Ухвала суду № 38867199, 21.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №812/9409/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Нікуліна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганської митницї Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 812/9409/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 102221,64 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області у якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013 р.;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00079 від 29.07.2013 р.;

- повернути на рахунок ПАТ «Алчевськкокс» надмірно сплачене ПДВ у сумі 102221,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів прийняте рішення № 702020001/2013/000410/2 до ВМД № 702020001/2013/007342, згідно якого визначення митної вартості товару за ціною угоди до товарів, які імпортуються неможливо, у зв'язку з відмовою декларанта в наданні податкових документів, а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: рівня митної вартості ідентичного товару «вугілля кам'яне бітумінозне коксоване марки «Г» на однакових умовах поставки із рахунку 105 доларів США/тн. (МД від 10.07.13 контракт № 61-545 додаток № 58 від 10.05.13).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00079, відмовлено позивачу в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2013/000410/2).

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідачів протиправними, такими, що не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 812/9409/13-а позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013 року.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00079 від 29.07.2013 року.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 102221,64 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вказує, що у наданих позивачем документах до митного оформлення маються розбіжності, а тому ним правомірно було застосовано другий метод. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, винести нову, якою в задоволенні позову відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Проблемою даного спору є правомірність митного органу у відмові застосування митної вартості товару, заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях, та у правомірності визначення митним органом вартості товару за другим методом, при наявності тих документів, які були наданні позивачем при митному оформлені, у тому числі і додаткових документів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (Покупець) та компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» (Кипр) (Продавець) укладено контракт № 61-545, в межах якого Продавець зобов'язаний поставити прийняти та оплатити коксуюче вугілля, для переробки на власних виробничих потужностях на умовах, що оговорюються в додатках до цього контракту, які є невід'ємною його частиною.

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту № 61-545 та додатків до нього, позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2013/007342) за ціною договору, а саме 99,70 долара США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою МД № 702020001/2013/007342 разом з пакетом документів, передбачений Митним кодексом України (а.с. 94-99, 104-159).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000410/2 до ВМД № 702020001/2013/007342, яким встановлено розбіжності, а саме: умови поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 та рахунках - фактурах від 05.07.2013 року № 2013-07-119, від 08.07.2013 року № 2013-07-121, не відповідають умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010) та враховуючи ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 року та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, всупереч положенням пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу. Декларанту відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України запропановано надати додаткові документи, а саме:

1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюється за умовами, визначеними договором;

2) випуску з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації, прескуранти (прас-листи) виробника товару;

4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 МК України, зокрема:

- якщо рахунок сплачено - банківські документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Рішенням зазначено, що визначення митної вартості товару за ціною угоди до товарів, які імпортуються неможливо у зв'язку з відмовою декларанта в наданні податкових документів, а також зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування першого методу, зазначеного у статті 58 Митного кодексу України, митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до ст. 59 МКУ за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі: рівня митної вартості ідентичного товару «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» на однакових умовах поставки із рахунку 105 доларів США/тн. (МД від 10.07.13 контракт № 61-545 додаток № 58 від 10.05.13) (а.с. 17-18).

У відповідь на запит митного органу листом від 29.07.13 № 003-1930 позивач відмовився від надання запитаних документів, що передбачені частинами другою-третьою статті 53 МК України (а.с. 95).

29.07.2013 року позивач направив Луганській митниці Міндоходів лист, в якому повідомив, що рахунки, які виставлені компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» на оплату товару на 29.07.2013 року є несплаченими та підлягають оплаті, рахунки будуть сплачені в повному обсязі після надходження коштів за відвантажену ПАТ «Алчевськкокс» кінцеву продукцію (а.с. 94).

29 липня 2013 року Луганською митницею Міндоходів карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/00079, відмовлено позивачеві в митному оформленні товару у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України (а.с. 19-21).

На підставі рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів № 702020001/2013/000410/2 до ВМД № 702020001/2013/007342 ПАТ «Алчевськкокс» подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості № 702020001/2013/007414 від 30.07.2013 р., № 702020001/2013/007419 від 30.07.2013 р., № 702020001/2013/007464 від 31.07.2013 р., № 702020001/2013/007468 від 31.07.2013 р., № 702020001/2013/007473 від 01.08.2013 р., № 702020001/2013/007652 від 07.08.2013 р., № 702020001/2013/008877 від 10.09.2013 р., № 702020001/2013/008882 від 10.09.2013 р., в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 105 дол. США/тн, та сплачено ПДВ у сумі 2025146,41 грн., що склало переплату з ПДВ на загальну суму 102221,64 грн. (а.с. 44-63).

Митні органи, реалізуючі митну політику України, згідно статті 11 Митного кодексу України, виконують, зокрема, такі основні завдання як виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, захист економічних інтересів України тощо.

Згідно з МК України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Відповідно до ст. 45 МК України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до МК України.

Згідно статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України шляхом надання декларації митної вартості. Заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню (ст. 264 МК України).

Митний орган, згідно статті 265 МК України, здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень п. 2 «Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого ПКМУ від 09.04.08 № 339 (далі Порядок контролю) та «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.09 № 602 (далі Порядок роботи).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Згідно до частини 2 статті VII Генеральної угоди оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідно до статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 постанови КМУ № 1766 передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Відповідно до статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 МК України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Із цього вбачається, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватись з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості з декларантом.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження митної вартості оцінюваного товару - ціни, що підлягає сплаті продавцю позивачем надані документи, що підтверджують митну вартість товару, у тому числі:

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3169 від 19.07.2013, де зазначено, що згідно даних видання «Металл Курьер», Металл Эксперт. Уголь» та аналітичного дослідження «Информация по рынку коксующегося угля и кокса» середній розрахунковий рівень цін на концентрат вугільний, на умовах поставки DDU - ст.. Комунарськ, Україна може становити 99,70 доларів США, що не перевищує заявлену декларантом митну вартість (а.с. 40);

- лист № 003-1930 від 29.07.13 ПАТ «Алчевськкокс» щодо неможливості надання рахунків про здійснення платежів третім особам (а.с. 41);

- лист № 003-1929 від 29.07.13 ПАТ «Алчевськкокс» щодо підстав несплати рахунків за контрактом (а.с. 42);

- ліцензія на імпорт № 006133300000652, що підтверджує зазначену вартість вугілля (а.с. 43);

- контрак з теріми особами № ТТ-DX 01-26082011 від 26.08.2011 р. (а.с. 64-75)

Також, позивачем були надані відповідачу належним чином оформлені передплатні рахунки (а.с. 37);

- рахунок фірми виробника, де зазначено ціна виробника на умовах - ст. Комунарськ, Україна у розмірі 88,00 дол. США за тн. (а.с. 39);

- декларація на товари ЕК (експортна декларація) (а.с. 149).

У розумінні статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем в межах строку дії гарантійних зобов'язань бухгалтерської документації (виписок з рахунків, платіжних доручень на купівлю іноземної валюти) поставлений товар був в повному обсязі оплачений продавцю.

Частина 4 статті 266 МК України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Із матеріалів справи вбачається, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивачем надано документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані: контракт з додатками, рахунки-фактури, експортні декларації, транспортні документи, висновок про якісні і вартісні характеристики товару, розрахунок ціни (калькуляція), відповідна бухгалтерська документація, ВМД, оформлені за тим же контрактом та за цією ж ціною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано митному органу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди. Крім того, митним органом не обґрунтована неможливість застосування 1-го методу на підставі поданих декларантом обов'язкових та додаткових документів, які документально її підтверджують, а такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі немає.

Відповідно до статті 268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу (1й метод), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Таким чином, при застосуванні другого методу визначення митної вартості товару (ідентичні товару) за основу порівняння повинна братись саме ціна договору щодо ідентичних товарів (фактурна вартість), а не митна вартість, за якою товар був випущений у вільний обіг.

Відповідно до роз'яснень, наданих ДМСУ у Листі від 21.03.2009 р. при визначенні митної вартості другим та третім методами до уваги має братися інформація про оформлені ідентичні та подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких здійснено із застосуванням першого методу визначення митної вартості. У разі визначення митної вартості із використанням інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких здійснено із застосуванням 2-6 методів, застосовується шостий метод визначення митної вартості товарів.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо встановлення митним органом розбіжностей, а саме: умови поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 р. до контракту № 61-545 від 01.10.2010 р. та рахунках - фактурах від 05.07.2013 р. № 2013-07-119, від 08.07.2013 р. № 2013-07-121, не відповідають умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010 р., суд зазначає наступне.

01.10.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (Покупець) та компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» (Кипр) (Продавець) укладено контракт № 61-545 (а.с. 22-31)

Базовими умовами поставки Товару (п. 3 контракту) є поставка Товару Продавцем на умовах та в строки, визначені у додатках до даного контракту. Поставка Товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DAF кордон Росія/Україна згідно Інкотермс в редакції 2000 р.

У той же час, згідно п. 1.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» (Покупець) та компанією «Топпром Трайдинг ЛТД» (Кипр) (Продавець), Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити коксуючи вугілля, для переробки на власних виробничих потужностях в подальшому - Товар на умовах, викладених в додатках до вказаного контракту, які є невідємною його частинами.

Згідно п. 1.2 контракту в додатках до контракту зазначається країна походження, реквізити вантажовідправника, строки поставки товару, кількість, якість, технічні та якісні умовні характеристики, базові умови поставки, а також ціна товару, який постачається.

п. 3 контракту визначено загальні умови поставки товару, які в подальшому при фактичній поставці Товару визначаються саме в додатках до контракту, які є невід'ємною його частиною.

Згідно Додатку № 59 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 р. умовами поставки Товару є: DDU ст.. Комунарськ Донецької залізничної дороги (згідно умовам Інкотермс в редакції 2000 року) (а.с. 117).

Такіж самі умови поставки визначені і у рахунках - фактурах від 05.07.2013 р. № 2013-07-119, від 08.07.2013 № 2013-07-121 (а.с. 118-119).

З матеріалів справи вбачається, що фактичні умови поставки Товару визначаються у додатках до контракту № 61-545 від 01.10.2010 р., які є невід'ємною його частиною, а тому наявність різних умов поставок, вказаних у п. 3 контракту та додатку № 59 до вказаного контракту не можливо вважати розбіжностями в умовах поставки Товару.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про наявність розбіжностей умов поставки товару, зазначені в додатку № 59 від 19.06.2013 р. до контракту № 61-545 від 01.10.2010 р. та рахунках - фактурах від 05.07.2013 р. № 2013-07-119, від 08.07.2013 р. № 2013-07-121, умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010 р., оскільки умови поставки Товару, вказані у п. 3 контракту є лише загальними, а фактичні умови поставки визначаються у додатках до вказаного контракту.

Згідно умов DAF Інкотермс-2000 Продавець зобов'язаний надати невідвантажений товар Покупцю у визначеному місці поставці на кордоні в узгоджену дату та час.

Згідно умов ст. Комунарськ Інкотермс-2000 Продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Умовами DAF кордон Росія/Україна та і умовами ст. Комунарськ, Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, а тому поставка товару здійснювалась на умовах, що передбачало включення в ціну товару поставку його покупцю. У зв'язку з чим, зазначення різних умов поставки Товару у контракті № 61-545 від 01.10.2010 та додатках до контракту ніяким чином не впливають на визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товару, який імпортується, оскільки умови поставки DAF та DDU згідно Інкотермс 2000 включають в себе витрати продавця, пов'язані з доставкою товару до місця призначення.

Стосовно ненадання позивачем банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, ненадання банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 р. сплата Покупцем за відвантажений Товар Продавцю здійснюється на протязі 10 днів з моменту прибуття Товару на станцію призначення Комунарськ Донецької залізничної дороги на підставі виставленого рахунка Продавцем.

Згідно залізничних накладних (а.с. 113-114) Товар було поставлено на митну територію України - 18.07.2013 р., тобто, сплата за Товар згідно контракту повинна здійснитися позивачем до 28.07.2013 р.

Згідно листа ПАТ «Алчевськкокс» від 29.07.2013 повідомив відповідача про те, що рахунки станом на 29.07.2013 року є несплаченими у зв'язку з відсутністю коштів, та також зазначив, що в подальшому буде проведена оплата після кінцевої реалізації продукції.

Законодавством, яке регулює митні відносини, не передбачено право митного органу вимагати від декларанта надання пояснень або документів про обставини щодо яких декларант не має фактичної можливості надати пояснень чи документів та які безпосередньо у нього не знаходяться і не можуть знаходитись. При цьому, банківський документ є одним із доказів, яким підтверджена митна вартість товару, між тим його відсутність може свідчити, зокрема, про заборгованість контрагента по сплаті.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується, з висновками суду першої інстанції, що ненадання позивачем банківських документів щодо повної сплати Товару, ще не є підставою для відмови в митному оформлені товару, оскільки для прийняття такого рішення митниця повинна довести, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливості здійснити митне оформлення товару за методом, вказаним останнім.

Витребування митним органом у позивача документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, є безпідставним оскільки, поставка товару здійснювалась на умовах DDU ст. Комунарськ (Інкотермс-2000), що передбачає включення в ціну товару витрати продавця до місця призначення поставки товару покупцю.

Внаслідок цього суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості у зв'язку з «відмовою декларанта від надання документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості», а саме: ненадання позивачем банківських платіжних документів, що містять відомості про фактично сплачену вартість товару, всупереч положенням пункту 5.3 контракту № 61-545 від 01.10.2010 та пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, оскільки позивач не міг надати такі документи у зв'язку з їх фактичною відсутністю.

Позивачем були надані документи для підтвердження заявленої митної вартості а саме:

- ліцензію на імпорт № 006133300000652 від 11.07.2013, яка була дійсна до 31.12.2013 року, та відповідно до якої вартість вугілля марки «Г» складає 99,70 дол. США за тн.;

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3169 від 19.07.2013, де зазначено, що згідно даних видання «Металл Курьер», «Металл Эксперт Уголь» та аналітичного дослідження «Информация по рынку коксующегося угля и кокса» середній розрахунковий рівень цін на концентрат вугільний, на умовах поставки DDU - ст. Комунарськ, Україна може становити 99,70 доларів США, що не перевищує заявлену декларантом митну вартість.

Як вбачається із змісту ліцензії та висновку, позивачем було ініційоване питання щодо підтвердження вартості показників товару, які будуть ввезені на митну територію України на підставі контракту № 61-545 від 01.10.2010 р. з додатковими угодами та додатками до контракту, зокрема, додаток № 59 від 19.07.2013. Таким чином, ліцензія на імпорт № 006133300000652 від 11.07.2013 р. та висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3169 від 19.07.2013 р. надані відносно Товару, який поставлявся згідно Додатку № 59 від 19.06.2013 р. до контракту № 61-545 від 01.10.2010 р., та який було пред'явлено для митного оформлення. Тобто, суд вважає, що вказані документи також повинні бути враховані митним органом під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки, зокрема, ліцензія на імпорт № 006133300000652 від 11.07.2013 р. є документом державного зразка органу виконавчої влади, в якому встановлені умови, порядок і процедура надання спеціально уповноваженими державними органами дозволу на імпорт певних товарів, у відповідних обсягах і суворо визначені строки.

Щодо посиланнь митним органом на висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» (далі УПЗЕ) від 27.06.2013 р. № 2803, яким не вичерпано строк дії на момент розмитнення позивачем товару та, у якому зазначено рівень цін на ідентичний товар «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» (виробник ЗАТ «ЦОФ «Щедрухинская», Росія) може становити 105,00 дол. США/т., суд вважає помилковим, оскільки на час митного оформлення разом з МД від 29.07.13 № 702020001/2013/007342 позивачем надано інший висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.07.2013 р. № 3169, в якому зазначено що, рівень цін на товар «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» (виробник ЗАТ «ЦОФ «Щедрухинская», Росія) може становити 99,70 дол. США/т. Таким чином, оскільки на момент розмитнення товару, позивачем отримано інший висновок, який було видано після висновку від 27.06.2013 р. № 2803, то як наслідок відомості щодо цінових умов контракту повинні враховуватися саме ті, що зазначені у висновку від 19.07.2013 р.

Проте, вказані висновки носять лише консультаційний характер, а тому не можуть бути беззаперечним доказом для митного органу для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що відповідачем повинно бути використано перший метод при визначення митної вартості товару за ціною контакту, оскільки у розумінні статті 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем в межах строку дії гарантійних зобов'язань бухгалтерської документації (виписок з рахунків, платіжних доручень на купівлю іноземної валюти) поставлений товар був в повному обсязі оплачений продавцю.

Частина 4 статті 266 МК України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Із матеріалів справи вбачається, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про протиправність прийнятого рішенні Митного органу від 29.07.2013 року № 702020001/2013/000410/2 № 702020001/2013/00079.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється: 1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; 2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Оформлення Митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив ціну, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме на підставі рішення № 702020001/2013/000410/2 від 29.07.2013 р. Луганської митниці Міндоходів про визнання митної вартості товарів ПАТ «Алчевськкокс» подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості № 702020001/2013/007382 від 30.07.2013 р., № 702020001/2013/007414 від 30.07.2013 р., № 702020001/2013/007419 від 30.07.2013 р., № 702020001/2013/007464 від 31.07.2013 р., № 702020001/2013/007468 від 31.07.2013 р., № 702020001/2013/007473 від 01.08.2013 р., № 702020001/2013/007652 від 07.08.2013 р., № 702020001/2013/008877 від 10.09.2013 р., № 702020001/2013/008882 від 10.09.2013 р., в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною визначеною митним органом в рішенні - 105 дол. США/тн, то сплачена сума ПДВ у сумі 2025146,41 грн., що склало переплату з ПДВ на загальну суму 102221,64 грн. підлягає поверненню декларанту.

Згідно пп. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом по вищезазначеним ВМД у сумі 1 525 905,35 грн. є переплатою та таким, що підлягає поверненню відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України.

Повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України здійснюється шляхом того, що митний орган добровільно готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів.

Такий порядок повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за №1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи».

Даний Порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до зазначеного Порядку, Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України, помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митними органами.

На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Інший спосіб повернення з Державного бюджету помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів здійснюється органами Казначейства на підставі рішення суду.

Враховуючи, що позивачем надмірно сплачені митні платежі не повернуті, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 102221,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луганської митницї Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 р. у справі № 812/9409/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

О.А. Нікулін