Ухвала суду № 38855174, 06.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Справа № 134757/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постерікс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» про визнання недійсним договору, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у місті Ужгороді звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Постерікс» та ТзОВ «Технолітбуд», яким просила визнати недійсним укладений між відповідачами договір поставки від 27.09.2010 року № 1483 та стягнути з відповідачів в дохід держави з кожного по 654786,19 грн. за нікчемним правочином.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами умисел будь-якої із сторін зазначеного правочину - ТзОВ «Постерікс» та ТзОВ «Технолітбуд», на укладення договору без мети настання реальних наслідків, а, отже, не встановлено кваліфікуючих ознак правочину, що суперечить інтересам держави та суспільства. За таких обставин висновки позивача про те, що оспорюваний правочин укладений з метою, яка суперечить інтересам держави, є неправильними, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а також нормах законодавства, тому вимога про визнання недійсним договору від 27.09.2010 року № 1483 задоволенню не підлягає. Також не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з кожного з відповідачів по 654786,19 грн. в дохід держави, оскільки зазначений договір, укладений між відповідачами, носить товарний характер, спрямований на реальне настання правових наслідків, тому не підлягає визнанню судом недійсним, що у свою чергу виключає застосування наслідків недійсності правочину. Також суд зазначив, що оскільки ці санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ч. 1 ст. 250 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. А оскільки штрафні санкції, які просить стягнути позивач, визначені не Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, а Цивільним і Господарським кодексами України, та застосовуються судом, суд відхилив твердження позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин строків, визначених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час проведення перевірки ТзОВ «Постерікс» було встановлено, що договір поставки від 27.09.2010 року № 1483, укладений ним з ТзОВ «Технолітбуд», не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і суспільства, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 та ч. 3. ст. 228 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків недійсності правочинів. З матеріалів, отриманих від Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, на обліку в якій перебуває ТзОВ «Технолітбуд», встановлено, що постачальник вказаного підприємства ТзОВ «Грант Агропром» та його попередній постачальник ПП «Торговий дім Нафтоагросервіс» за юридичною адресою не знаходяться, не мають основних засобів, найманих працівників тощо, а здійснювані ними операції носили безтоварний характер.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Працівники Державної податкової інспекції у місті Ужгороді провели виїзну планову документальну перевірку ТзОВ «Постерікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року до 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 04.05.2011 року № 934/23-1/10/33705621.

В акті перевірки зазначено, зокрема (в частині, що є предметом дослідження в даній справі), про укладення між відповідачами договору поставки від 27.09.2010 року № 1483, який не спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і суспільства, в зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 та ч. 3. ст. 228 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Податковий орган вважає, що господарські зобов'язання між відповідачами є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки перевіркою не встановлено наявність поставок товарів ТзОВ «Технолітбуд» його контрагентами, тобто правочини, в тому числі і з ТзОВ «Постерікс», укладені ТзОВ «Технолітбуд» без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчі норми з врахуванням повноважень органів державної податкової служби, що полягають у здійсненні контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосовуються до правочинів, вчинених виключно з метою ухилення від оподаткування.

При цьому, для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, податковому органу, на думку колегії суддів, необхідно встановити безпосередній зв'язок між укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму, зокрема, у випадку, коли єдиною метою укладення правочину є податкова економія (мінімізація податкових зобов'язань), то до учасників такого правочину слід застосовувати санкції, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Разом з тим, у випадку якщо ухилення від оподаткування спричинено подальшими діями з отриманими на виконання правочину активами або недостовірним відображенням результатів такого правочину у податковому обліку платника податків, то такі дії становлять самостійний склад податкового правопорушення, наслідком якого є притягнення такого платника до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Тобто правочин є таким, що порушує публічний порядок, лише у випадку, якщо вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми мінімізації податкових зобов'язань.

Отже, умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку ст. 208 Господарського кодексу України за позовом податкового органу є доведеність останнім наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину, оскільки про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, так як у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута необхідна йому ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок.

В даному випадку, як правильно встановив суд першої інстанції, позивач не надав належних та достатність доказі, які свідчать про наявність у двох учасників зазначеного вище правочину - ТзОВ «Постерікс» та ТзОВ «Технолітбуд», протиправного умислу та мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Невиконання ТзОВ «Технолітбуд» обов'язку з декларування та сплати податкових зобов'язань за наслідками виконання спірних господарських зобов'язань, а також його відсутність за юридичною адресою, відсутність основних засобів, найманих працівників, виробничих і складських приміщень тощо, є порушенням правил здійснення господарської діяльності та оподаткування, що допущене саме цим підприємством і тягне застосування саме до нього заходів відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Разом з тим, доказів узгодженості дій відповідачів та/чи обізнаності ТзОВ «Постерікс» у порушенні вимог податкового та іншого законодавства його контрагентом ТзОВ «Технолітбуд» податковий орган також не надав.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, не є належним доказом зазначених вище тверджень податкового органу інформація, викладена в акті перевірки, складеному Державною податкової інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя від 17.03.2011 року № 154/2302/36097314, щодо перевірки гсподарсокї діяльності ТзОВ «Грант Агропром» та ПП «Торговий дім Нафтоагросервіс», оскільки вказані підприємства не були сторонами зазначеного вище договору поставки від 27.09.2010 року № 1483, укладеного відповідачами в даній справі, а тому жодні зауваження податкових органів до господарської діяльності та дотримання вимог податкового чи іншого законодавства даних підприємств не впливають на чинність і правову оцінку правочинів, укладених між іншими суб'єктами, а саме ТзОВ «Постерікс» та ТзОВ «Технолітбуд».

А визнання всіх правочинів по ланцюгу постачання не передбачене жодними нормами законодавства України і не може бути визнане обґрунтованим.

Також при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів здачі-прийняття та специфікацій послуг по доставці, договорів про надання транспортних послуг, укладених між ТзОВ «Постерікс» (замовник) та виконавцями ПП ОСОБА_1 та ТзОВ «ТД «Міст Експрес», податкових накладних, в яких продавцем зазначено ТзОВ «Технолітбуд», покупцем ТзОВ «Постерікс», виписками банку РВ AT «ОТП Банк» по рахунку ТзОВ «Постерікс» підтверджується факт отримання товару за договором поставки від 27.09.2010 року № 1483 та розрахунків за нього.

Також ТзОВ «Постерікс» надало суду копії видаткових та податкових накладних, договорів комісії, поставки та надання послуг, інвентаризаційних відомостей, оборотно-сальдових відомостей, звітів, якими підтверджуються факти здійснення ним господарської діяльності у сфері оптової торгівлі постерами, фотошпалерами та супутніми товарами, придбаними за зазначеним вище договором поставки від 27.09.2010 року за № 1483,укладеним з ТзОВ «Технолітбуд», продукція використана в господарській діяльності, такий товар реально отриманий та оприбуткований підприємством, у вартості отриманого товару наявний та сплачений в повному обсязі податок на додану вартість, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій (як купівлі товару, так і його подальшої переробки) підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору нікчемним та, відповідно, для застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій в порядку ст. 208 Господарського кодексу України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, отже, належать до адміністративно-господарських санкцій у розумінні ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Тому зазначені санкції можуть бути застосовані лише протягом строку, передбаченого ст. 250 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні господарські відносини між ТзОВ «Постерікс» та ТзОВ «Технолітбуд» мали місце в жовтні-грудні 2010 року, а перевірка, за результатами якої було встановлено порушення відповідачами, на думку податкового органу, вимог ст. 203, ст. 215, ч. 3. 228 Цивільного кодексу України, проведена в період з 24.03.2011 року до 11.04.2011 року (акт перевірки від 04.05.2011 року № 934/23-1/10/33705621).

Проте Державна податкова інспекція у місті Ужгороді звернулась до суду з даним позовом лише 05 червня 2012 року, тобто після спливу зазначених вище строків.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про неможливість застосування строків визначених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин, в зв'язку з тим, що другою частиною цієї статті передбачено коло відносин, на які її дія не поширюється, а саме штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, оскільки штрафні санкції, які Державна податкова інспекція у місті Ужгороді просить стягнути з відповідачів, передбачені не Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, а Цивільним і Господарським кодексами, та застосовуються судом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що положення ст. ст. 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто, недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійним договору поставки від 27.09.2010 року № 1483, укладеного між ТзОВ «Постерікс» та ТзОВ «Технолітбуд», відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу в цій частині не належить розглядати з порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що частково призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 195, 196, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі № 2а-1761/12/0770 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору поставки від 27 вересня 2010 року № 1483, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Постерікс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» - скасувати і закрити провадження у справі в цій частині.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький