Ухвала суду № 38864487, 22.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

22 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1688/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою до Товариства з обмеженою відповідальність "Енерго-Техноком" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Енерго-Техноком" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Енерго-Техноком" звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС), правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ) Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2013 року №0000162220.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що висновок відповідача про безтоварний характер правочинів позивача з ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" безпідставний, оскільки не підтверджений ніякими доказами, у позивача наявні всі первинні документи, які надають право на формування податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що постачальники позивача ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" не могли виконати договірних зобов'язань перед позивачем, у зв'язку із відсутністю для цього виробничих умов: обладнання, персоналу, приміщень, тощо. На підтвердження цих висновків, податковий орган посилається на акт перевірки ТОВ "Компанія "Бітіком" і акт про неможливість проведення звірки ТОВ "ТВК "Меркурій".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Енерго-Техноком" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Енерго-Техноком", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

17-19 грудня 2012 року ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за III-IV квартали 2011 року, I квартал 2012 року та з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами ТОВ "Компанія "Бітіком" за вересень-жовтень 2011 року, ТОВ "Сітібуд Україна" за січень 2012 року, ТОВ "ТВК "Меркурій" за січень 2012 року, результати якої оформлені актом від 26 грудня 2012 року №968/22-200/37032022. У висновку акту перевірки вказано на порушення позивачем ст. 22, ст. 185 п.185.1, ст. 187 п.187.1, ст. 188 п.188.1, ст. 198 п.п.198.3,198.6, ст. 200 п.200.1 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягав сплаті до бюджету в загальному розмірі 409 044,38 грн. 10 січня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000162220, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 409 044,38 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 204 522,19 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" не в змозі були надавати свої послуги позивачу, наявність у позивача податкових накладних, на які він посилається, в даному спорі не мають правового значення, таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі ТОВ "Енерго-Техноком" вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, оскільки всі операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Компанія "Бітіком" та ТОВ "Сітібуд Україна" носили реальний характер і мати на меті створення реальних позитивних господарських наслідків і призвели до фактичної зміни їх майнового стану, що підтверджується первинною документацією.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Компанія "Бітіком" були укладені договори: 01 вересня, 03 жовтня 2011 року договори про надання послуг, за умовами яких останнє підприємство повинно було надати позивачу послуги слюсаря, зварювальника, будівельника, токаря і покрівельника; 03 жовтня 2011 року договір на термообробку деталей, згідно якого контрагент власними силами виконував роботи із термообробки деталей, отриманих від позивача; 25 жовтня 2011 договір постачання комплекту лопатей. Між позивачем та ТОВ "ТВК "Меркурій" були укладені договори: 03 січня 2012 року договір постачання будівельного обладнання; 03 січня 2012 року договір про надання послуг, аналогічний за змістом договорам про надання послуг із ТОВ "Компанія "Бітіком".

За рахунок зазначеного вищезазначених договорів з ТОВ "ТВК "Меркурій" та ТОВ "Компанія "Бітіком" позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, які були надані позивачем та які посилається апелянт як на підставу для правильного формування податкового кредиту, не містять чіткої інформації про виконані роботи (послуги), які дозволяють їх індивідуалізувати. Так, в актах здачі-прийняття робіт лише загально зазначається, що були надані послуги зварника або слюсаря, в той же час, прізвищ працівників акти не містять і інформація щодо прізвищ осіб, які виконували роботи, не міститься в жодному наданому позивачем документі; відсутня інформація щодо об'єкту, на якому виконувались роботи та періоду їх виконання; об'єму робіт, а тому ці документи неможливо розглядати в якості таких, що засвідчують отримання послуг (товару).

Таким чином, колегія суддів вважає, що дана первинна документація не може бути підтвердженням реальності здійснення господарський операцій позивача з його з контрагентами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Слід зазначити, що будь-яка господарська діяльність потребує певних виробничих ресурсів, які використовуються (витрачаються) під час її здійснення. Суд відзначає, що характер послуг, які повинні надаватись кваліфікованими спеціалістами і отриманого товару, яким є технологічне обладнання, не дозволяє виконати (поставати) їх підприємствам із відсутністю виробничих умов.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Бітіком" та ТОВ "ТВК "Меркурій" не мають в своєму в штаті жодного працівника окрім директора, не мається приміщень, обладнання.

Основним видом діяльності ТОВ "Компанія "Бітіком" є оптова торгівля електропобутовими приладами, а ТОВ "ТВК "Меркурій" - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Колегія суддів вважає, що підприємство, яке здійснює оптову торгівлю, об'єктивно не може надавати послуги спеціалістів в галузі будівництва або виконувати технічні завдання, а тому, ставить під сумнів виконання умов вищезазначених договорів, а саме: надання послуг будівельних фахівців, виконання термообробки деталей, постачання будівельного обладнання, оскільки все це потребує зовсім різних виробничих умов, матеріальної бази, кількості і навичок працівників.

Що стосується посилань апелянта на залучення ТОВ "Компанія "Бітіком" безробітних, які проживали в м. Миколаєві, на надання послуг слюсаря, зварювальника, будівельника, токаря, покрівельника, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в договорах позивача із ТОВ "Компанія "Бітіком" визначено, що останнє підприємство надає послуги слюсаря, зварювальника, будівельника, токаря, покрівельника власними силами, тобто із змісту договорів випливає, що послуги повинні були надаватись саме працівниками ТОВ "Компанія "Бітіком", а не шляхом залучення сторонніх осіб.

Відповідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Отже, прибутковий касовий ордер - це документ, який засвідчує факт фізичної здачі позивачем готівки саме до кас своїх контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, всі розрахунки між позивачем і його контрагентами здійснювались в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Колегія суддів ставить під сумнів доцільність такої форми розрахунків, оскільки позивач знаходиться в м. Миколаєві, а ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" у м. Києві, а відповідно до прибуткових касових ордерів, виданих ТОВ "Компанія "Бітіком", розрахунки із цим підприємством проводились позивачем майже кожного дня з 26 вересня 2011 року до 30 березня 2012 року, із ТОВ "ТВК "Меркурій" проводились кожного дня з 02 квітня до 26 червня 2012 року, тобто фактично позивач протягом зазначеного часу майже кожного дня повинен був доставляти готівку в м. Київ.

Слід зазначити, що квитанція до прибуткового касового ордеру засвідчує здачу готівки саме до каси підприємства, а не уповноваженій особі і така готівка в будь-якому випадку повинна бути оприбуткована в касі підприємства в день видачі касового ордера.

Крім того, на наявних у справі квитанціях стоять підписи директора і головного бухгалтера ТОВ "Компанія "Бітіком", якими одноособово є ОСОБА_2, а також відбиток печатки підприємства, а тому навіть якщо припустити, що готівку отримував за представник ТОВ "Компанія "Бітіком" - ОСОБА_3, в такому випадку незрозумілим є зазначення в квитанціях зовсім іншої особи, яка прийняла готівку (ОСОБА_2).

Враховуючи все вищевказане, колегія суддів вважає, що у господарських операціях позивача та контрагентів відсутня була реальність їх виконання, оскільки суттєво різний основний вид діяльності контрагентів із послугами (товарами), які були предметом їх договорів із позивачем, відсутні у ТОВ "Компанія "Бітіком" і ТОВ "ТВК "Меркурій" будь-які технічні, організаційні, людські та інші передумови для провадження господарської діяльності, невиправданий обраний позивачем спосіб готівкових розрахунків із контрагентами, який вимагав від нього доставляти готівку до іншого міста майже кожного дня протягом 6 і 2 місяців поспіль.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2013 року №0000162220, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 409 044,38 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 204 522,19 грн.

Крім того, слід зазначити, що апелянт у відповідності до ч.6 ст. 187 КАС України зобов'язаний сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в розмірі 1 147 грн. на рахунок №31212206781008, одержувач ГУДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Енерго-Техноком" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Енерго-Техноком" судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в розмірі 1 147 грн. на рахунок №31212206781008, одержувач ГУДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв