне становище відповідачів, які у власності мають лише спірне житлове приміщення, ОСОБА_8 є інвалідом 3 групи, ОСОБА_6 - інвалідом 2 групи, ОСОБА_7 - інвалідом 3 групи, на утриманні відповідачів є батьки пенсіонери та малолітня дитина.

Такі обставини можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

З огляду на вищевикладене, та виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені з 2752814, 14 грн. до розміру нарахованої основної заборгованості у сумі 754265,62 грн.

З урахуванням цього визначена судом остаточна заборговансть відповідача ОСОБА_7 перед позивачем підлягає зменшенню з 3507010 грн. до 1508531, 24 грн.

Згідно ст.12 ЗУ "Про іпотеку", право звернення стягнення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань за кредитним договором, виникає у іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов'язання по кредитному договору.

Ст.7 ЗУ "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмету іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цих вимог, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя шодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗУ "Про іпотеку", у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 6 договору іпотеки (а.с.11 зворот), іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частини, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що, оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, слід звернути стягнення на майно, передане на підставі договору іпотеки.

Водночас, рішення суду в частині виселення відповідачів та членій їх сімей із спірного житлового будинку, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У п.43 Постанови від 30 березня 2012 р. Пленум ВССУ роз'яснив, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення , в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки , суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів, суд вказаних вимог закону та роз'яснень Постанови Пленуму ВССУ не виконав, що не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України про законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому, за наведених обставин, рішення суду в частині задоволення позову банку про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не може залишатися без змін і підлягає до скасування з відмовою в задоволенні даної частини позовних вимог.

Інших підстав для скасування чи зміни рішення за наведеними в апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає, тому в решті рішення має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст. 214-218, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково .

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2014 року у даній справі - змінити.

Зменшити визначену судом суму боргу по кредитному договору № ML-F00/250/2007 від 12.10.2007 року, укладеному між ЗАТ КБ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 з 3507010 грн.(трьох мільйонів п'ятсот сім тисяч десяти) до 1508531,24 грн. (одного мільйону п'ятсот восьми тисяч п'ятсот тридцять однієї гривні двадцяти чотирьох копійок) на погашення якого звертається стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2014 року у даній справі в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про виселення - відмовити.

У решті рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2014 року у даній справі - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :