Постанова № 38856318, 23.05.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2453/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкатрейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких 01.04.2014 року складно акт № 1814/15-53-22-3/38981873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інкатрейд» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року»; визнати протиправними дії відповідача, які полягають у встановленні нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами у січні-лютому 2014 року; визнати протиправними дії відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість позивача в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акту № 1814/15-53-22-3/38981873 від 01.04.201 4року; зобов’язати відповідача вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену не підставі акту № 1814/15-53-22-3/38981873 від 01.04.2014 року; зобов’язати відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі акту № 1814/15-53-22-3/38981873 від 01.04.2014 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі – Товариство) зазначив, що висновки в акті перевірки «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інкатрейд» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року» від 01.04.2014 року № 1814/15-53-22-3/38981873 містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами. Так, в зазначеному акті відповідачем було встановлено, відсутність фінансово-господарських операцій TOB «Інкатрейд» за період січень - лютий 2014 року. Також в ході проведеного аналізу інформації наявної в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по позивачу встановлені ознаки штучного формування податкового кредиту третім особам та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету (можливі втрати бюджету) у відповідному періоді. Зустрічною звіркою встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками за період грудень 2013 року на загальну суму податкового кредиту з податку на додану вартість – 82718549 грн.; та контрагентами - покупцями за період грудень 2013 року, на загальну суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість – 82718554 грн. За результатами перевірки податкові повідомлення-рішення відповідачем позивачу не направлялися. TOB «Інкатрейд» не погоджується з висновками акту, так як відповідачем було здійснено коригування - анулювання даних податкової звітності задекларованих платником податків показників. У зв'язку з цим у позивача виникли проблеми з контрагентами - покупцями та продавцями, а у останніх - проблеми щодо невизнання права на формування податкового кредиту, валових витрат та податкових зобов’язань та валових доходів у взаємовідносинах з позивачем, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що зобов’язання податкового органу вилучити з автоматизованої системи інформацію про результати перевірки не відповідає вимогам законодавства, оскільки внесення відповідних даних в інформаційні бази, у тому числі за наслідками проведеної перевірки та висновками акту, не порушенням прав позивача в розумінні ст.2 КАС України. Отже вчинені податковим органом дії щодо проведення перевірки та складання відповідного акту за її результатами не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов’язки. Зважаючи на правомірність оскаржуваних дій, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії УОД № 087726, виданого 21.01.2011 року ДПА в Одеській області, відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України співробітником податкової інспекції складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інкатрейд» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року» від 01.04.2014 року № 1814/15-53-22-3/38981873.

З метою проведення зустрічної звірки TOB «Інкатрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період - грудень 2013 року, відповідачем було здійснено наступні заходи: підготовлено запит керівнику від 27.03.2014 року № 10428/10/53-22-3/03 щодо надання письмової інформації та документального підтвердження щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року; з метою вручення запиту, здійснено вихід за юридичною адресою підприємства: м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1, про що складено акт інформативного повідомлення перевірки фактичного місцезнаходження TOB «Інкатрейд», код за ЄДРПОУ 38981873 від 27.03.2014 року № 61/15-53-22-3; попередньо з метою вручення здійснено вихід за юридичною адресою; направлено запит на ОУ ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо проведення заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження (місцеперебування) посадових осіб TOB «Інкатрейд», код ЄДРПОУ 38981873, від 27.03.2014 року за № 61/15-53-22-3; направлено службову записку на відділ реєстрації та обліку платників податків від 27.03.2014 року за № 271/15-53-22-3/03; попередньо: службова записка від 26.03.2014 року за №262/15-53-22-3 щодо зміни стану платника податків в Системі «Податковий блок»; складено та направлено службову записку на ОУ ДПІ в Приморському районі м. Одеси щодо проведення заходів, спрямованих на надання доказової бази щодо формування штучного кредиту та податкової вигоди третім особам (покупцям) з метою мінімізації податкових зобов'язань та заниження (ухилення) від сплати податку на додану вартість від № 269/15-53-22-03/11 від 27.03.2013 року.

У зв'язку з незнаходженням посадових осіб TOB «Інкатрейд» та будь-яких ознак ведення фінансово-господарської діяльності за податковою адресою посадовими особами відповідача було складено акт про неможливість вручення запиту від 27.03.2014 року за № 28/15-53-22-3/38981873.

Крім того, оперативним управлінням ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області службовою запискою від 24.03.2014 року № 298 (вх. від 24.03.2014 року № 2018/11) повідомлено про невстановлення підприємства за реєстраційною адресою та про те, що встановити посадових осіб підприємства не виявилось можливим.

Відповідно до висновку акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інкатрейд» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року» від 01.04.2014 року № 1814/15-53-22-3/38981873, зустрічною звіркою встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Інкатрейд» та контрагентами - постачальниками за період грудень 2013 року на загальну суму податкового кредиту з податку на додану вартість - 82718549 гривень, у тому числі по періодам звітності: січень 2014 року – 41799510 гривень, лютий 2014 року – 40919044 гривень; та контрагентами - покупцями за період січень-лютий 2014 року, на загальну суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість - 82718554 гривень, у тому числі по періодам звітності: січень 2014 року – 41799510 гривень, лютий 2014 року – 40919044 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновків про правомірність дій податкового органу та відсутність порушених прав та інтересів позивача.

Судом встановлено, що за результатами вищевказаного акту податкові повідомлення - рішення податковим органом не приймалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органа мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до пп.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Главою 7 Податкового кодексу України регламентоване інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби, що відповідно до ст. 71 цього кодексу є комплексом заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Зокрема статтею 73 ПК регламентований порядок отримання органами державної податкової служби інформації періодично або на окремий письмовий запит.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України визначено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

При цьому, суд враховує, що в силу ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Отже судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З урахуванням викладеного, дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 року у справі № К/9991/8341/11.

Однак дії контролюючого органу з проведення заходів зустрічної звірки, складання за їх результатами актів (довідок), викладення висновків у актах (довідках) не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому самі по собі вищезазначені дії не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті (довідці) власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту, в тому числі і оцінка дій посадових осіб щодо викладення у ньому висновків за результатами проведеної зустрічної звірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб’єктом владних повноважень в частині складення акту перевірки та викладення у ньому висновків перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб’єкта владних повноважень.

Відносно вимог позивача щодо зобов’язання відповідача вилучити внесені на підставі вищезазначеного акту зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, зобов’язання відновити показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ в даній системі та визнання протиправними дій щодо коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту в електронній системі автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно з ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

В судовому засіданні представника відповідача пояснив, що в картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість жодних коригувань на підставі вищезазначеного акту не проведено і жодних нарахувань податкових зобов'язань не здійснено.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, зокрема електронна автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії контролюючого органу не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому, з урахуванням вчинених дій, контролюючим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

При цьому суд зазначає, що надані позивачем копії первинної документації не спростовують встановлений відповідачем факт незнаходження позивача за юридичною адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 1, оскільки за зазначеною адресою розташовано багатоповерховий житловий будинок на першому поверсі якого знаходиться Комунальна установа «Міська стоматологічна поліклініка № 1».

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що визначена в статутних та реєстраційних документах податкової служби юридична адреса місцезнаходження позивача не є визначено-конкретною, за якою можливо знайти будь-яку юридичну особу, як посадовими особами контролюючого органу, так і працівником поштового відділення.

Отже, враховуючи, що податковим органом з метою отримання податкової інформації фактично реалізована його компетенція на проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів, оспорювані дії щодо здійснення заходів з проведення зустрічної звірки та висновки вищезазначеного акту не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов’язків, а відтак задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такі дії відповідача та акт, висновки якого оскаржуються, не є юридично значимими для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.03.2014 року у справі № 1570/7142/2012 (К/800/44910/13).

В іншому рішенні (у справі № К/9991/49521/12) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що зобов’язання податкового органу вилучити з автоматизованої системи інформацію про результати перевірки не відповідає вимогам законодавства, оскільки внесення відповідних даних в інформаційні бази, у тому числі за наслідками проведеної перевірки та висновками акту, не є порушенням прав позивача в розумінні ст.2 КАС України.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що дії контролюючого органу, як суб'єкта владних повноважень, при вчиненні заходів з проведення зустрічної звірки, оформленої актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інкатрейд» з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року» від 01.04.2014 року № 1814/15-53-22-3/38981873, - не призвели до настання будь-яких юридичних наслідків для позивача, не мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та не призвели до їх порушення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Отже позивач, враховуючи свою адміністративну правосуб’єктність, на підставі ст.ст. 48, 56 КАС України скористався своїм правом на судовий захист, і в силу ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, його право не може бути обмежене.

На підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкатрейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 травня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк