Ухвала суду № 38865671, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р. Справа № 814/596/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д.судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року (про відмову у відкритті провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, 3-тя особа: приватне акціонерне товариство «Миколаївська ТЕЦ», про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі Ленінський ВДВС Миколаївського МУЮ), 3-тя особа: приватне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Миколаївська ТЕЦ», про:

- визнання неправомірними дії управління Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ;

- скасування виконавчого провадження ВП №30788006 від 20 січня 2012 року і постанову про примусове виконання;

- скасування виконавчого провадження ВП №35975617 від 04 грудня 2013 року і постанову про примусове виконання;

- скасування постанови від 04 грудня 2013 року по ВП №35975617 від 04 грудня 2013 року про примусове виконання і стягнення з позивача щомісячного утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати позивачеві, після відрахування податків, в розмірі 20% до погашення заборгованості, яка становить 6 415,25 грн., постанов про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 008,35грн., та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 15 грн., на загальну суму 7 573,60 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оскаржується дії та виконавчі провадження відкриті виключно за наказами господарського суду Миколаївської області, тому для вирішення спору позивач має право звернутися до господарського суду Миколаївської області, відповідно, у відкритті адміністративного провадження належить відмовити на підставі ст. 109 КАС України.

Колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.4 ст. 82 Закону «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року №3, зазначено, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

З матеріалів, які надійшли до суду апеляційної інстанції, вбачається, що у частині позову позивач, як боржник у виконавчому провадженні, оскаржує дії та постанови органу виконавчої служби щодо виконання наказів господарського суду Миколаївської області.

Таким чином, відповідно до вищенаведених норм законодавства, вказані дії та постанови можуть бути оскаржені до господарського суду Миколаївської області, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що втрата апелянтом на сьогоднішній день статусу фізичної особи-підприємця не є перешкодою для звернення до господарського суду для оскарження вказаних постанов органу виконавчої служби.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що у частині позову оскаржуються постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року №3: «… постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні».

За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі у цій частині позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню у частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій з направлення матеріалів до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 199; ч.4 ст. 202; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року (про відмову у відкритті провадження)- скасувати у частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Матеріали направити до Миколаївського окружного адміністративного суду - для продовження розгляду у частині позовних вимог щодо скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду в частині направлення матеріалів для продовження розгляду до суду першої інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець