Вирок № 38863261, 21.05.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3276/14-к

Провадження №: 1-кп/752/208/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

секретарів Коруни О.В., Гайдамаки Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110010014708 відносно

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Береги Млинівського району Рівненської області, українця, громадянина України, з освітою середньою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Городенка Івано-Франківська область, українця, громадянина України, з освітою середньою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця м. Миргород, Полтавської області, українця громадянина України, з освітою середньою, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця м. Миргород Полтавської області, українця, громадянина України, з освітою середньою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, уродженця м. Миргород, українця, громадянина України, із освітою середньою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190; ч.4 ст. 358 КК України,

з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорів: Тимошенко В.О., Коржа Р.О.;

обвинувачених: ОСОБА_3. , ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_2. та ОСОБА_1.;

захисників: ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. ,

потерпілих: ОСОБА_9., ОСОБА_10.,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений час, ОСОБА_1. та ОСОБА_2., отримали від невстановленої особи свідоцтво на право власності та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_8 в м. Києві, що належала померлому ОСОБА_11., для підшукання осіб, з допомогою яких, не маючи повноважень щодо володіння, користування та розпорядження вищезазначеною квартирою, по підроблених документах мали намір її реалізувати, та шахрайським способом заволодіти коштами особи покупця, а також заподіяти майнову шкоду шляхом обману спадкоємцям померлого власника вищезазначеної квартири, яким про смерть власника не було відомо.

Реалізовуючи злочинні наміри, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вступили в злочинну змову з ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. Вищезазначені особи заздалегідь розподілили між собою функції, згідно яких кожен співучасник виконував завчасно сплановану роль.

Зокрема, ОСОБА_1. та ОСОБА_2., діючи як організатори вчинення кримінального правопорушення, вступили в злочинну змову з ОСОБА_3., якому доручили підшукати особу, яка погодиться виступити у ролі власника квартири перед покупцем і шляхом обману укладе з останнім угоду купівлі-продажу квартири, як наслідок обманним шляхом заволодіють коштами останнього, а в подальшому розділять між собою та у такий спосіб отримають матеріальну вигоду від майна, яке мало надійти у розпорядження спадкоємців померлого власника квартири.

ОСОБА_3., будучи поставленим до відома про злочинні наміри ОСОБА_1. та ОСОБА_2., погодився на їх пропозицію. Виконуючи свою роль у завчасно обумовленому злочинному плані, ОСОБА_3. вступив у злочинну змову з ОСОБА_4., якому, за грошову винагороду, доручив пошук особи, яка погодиться виступити у ролі власника квартири.

ОСОБА_4., перебуваючи у м. Миргород Полтавської області, в свою чергу підшукав ОСОБА_5., який за грошову винагороду погодився безпосередньо виступити в ролі власника квартири АДРЕСА_8 та реалізувати її.

ОСОБА_5. на вимогу ОСОБА_4., надав свої фотографії, які в подальшому останній передав невстановленим слідством особам.

У невстановлений слідством час та місці, невстановлені слідством особи, маючи у своєму розпорядженні фотографії ОСОБА_5. та паспорт громадянина України на померлого ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, вклеїли в нього фотографію ОСОБА_5., тим самим підробивши паспорт з метою подальшого використання.

В подальшому ОСОБА_3., діючи за вказівкою ОСОБА_1. та ОСОБА_2., підшукав покупця на АДРЕСА_8, ним виявився ОСОБА_10., який попередньо погодився придбати квартиру за 20 тисяч доларів США.

З метою доведення до кінця спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шахрайським способом та заподіяння майнової шкоди шляхом обману спадкоємцям померлого власника вищезазначеної квартири, яким про смерть власника не було відомо, ОСОБА_4. за рекомендаціями ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., 11.12.2013 року на громадському транспорті доставив в м. Київ ОСОБА_5., який, за попередньою спільною домовленістю, перед покупцем ОСОБА_10., мав виступити в ролі власника квартири АДРЕСА_8 оціночна вартість якої становить 199430 грн., продати її, та шахрайським способом заволодіти коштами ОСОБА_10.

Цього ж числа, ОСОБА_5.,використовуючи підроблений паспорт померлого ОСОБА_11., з його фотографією, спільно з ОСОБА_3. та ОСОБА_4., ввели в оману ОСОБА_10., повідомивши, що, ОСОБА_5., який виступав як ОСОБА_11., є власником квартири АДРЕСА_8 і має намір та повноваження на її реалізацію.

Дійшовши спільної, кінцевої згоди з покупцем ОСОБА_10. про купівлю вищезазначеної квартири не за 20 тисяч доларів США, а за 15 тис. доларів США (що по курсу НБУ на той час становило 119850 грн. ), з метою її реалізації, ОСОБА_5., який виступав як ОСОБА_11., перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори, що в приміщенні офісу АДРЕСА_9 надав нотаріусу ОСОБА_12. необхідні документи, та підроблений паспорт на ОСОБА_11., з його фотографією, з метою оформлення договору купівлі квартири покупцю ОСОБА_10

Однак, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., виконавши усі дії, які вважали за необхідне, не довели злочин до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки при оформленні документів нотаріусом, їх дії були припинені працівниками міліції.

Таким чином, та стадії замаху, було попереджено заволодіння шляхом шахрайства чужим майном, а саме коштами потерпілої ОСОБА_10., в сумі 119850 грн., за яку мала намір придбати квартиру, а також попереджено заподіяння майнової шкоди шляхом обману за відсутності ознак шахрайства, потерпілому ОСОБА_9. на суму 199430 грн., що становить оціночну вартість квартири.

Тобто, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., визнається винними:

за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 190 КК України, а саме замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди;

за за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 192 КК України, замаху на заподіяння майнової шкоди шляхом обману, за відсутності ознак шахрайства вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

ОСОБА_5. визнається винним;

за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 190 КК України, тобто замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди;

за ч. 4 ст. 358 КК України, - використанні завідомо підроблено документа;

за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 192 КК України, замаху на заподіяння майнової шкоди шляхом обману, за відсутності ознак шахрайства за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_1. винним себе не визнав. Пояснив, що в один з днів жовтня 2013 року зустрівся з ОСОБА_3., якого давно знав. В цей же день познайомив ОСОБА_3. з ОСОБА_2., і вони спілкувалися щодо обставин можливості продажу та придбання нафтопродуктів. До ОСОБА_2 хтось зателефонував і через певний час під»їхав його знайомий ОСОБА_13, який спілкувався по російському. Останній запропонував посприяти в оформленні доручення, оскільки його дружина, є дочкою чоловіка, який являвся власником квартири, але помер, чи знаходиться в Росії, хворий. ОСОБА_13 відмітив, що за сприяння в оформленні доручення готовий заплатити 2 тисячі доларів США, оскільки виникає потреба переоформлення квартири на дочку власника без нього. Вони відповіли, що не можуть допомогти з цього приводу.

Через певний час ОСОБА_13 знову зателефонував ОСОБА_2 з проханням оформлення доручення. ОСОБА_2. сказав про це йому, а він в свою чергу ОСОБА_3

В один з днів зателефонував ОСОБА_3. і повідомив, що є людина, яка може допомогти в оформленні доручення. Він повідомив про це ОСОБА_2. Той взяв у ОСОБА_13 адресу електронної пошти і передав йому, а він ОСОБА_3.

Через певний час ОСОБА_2. сказав, що ОСОБА_13 уже підготував документи. Зустрілися на залізничному вокзалі, де ОСОБА_13 передав папку з документами та паспортом власника квартири. Він з ОСОБА_3. поїхали в м. Миргород Полтавської області. Там зустрілися з ОСОБА_4., та з якимось чоловіком, яким виявився ОСОБА_5., який пішов в нотаріальну контору і виписав генеральне доручення від імені власника квартири. Коли він повернувся, передав їм документи, попросив позичити йому грошей. ОСОБА_3. позичив йому 100 доларів США.

По приїзду до м. Києва передали ОСОБА_13 папку з документами, а той обіцяв 1500 доларів США, а потім ще 500 доларів США, з яких 700 доларів США мав отримати ОСОБА_4. з ОСОБА_5

Пройшло 2 тижні, але ОСОБА_13 грошей не повертав. На їх вимогу ОСОБА_2. зв»язався з ОСОБА_13 і той запропонував знайти покупця на квартиру, яку є можливість продати дуже дешево, за пів ціни, і з тих грошей поверне їм 2 тисячі доларів США.

ОСОБА_3. сказав, що може запропонувати придбати квартиру за 20 тисяч доларів США ОСОБА_10, його товаришу з м. Одеси. На скільки йому відомо, ОСОБА_10 погодився придбати квартиру за вказаною ціною і переоформлення квартири мало відбутися 11.12.2013 року в м. Києві.

Оскільки з допомогою ОСОБА_13 було підроблено паспорт власника квартири, де була вклеєна фотографія ОСОБА_5., останній 11.12.2013 року приїхав в м. Київ. До нотаріальної контори на АДРЕСА_10, де мала відбутися угода, приїхав покупець ОСОБА_10 з дружиною, ОСОБА_2., та, наскільки йому відомо, неподалік був ОСОБА_13, який мав отримати кошти від продажу квартири та розрахуватися з ними. ОСОБА_3., ОСОБА_5. та покупці були в нотаріальній конторі, а він з ОСОБА_2. сидів в машині. Перед цим, ОСОБА_10 їм сказав, що має і готовий заплатити лише 15 тисяч доларів за квартиру, на що ОСОБА_13 дав добро.

Через певний час ОСОБА_3., ОСОБА_5. та покупці поїхали в банк, де взяли фіктивну довідку про нібито внесення коштів за квартиру на рахунок, бо це була вимога нотаріуса. По дорозі з банку, зателефонував ОСОБА_3. і сказав, що йому страшно і відмовляється від подальших дій, оскільки розуміє, що щось не так. Через певний час їх затримали.

Знав, що паспорт власника квартири підроблений, і в нього вклеєна фотографія ОСОБА_5., але хотів заробити якісь гроші. З ОСОБА_10 про придбання квартири спілкувався безпосередньо ОСОБА_3.

Вважає, що шахрайства не вчиняв, а сприяв лише у виписці доручення від імені власника квартири.

Обвинувачений ОСОБА_2. винним себе не визнав. Пояснив, що має знайомого по імені ОСОБА_13. В один з днів ОСОБА_1. познайомив його з ОСОБА_3., а потім під»їхав ОСОБА_13. Він запропонував їм виготовити доручення на квартиру від імені особи, яка десь перебуває. Спочатку вони відмовилися. ОСОБА_13 знову зателефонував через певний час, просив посприяти у виготовленні доручення.

Він про це сказав ОСОБА_1., а той ОСОБА_3. Останній сказав, що є знайомий, який посприяє у виготовленні доручення, якщо немає криміналу. ОСОБА_1. та ОСОБА_3. зустрілися з ОСОБА_13, який передав їм документи і вони поїхали в м. Миргород. ОСОБА_13 за сприяння пообіцяв 1500 доларів США.

Доручення було зроблено, але ОСОБА_13 не повертав гроші. Потім він сказав, що готовий продати квартиру дуже дешево і з виручених грошей поверне їм гроші.

Угода по продажу квартири мала відбутися в нотаріуса на АДРЕСА_10 в м. Києві. Прибув ОСОБА_10 покупець, з яким його познайомив ОСОБА_3.

Пізніше їх затримали. Власника квартири, громадянина ОСОБА_11, він не знав.

Обвинувачений ОСОБА_3. винним себе не визнав. Пояснив, що з ОСОБА_1 давно знайомий. Також має знайомого жителя м. Одеси ОСОБА_10.

Пригадує, що при одній з зустрічей з ОСОБА_1. та ОСОБА_2., до них підійшов чоловік, сказав, що є проблеми і потрібна допомога. Треба посприяти у переоформленні квартири, оскільки власник десь за кордоном і необхідно найти людину, яка по віку буде підходити власнику, і могла би виконати роль господаря, оскільки спадщину оформляти довго. Запропонував за послугу 1500 доларів зразу і 500 доларів, пізніше.

В м. Миргороді зустрів ОСОБА_4., якому запропонував заробити. Сказав знайти людину, яка виконає роль господаря квартири, яку треба переоформити. Через певний час, ОСОБА_4. зателефонував і сказав, що знайшов людину, а він повідомив про це ОСОБА_1 Останній надав електронну адресу, на яку треба було перекинути фотографії чоловіка, який буде виконувати роль господаря квартири. Обговорюючи питання з ОСОБА_4., той за послуги запросив 700 доларів США, та передав електронною поштою фото чоловіка.

Через певний час зателефонував ОСОБА_1. і сказав, що усе готово, можна їхати в м. Миргород. Уже в дорозі йому стало відомо, що у паспорті власника квартири вклеєне фото чоловіка з м. Миргорода, який буде виконувати роль господаря. Зрозумів, що діють незаконно, але назад ходу уже не було. У м. Миргороді ОСОБА_4 передав документи, для оформлення доручення на квартиру, що і було зроблено в нотаріуса при сприянні ОСОБА_5., фото якого було у підробленому паспорті власника квартири. ОСОБА_5. попросив у нього грошей і він дав йому 100 доларів США. В м. Києві папку передав ОСОБА_1

Тривалий час грошей, за сприяння в оформленні доручення, ніхто не давав і він з цього приводу спілкувався з ОСОБА_2.

Пізніше ОСОБА_1. сказав, що з дорученням нічого не вийшло, але людина уже хоче продати квартиру за півціни, бо не може переоформити. Знаючи, що його знайомий ОСОБА_10 шукає квартиру, запропонував останньому купити, на що той погодився. Перед цим він за пропозицією ОСОБА_2. та ОСОБА_1. був у тій квартирі на Оболоні, де його чекав якийсь араб. В квартирі був неприємний запах, усе брудне. Прикинув, що є необхідність робити великий ремонт. ОСОБА_1. сказав, що араб чи то турок, хоче продати квартиру за 20 тисяч доларів США і цю ціну він озвучив ОСОБА_10, сказавши, що треба робити ремонт.

Укласти угоду домовилися 11.12.2013 року в м. Києві. Запросили ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Зустрілися з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які передали документи. Потім приїхали ОСОБА_4. та ОСОБА_5. і покупець ОСОБА_10. Зустрілися в нотаріуса на АДРЕСА_10. ОСОБА_10 сказав, що за квартиру більше 15 тис. доларів не дасть і ОСОБА_2. з ОСОБА_1 погодилися на таку суму. До нотаріуса піднявся він, ОСОБА_4., ОСОБА_5. і ОСОБА_10. На вимогу нотаріуса поїхали в банк, для оформлення перерахування грошей. В банку, який порадив нотаріус, за 700 грн. їм оформили довідку, що кошти ніби то перераховані. Уже повертаючись, усвідомлюючи, що вчиняє незаконно, почав відмовляти ОСОБА_10 не купувати квартиру. Зателефонував ОСОБА_1. і сказав що виходить з справи, боїться, і нехай квартиру продають комусь іншому, а не його товаришам. Нотаріусу сказали, що угода призупиняється, вони ще подумають. Їх затримали.

Обвинувачений ОСОБА_4. винним себе визнав частково. Пояснив, що восени 2013 року в м. Миргороді зустрівся з ОСОБА_3., якого давно знав. Останній сказав, що є можливість заробити кошти. Повідомив, що в Росії проживає чоловік, хворий, похилого віку, який є власником квартири в м. Києві. Племінниця хоче отримати доручення від цього чоловіка, і треба підшукати людину по віку, яка може виступити за господаря квартири. Він зустрівся з ОСОБА_5, в якого були фінансові проблеми і запропонував виступити в ролі власника квартири, на що останній за винагороду грошову погодився. Також йому повідомив, що треба сфотографуватися і передати фото потрібним людям. ОСОБА_3. повідомив, що людину знайшов і той скинув СМС повідомлення з номером електронної пошти, на який треба передати фото чоловіка. Пізніше ОСОБА_5. сфотографувався та передав диск з фото, а він в свою чергу передав ОСОБА_3.

Десь через тиждень ОСОБА_3. приїхав в м. Миргород та передав документи з паспортом в якому була фотографія ОСОБА_5., але на інше прізвище. Останній по підробленому паспорту у нотаріуса оформив доручення за що отримав від ОСОБА_3. 100 доларів США, можливо як позичку.

Через певний час ОСОБА_3. знову зателефонував і сказав, що з ОСОБА_5 треба приїхати до м. Києва, до нотаріуса.

11.12.2013 року приїхали з ОСОБА_5 до м. Києва, де на вокзалі ОСОБА_14. їх зустрів з незнайомим чоловіком, яким виявився ОСОБА_1. Поїхали до нотаріуса, щоб переписати доручення, як сказав ОСОБА_1.

До нотаріуса зайшов він, ОСОБА_5. та, як пізніше взнав, ОСОБА_10, віддали документи. Потім поїхали в банк. Коли повернулися до нотаріуса, ОСОБА_3. з ОСОБА_10 щось говорили, і нотаріус порвав папери. Їх затримали.

Фото ОСОБА_5. він пересилав по електронній пошті особисто.

Обвинувачений ОСОБА_5. визнав себе винним. Пояснив, що десь в 20 числах листопада 2013 року з в м. Миргороді зустрівся з ОСОБА_4, який запропонував заробити. Сказав, що є якийсь чоловік в Росії, який не може прибути в Україну за станом здоров»я і потрібно від його імені оформити доручення на квартиру і щоб він виступив в ролі господаря квартири. Він, оскільки потрібні були гроші, погодився. За вказівкою ОСОБА_4 сфотографувався та передав тому диск з фото. Пізніше познайомився з ОСОБА_3. та ОСОБА_1., які приїхали в м. Миргород. Вони передали документи де був паспорт на прізвище ОСОБА_11, з його фотографією, та ксерокопія паспорта, як йому сказали, племінника ОСОБА_11. В нотаріуса він виписав від імені ОСОБА_11 доручення, яке з іншими документами передав ОСОБА_3. та ОСОБА_1. ОСОБА_3., на його прохання, дав йому 100 доларів США.

Десь 11.12.2013 року приїхали з ОСОБА_4. в м. Київ, бо, як він сказав, треба щось переробити в документах. Приїхали до нотаріуса, куди прибув також чоловік, який мав купувати квартиру. Потім їздили в банк і знову повернулися до нотаріуса. ОСОБА_3. щось спілкувався з покупцем і їх затримала міліція. Коли зайшли працівники міліції, нотаріус порвав документи, та сказав, що це нотаріальна таємниця.

ОСОБА_1. та ОСОБА_3. казали, що треба укласти договір купівлі-продажу квартири.

Розумів, що паспорт з його фотографією на ОСОБА_11, підроблений.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., часткового визнання вини ОСОБА_4., та визнання вини ОСОБА_5., з врахуванням їх показань, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінальних правопорушень, винними у вчинені яких визнаються обвинувачені, свідчать наступні докази, які суд враховує та бере до уваги.

Так, потерпілий ОСОБА_9. суду пояснив, що 14.12.2013 року йому повідомили з міліції, що була спроба шляхом обману продати квартиру, яка належала його батькові ОСОБА_11, який помер. Про смерть батька йому до цього моменту не було відомо. Квартира АДРЕСА_8 Також в міліції йому сказали, що попередили спробу продати квартиру та вилучили паспорт батька з іншою фотографією.

З батьком спілкувався дуже рідко і останній раз його бачив в травні 2013 року. На даний час займається питаннями оформлення спадщини після смерті батька.

Претензій до підсудних немає.

Потерпіла ОСОБА_10. суду пояснила, що разом з чоловіком прибула в м. Київ купувати квартиру. Попередньо з приводу квартири її чоловік спілкувався з товаришем ОСОБА_3, який і запропонував купити однокімнатну квартиру. Кому належала квартира, її не відомо. Коли прибули до нотаріуса, угоду було відмінено, так сказав її чоловік, поспілкувавшись з ОСОБА_3. Вартість квартири, якщо не помиляється, була десь трохи більше 10 тисяч доларів США. Претензій до підсудних немає.

Додатково, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, свідчать також протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, які були досліджені судом, зокрема:

протокол огляду місця події від 11.12.2013 року (т.1 а.с.26-29);

протокол огляду місця події від 11.12.2013 року (т.1 а.с.31-33);

протокол огляду місця події від 17.12.2013 року (т.2 а.с.263-264);

протокол огляду місця події від 18.12.2013 року (т.2 а.с.267-268);

протокол огляду предметів від 09.01.2014 року (т.2 а.с.280-295);

протокол про визнання речовими доказами (т.2 а.с.296);

протокол огляду предметів від 09.01.2014 року (т.2 а.с.297-303);

протокол про визнання речовими доказами (т.2 а.с.304);

протокол огляду предметів (т.2 а.с. 305-310);

протокол про визнання речовими доказами (т.2 а.с.311);

протокол огляду предметів від 11.01.2014 року (т.2 а.с.315-316);

протокол про визнання речовими доказами (т.2 а.с. 317-318);

інформаційна довідка про належність квартири АДРЕСА_8 в м. Києві (т.2 а.с.348);

висновок про вартість об»єкта оцінки (т.2 а.с. 349);

протокол за результатами здійснення ОРЗ (т.2 а.с.377-394);

висновок експерта № 33/тдд від 03.02.2014 року (т.2 448-454);

висновок експерта № 17/ікт від 13.02.2014 року (т.3 а.с.529-542).

Аналіз безпосередньо досліджених судом доказів в їх сукупності, зокрема: допитів обвинувачених, потерпілих, письмових доказів, - з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, за наявності для того обґрунтованих та достатніх підстав, дає суду право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки це не погіршує становище осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає за необхідне кваліфікувати дії обвинувачених не за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 КК України, а за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190 КК України. До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.

Як видно з показань обвинувачених, останні остаточно, уже перебуваючи в нотаріуса, домовилися з ОСОБА_10. про реалізацію квартири АДРЕСА_8, не з 200 тисяч гривень, згідно її грошової оцінки, як зазначено в обвинувальному акті, а за 15 тисяч доларів, що згідно курсу НБУ, на той час становить 119850 грн. Опосередковано показання обвинувачених, щодо кінцевої ціни квартири, підтвердила в судовому засіданні також потерпіла ОСОБА_10. Матеріали кримінального провадження не містять, а прокурором додатково не надано доказів, які би могли спростувати показання обвинувачених та потерпілої.

Враховуючи, що обвинувачені, шляхом шахрайства мали намір заволодіти майном потерпілої ОСОБА_10. на суму 119 850 грн., що є меншою як двісті п»ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент вчинення, дії обвинувачених слід кваліфікувати за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України, за наявності кваліфікуючих ознак: попередня змова групою осіб та завдання значної шкоди.

Крім того, суд вважає за необхідне додатково кваліфікувати дії обвинувачених за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 192 КК України. як замах на заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_9. шляхом обману за відсутності ознак шахрайства, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах. Обгрунтовуючи таке рішення, суд враховує наступні обставини.

По відношенню до потерпілої ОСОБА_10., обвинувачені вчинили шахрайські дії, в результаті яких, остання, будучи введеною в оману, безпосередньо, добровільно мала намір передати майно, в даному випадку кошти.

Що стосується потерпілого ОСОБА_9., то обвинувачені безпосередньо з ним не спілкувалися і не вчиняли шахрайські дії відносно нього, а лише мали намір отримати матеріальну вигоду в результаті незаконного використання, в даному випадку реалізації шляхом обману майна, яка мало надійти у розпорядження потерпілого, як спадкоємця власника квартири.

Додаткова кваліфікація дій обвинувачених за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 192 КК України, при обставинах необхідності перекваліфікації їх дій з ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190 на ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України, максимальне покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк 3 роки, ні яким чином не погіршує становище обвинувачених, а навпаки.

Суд не бере до уваги та відкидає як необґрунтовані і надумані, твердження обвинувачених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., з приводу того, що не мали наміру шахрайським способом заволодіти майном потерпілої ОСОБА_10., та заподіяти майнову шкоду шляхом обману потерпілому ОСОБА_9. Їх показання повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів наданих стороною обвинувачення та показаннями обвинувачених ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які суд визнає правдивими, логічними та послідовними та такими, що узгоджуються з іншими доказами, які суд визнає належними і допустимими.

При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини, які пом»якшують та обтяжують покарання, особи винних.

Так, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. раніше, в силу ст. 89 КК України, не судимі, мають задовільний стан здоров»я та не перебувають на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризуються за місцем проживання.

ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. раніше не судимі, мають задовільний стан здоров»я та не перебувають на обліку у лікаря нарколога та психіатра, позитивно характеризуються за місцем проживання.

Обставин, що що пом»якшують покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., не встановлено.

Обставинами, що пом»якшують покарання ОСОБА_5., суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що відображені в обвинувальному акті та знаходять підтвердження в суді.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, не встановлено.

Враховуючи викладене, обвинувачених слід визнати винуватими та призначити покарання за правилами ст. 70 КК України, при цьому враховуючи персональну роль та ступінь участі у вчиненні кримінальних правопорушень. В той же час, враховуючи обставини та тяжкість вчинених злочинів, особи винних, позицію потерпілих, суд вважає, що виправлення обвинувачених можливо без ізоляції від суспільства, тому їх, згідно ст. 75 КК України, слід звільнити від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов"язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., у виді домашнього арешту, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, запобіжний захід у виді застави, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Після вступу вироку в законну силу, заставодавцю ОСОБА_15, на його вимогу повернути заставу в сумі 35000 (тридцять п»ять тисяч) гривень, внесену на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за обвинуваченого ОСОБА_1.

Після вступу вироку в законну силу, заставодавцю ОСОБА_16, на його вимогу, повернути заставу в сумі 30000 ( тридцять тисяч) гривень, внесену на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за обвинуваченого ОСОБА_2

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у строк покарання зарахувати час перебування під вартою.

Розподіл процесуальних витрат провести згідно ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 192 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки,

на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання, роботи та періодично з"являтися для реєстрації в КВІ.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній, - застава.

У строк покарання ОСОБА_1, зарахувати попереднє ув»язнення, починаючи з 12.12.2013 року по 19.03.2014 року, включно.

Після вступу вироку в законну силу, заставодавцю ОСОБА_15, на його вимогу повернути заставу в сумі 35000 (тридцять п»ять тисяч) гривень, внесену на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за обвинуваченого ОСОБА_1

ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 192 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки,

на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання, роботи та періодично з"являтися для реєстрації в КВІ.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній, - застава.

У строк покарання ОСОБА_2, зарахувати попереднє ув»язнення, починаючи з 12.12.2013 року по 20.03.2014 року, включно.

Після вступу вироку в законну силу, заставодавцю ОСОБА_16, на його вимогу, повернути заставу в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень, внесену на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за обвинуваченого ОСОБА_2

ОСОБА_3 визнати винуватим та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2(два) роки;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 192 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки,

на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_3. звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання, роботи та періодично з"являтися для реєстрації в КВІ.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній, - домашній арешт.

ОСОБА_4 визнати винуватим та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 3(три) роки;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 192 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки,

на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_4. звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання, роботи та періодично з"являтися для реєстрації в КВІ.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній, - домашній арешт.

ОСОБА_5 визнати винуватим та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 192 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 місяців;

за ст. 358 ч.4 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік,

на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_5. звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, та згідно ст. 76 КК України, покласти на нього обов»язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (КВІ) про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_5. до вступу вироку в законну силу залишити попередній, - домашній арешт.

Речові докази по справі:

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на автомобіль «Мітцубісі Ланцер», д.н.з. НОМЕР_2, що на зберіганні у ОСОБА_17., - залишити останньому за належністю;

пошкоджений телефон марки «Айфон 4» та 2 мобільні телефони «Самсунг» моделей «Е1200І, карту пам»яті в адаптері, вилучені з орендованої квартири ОСОБА_2., та два мобільні телефони «Нокіа» моделей « 1208», вилучені у ОСОБА_2. і які на зберіганні в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_2 на його вимогу;

два мобільні телефони марки «Нокіа» моделей « 6700І», вилучені у ОСОБА_1., і які на зберіганні в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_1 на його вимогу;

посвідчення співробітника Адміністрації президента на ОСОБА_18. вилучене у гр. ОСОБА_1., яке на зберіганні в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - знищити;

два мобільні телефони марки «Нокіа», модель « 105» та «Е50-1», мобільний телефон марки «Самсунг», модель «Е1200І», вилучені у ОСОБА_3. і які на зберіганні в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_3 на його вимогу;

договір банківського рахунку № НОМЕР_3 від 11.12.2013 року; карту фізичної особи-платника податків на ОСОБА_5.; фрагмент паперу білого кольору; інформаційну довідку серії КВ-2013 № 43837 з БТІ м. Києва; звіт про оцінку нерухомого майна; висновок про вартість об»єкту оцінки, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

свідоцтво про право на житло від 01.02.1996 року; технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_8; картку фізичної особи ОСОБА_11., що на зберіганні в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути законним спадкоємцям (власникам), на їх вимогу;

довіреність серії ВТМ № 787445 від 10.12.2013 року; довідку № 3704 від 10.12.2013 року; довідку на власність житла (Ф3); паспорт на ОСОБА_11., що на зберіганні в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - знищити.

Питання щодо речового доказу СД диску з результатами відображення ОТЗ, не вирішувати, оскільки диск відсутній в матеріалах кримінального провадження, де мав зберігатися, згідно постанови слідчого.

Стягнути з ОСОБА_1. документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 2206грн. 50 коп. (експертиза № 33/тдд від 03.02.2014 року).

Стягнути з ОСОБА_2. документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 2942грн. 00 коп. (експертиза № 17/1кт від 13.02.2014 року).

Стягнути з ОСОБА_3. документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 735грн. 50 коп. (експертиза № 36/тдд від 24.02.2014 року).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя Дідик М.В.