Рішення № 38861494, 19.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/129/14-ц 19.05.2014 19.05.2014 19.05.2014

Провадження №22-ц/784/1516/14

Головуючий першої інстанції Міщенко Г.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богатирьовою В.А.,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року, ухваленого за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 14 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №NKXRRC03430126, за умовами якого остання отримала строковий кредит у сумі 5 830 (п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. на поточні потреби, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% річних з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 14 листопада 2010 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 24 січня 2014 року складала 22 442 (двадцять дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 86 коп., а також 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн. 14 коп. - штраф (процентна складова), позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість в загальному розмірі 24 065 (двадцять чотири тисячі шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та судові витрати у справі в розмірі 243 (двісті сорок три ) грн. 60 коп.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн. 01 коп., з яких: 56 (п'ятдесят шість) грн. 04 коп. - заборгованість по процентам, 104 (сто чотири) грн. 94 коп. - заборгованість по комісії, 160 (сто шістдесят) грн. 98 коп. - пеня, 500 (п'ятсот) грн. - штраф (фіксована частина), 08 (вісім) грн. 05 коп. - штраф (процентна складова), а також 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на відшкодування судових витрат у справі.

В апеляційній скарзі позивач вказує на невідповідність висновків суду вимогам закону і умовам договору, порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення суду змінити і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що оскільки позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, то остання, з врахуванням виданого судом судового наказу, повинна відшкодувати банку заборгованість за процентами і комісією в межах строку позовної давності, пеню з врахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України, а також сплатити штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн. 00 коп. та штраф (процентна складова) у розмірі 08 грн. 05 коп.

Колегія суддів погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції. Водночас вважає, що висновок суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та її складових є помилковим та таким, що не відповідає матеріалам справи й умовам договору.

Так за ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст.ст.251,253,509,525,526,598,610,611 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

Відповідно до положень ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначено або визначено моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання.

Разом з наведеним, слід мати на увазі, що вирішуючи спори даної категорії, слід беззастережно дотримуватися положень цивільно-процесуального законодавства.

Так, судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

В силу ст.ст.10,59,60, 213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ (ст.159 ЦПК України), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст.58 - 59, ч.3 ст.61, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із ст.60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Оскаржене рішення районного суду не у повній мірі відповідає виписаному.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 14 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПритватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено договір №NKXRRC03430126, за умовами якого банк надав позичальнику строковий кредит у розмірі 5 830 (п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в розмірі 104 (сто чотири) грн. 94 коп.

Сторони домовились, що Заява позичальника, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт») разом з Тарифами складають кредитно - заставний договір.

Відповідач неналежно виконувала умови договору, оскільки проводила оплату нерегулярно та не в повному обсязі.

Із виписки банку по рахункам та судового наказу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2008 року, слідує, що з ОСОБА_2 достроково стягнуто 6 752 (шість тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 49 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких 5 680 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 24 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 71 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 70 коп. - заборгованість по комісії, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 84 коп. - пеня, яка виникла станом на 30 липня 2008 року.

Вказане судове рішення відповідач не виконала (протилежного суду не надано).

Відповідно до наданого позивачем суду апеляційної інстанції розрахунку на підтвердження заборгованості за вказаним кредитним договором, станом на 24 січня 2014 року утворилося 22 930 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 23 коп. заборгованості за кредитом, із яких:

- 331 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 839 грн. 52 коп. - заборгованість по щомісячній комісії за користування кредитом;

- 21 454 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань;

- 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова);

- 58 грн. 53 коп. - штраф (процентна складова).

Колегія суддів виходить із даного розрахунку заборгованості, оскільки він відповідає умовам укладеного договору та обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні відносини, зокрема, кредитні. Проте, позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, тому остання повинна відшкодувати банку заборгованість за процентами в розмірі 331 (триста тридцять одна) грн. 07 коп. та заборгованість за комісією в сумі 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп.

Обставин, які б давали підстави для зменшення розміру процентів чи комісії, що нараховані банком, судом не встановлено.

Разом з тим, розмір пені та штрафу також підлягає відповідному корегуванню, виходячи з наступного.

За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з таких подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити визначену суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є видами відповідальності за різні порушення зобов'язань боржником. Зокрема, штраф має разовий характер, оскільки вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язань.

Відповідно до укладеного сторонами договору передбачено як нарахування пені, так й штрафу.

Так, згідно з п.5.1 Умов у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

В силу п.5.3 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн.+5% від суми позову.

Отже, враховуючи положення п.5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, в редакції, яка діяла на час укладення договору кредиту, розмір фіксованої складової штрафу повинен становити 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., а не 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., як визначив районний суд, а плаваючої складової штрафу 5% від суми позову, тобто 58 (п'ятдесят вісім) грн.53 коп. (331 грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом + 839 грн. 52 коп. - заборгованість по комісії = 1 170 грн. 59 коп. х 5 % : 100 % ).

Також, помилковим є висновок суду першої інстанції і щодо розміру пені, яка підлягає стягненню.

За положенням ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, якими, зокрема, може бути ступень виконання зобов'язань боржником, майновий стан чи інші інтереси позичальника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини 3 статті 551 ЦК України.

Враховуючи те, що діючим законодавством не наводиться чіткий перелік таких обставин та це питання повинно вирішуватися на підставі аналізу конкретної ситуації, а також враховуючи вимоги норм конституційного та міжнародного законодавства та заяву позичальника про зменшення розміру неустойки (а.с.26), колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені з 21 451 (двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят одна) грн. 11 коп. до 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України та з врахуванням принципів розумності та справедливості, закріплених у ст.3 ЦК України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню.

За такого, рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року відповідно до вимог п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України слід провести й розподіл судових витрат, понесених позивачем в обох судових інстанціях.

Отже, відповідач повинен сплатити на користь позивача судові витрати сплачені останнім при подачі позовної заяви до суду першої інстанції та апеляційної скарги в загальному розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів, на підставі ст.308 ЦПК України, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 979 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором №NKXRRC03430126 від 14 листопада 2007 року станом на 24 січня 2014 року, з яких: 331 (триста тридцять одна) грн. 07 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 52 коп. - заборгованість по комісії, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова), 58 (п'ятдесят вісім) грн. 53 коп. - штраф (процентна складова), 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариств Комерційний банк «ПриватБанк» 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп. на відшкодування судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: