Рішення № 38855129, 15.05.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/28479/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Нестеровському Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року у розмірі 441 039,54 гривень, та суму заборгованості за договором № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) 3,88 доларів США, що еквівалентно 31,01 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, витрати на оплату судового збору в розмірі 3441,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04 січня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк», правонаступником якого в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», був укладений кредитний договір № CL-006/566/2005. Кредитний договір складається із двох частин, які нероздільно пов'язані між собою, згідно з п. 1 частини № 1 кредитного договору № 1. За умовами кредитного договору № 1, банк надав позичальнику кредит в розмірі 80 414 гривень зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Кредитні кошти надавались банком на підставі кредитної заявки позичальника від 04 січня 2006 року шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку. В свою чергу позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором № 1 (зокрема, в п. 2 частини № 1 кредитного договору), а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором № 1. Погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись позичальником щомісяця у розмірі та в строки визначені у Графіку платежів, який є невід'ємним Додатком № 1 до кредитного договору №1. В строки, передбачені кредитним договором, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту, згідно з п. 1.11.1. частини № 2 кредитного договору. Станом на 08 жовтня 2013 року у позичальника за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року існує заборгованість перед позивачем в сумі 441 039,54 гривень, що складається з: залишку заборгованості за кредитом у сумі 59 112,13 гривень; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 35 735,08 гривень; пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 08 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2013 року в розмірі 346 192,33 гривні. Також 09 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Україна», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ЗАТ «ОТП Банк», відповідно правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк», правонаступником якого в своє чергу є Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», був укладений договір № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних карток (особистих). 21 червня 2013 року позивачем було здійснено вимогу дострокового виконання відповідачем його зобов'язань за договором № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток (особистих) в повному обсязі шляхом направлення досудової вимоги № к0649 від 04 червня 2013 року. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з дати надіслання відповідної вимоги, але станом на дату подання цього позову вона відповідачем не виконана та відповідні суми позивачу не сплачені. Станом на 07 жовтня 2013 року заборгованість відповідача по кредиту за договором № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) складає 3,88 доларів США, що еквівалентно 31,01 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, з підстав викладених у запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.73-75), просили відмовити у задоволенні позову. Додатково пояснили, що відповідачем виконувалися умови кредитного договору частково та дійсно у відповідача є заборгованість по кредитному договору № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року. Однак, відповідачем був переданий банку транспортний засіб, який перебував в заставі. у зв`язку із вчиненням банком виконавчого напису, для реалізації та погашення заборгованості. При цьому, відповідачу не відома подальша доля його транспортного засобу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL -006/566/2005 (а.с.10-14).

Відповідно до Частини №1 кредитного договору № CL -006/566/2005, цей договір складається з двох частин, які нероздільно пов`язані між собою Договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин цього Договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід`ємну частину цього Договору).

Відповідно до п. 2 Частини №1 кредитного договору, Банк, Акціонерний комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль», надав Позичальнику, ОСОБА_1, кредит у розмірі 80 114,00 гривень, з цільовим використанням - купівля автомобіля марки Mitsubisha Lancer, зі строком повернення кредиту до 04 січня 2011 року.

Відповідно до п. 3 Частини №1 кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, а саме фіксований відсоток та FIDR, де фіксована ставка становить 4,49 %, а FIDR - це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому цим договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також в приміщенні банку (як в головному офісі так і в інших установах банку) на інформативних стендах.

Відповідно до п.п. 1.5.1. Частини № 2 кредитного договору, повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок.

09 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих), згідно умов якого банк відкриває держателю картковий рахунок у валюті рахунку, надає картку держателю, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснений з використанням картки (а.с.17).

Згідно п. 3.3. даного договору, держатель зобов'язаний: оплачувати суми всіх транзакцій, овердрафтів, комісій, нарахованих відсотків та овердрафт та інших платежів, відповідно до Тарифів банку, які є наслідком або виникли у зв'язку з використанням карток; суми збитків банку, які виникли у зв'язку з використанням карток з порушенням умов договору; суми всіх транзакцій, овердрафтів, комісій, нарахованих відсотків на овердрафтів та інших платежів, відповідно до тарифів банку, які є наслідком або виникли у зв'язку з використанням карток після втрати чи викрадення до моменту письмового повідомлення банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 04 січня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL-006/566/2005, відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань, ОСОБА_1 надає Акціонерному комерційному банку «Райффайзен Банк Аваль» у заставу легковий автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2005, колір - чорний. Заставлене майно залишається у володінні та користуванні ОСОБА_1 (а.с.79-82).

Як вбачається з витягу зі Статуту ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.25).

18 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с.28-34).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець (ПАТ «ОТП Банк») продає (переуступає) Покупцю (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») права на кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь Продавця Винагороду.

Згідно витягу з Додатку 1 до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором № CL-006/566/2005, укладеного з ОСОБА_1 в розмірі заборгованості за кредитом у сумі 59 112,13 гривень; процентів нарахованих на суму заборгованості за користування кредитом - 35 735,08 гривень , а всього 94 847,21 гривня.

Також, 18 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 18 березня 2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», за яким ПАТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного договору, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та позичальниками ПАТ «ОТП Банк», перелік яких міститься в Додатку № 1 до даного договору, що забезпечений іпотекою/заставою за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в Додатку № 1 до даного договору, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» та божниками/третіми особами (а.с.125-126).

Згідно витягу з Додатку 1 до про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за договором № PCL-006/566/2005, укладеного з ОСОБА_1 (а.с.127).

25 червня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу № 01/06/11, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приймає право грошової вимоги, що належить клієнту,і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а.с.38-41).

Відповідно до витягу з Додатку 1 до договору факторингу від 25 червня 2011 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги по договору № 006/461/05 від 09 листопада 2005 року, укладеного з ОСОБА_1 в розмірі заборгованості - 3,88 долари США (а.с.42).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Кредитний портфель - це право вимоги до Боржників (їх Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем за Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції, (у разі їх наявності) на Дату набрання чинності, а також права, зазначені у статті 3.3. цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч.1 ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1080 Цивільного кодексу України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

07 квітня 2011 року ПАТ «ОТП Банк» надіслало на адресу відповідача ОСОБА_1 лист повідомлення про відступлення права вимоги по кредитному договору № CL-006/566/2005, у зв`язку з укладенням 18 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» договору про відступлення права вимоги (а.с.36-37).

Аналіз обставин переходу до позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав кредитора від ПАТ «ОТП Банк» за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року та за договором факторингу №01/06/11 від 25 червня 2011 року, вказує на правомірність набуття позивачем цих прав в обсязі і на умовах, визначених кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року та договором № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) від 09 листопада 2006 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з положенням частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2. зміна умов зобов'язання;

3. сплата неустойки;

4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за кредитним договором з боку відповідача виконані не були. Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року складає 441 039,54 гривень, що складається з:

- залишку заборгованості за кредитом у сумі 59 112,13 гривень;

- суми несплачених відсотків за користування кредитом - 35 735,08 гривень;

- пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 08 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2013 року в розмірі 346 192,33 гривні.

Крім того, з боку відповідача також були порушені умови виконання договору № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних пластикових карток (особистих) в частині сплати коштів за обслуговування картки, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3,88 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становить 31,01 гривень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В обґрунтування поданих заперечень стороною відповідача було зазначено, що відповідачем позивачу було передано в рахунок погашення заборгованості автомобіль, що і був предметом застави. Щодо поданих обґрунтувань, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, яким було запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2005, колір - чорний (а.с.96).

Згідно акту-прийому передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання від 26 лютого 2008 року, ОСОБА_1 передав, а ЗАТ «ОТП Банк» прийняв на відповідальне зберігання автомобіль марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2005, колір - чорний (а.с.77).

Як вбачається з інформації про виконавче провадження (витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень), виконавчий документ (виконавчий напис від 08 грудня 2006 року №12488), по якому відділом Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 22 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження, про звернення стягнення на автомобіль Mitsubishi Lancer, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, за рахунок коштів від реалізації якого задовольнити вимоги ЗАТ «ОТП Банк» у розмірі 83 878,88 грн., 23 грудня 2013 року повернутий стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача) (а.с.94-95).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось стороною позивача ОСОБА_1 дійсно передав вказаний автомобіль на відповідальне зберігання. В той же час, суд не може погодитися з твердженнями того, що з передачею автомобіля ОСОБА_1 повністю забезпечив виконання порушеного ним зобов'язання, оскільки як роз'яснено 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач, вчинивши виконавчий напис, не позбавлений можливості звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, у разі якщо станом на день розгляду справи вимоги кредитора не задоволені в межах звернення стягнення на предмет іпотеки, та задоволення таких вимог не вважається подвійним стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, стороною відповідача заявлено вимоги про застосування строків позовної давності за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору №CL-006/566/2005, сторонами погоджено дату повернення кредиту, кінцевий строк виконання зобов`язання, як 04 січня 2011 року.

Позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року - 18 березня 2011 року (дата укладання договору купівлі-продажу кредитного портфелю»).

За вимог ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на момент переходу прав первісного кредитора (ПАТ «ОТП Банк») до нового кредитора (ТОВ «ОТП Факторинг України») - 18 березня 2011 року, новий кредитор отримав право вимоги до боржника, ОСОБА_1, у розмірі - залишку заборгованості за кредитом у сумі 59 112,13 гривень, - суми несплачених відсотків за користування кредитом - 35 735,08 гривень. Новий кредитор, (ТОВ «ОТП Факторинг України») отримавши 18 березня 2011 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року, у розмірі - залишку заборгованості за кредитом у сумі 59 112,13 гривень, - суми несплачених відсотків за користування кредитом - 35 735,08 гривень, відповідно не отримавши виконання зобов'язань за договором, має право протягом трьох років, у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Позивач, ОТП «Факторинг Україна» звернулося до суду з вимогам про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року, 06 листопада 2013 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті в якому до суду надійшла позовна заява.

Виходячи з викладено, твердження сторони відповідача про сплив строку позовної давності, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а отже не може бути застосовані судом.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що з боку відповідача дійсно були порушені умови кредитного договору, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 94 847 гривень 21 копійки, та складається із: - залишку заборгованості за кредитом у сумі 59 112,13 гривень, - суми несплачених відсотків за користування кредитом - 35 735,08 гривень.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання.

Відповідно до п. 3.1. Частини № 2 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору Позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

Право на неустойку виникає незалежно він наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Позивачем, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» нараховано відповідачу ОСОБА_1 до сплати пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 08 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2013 року в розмірі 346 192,33 гривні.

За вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5, істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В той же час, враховуючи, що з боку відповідача було передано заставний автомобіль на зберігання первісному кредитору, з метою його реалізації та погашення заборгованості за кредитним договором, первісним кредитором було вчинено виконавчий напис, якій в подальшому був повернутий стягнувачу, заставний автомобіль не знаходиться в користуванні відповідача та не був останньому повернутий після повернення виконавчого документу стягувачу, а також враховуючи, що нарахована позивачем пеня за неналежне виконання умов договору, значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором, суд вважає за наявним застосування вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір пені до розміру основної суми заборгованості за кредитним договором, тобто стягнути пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 59 112 гривень 13 копійок.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року у розмірі 153 959 гривень 34 копійки, що включає в себе суму заборгованості у розмірі 94 847 гривень 21 копійки та суму пені у розмірі 59 112 гривень 13 копійок.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, проаналізувавши та оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», а саме: вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № CL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року у розмірі 153 959 гривень 34 копійки та заборгованість за договором № 006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) в сумі 3 долари 88 центів, що згідно курсу Національного банку України становить 31 гривню 01 копійка.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1 539 гривень 90 копійок.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 260, 261, 512, 514, 516, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 572, 610 - 612, 629, 1049, 1050, 1054, 1077-1079 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №СL-006/566/2005 від 04 січня 2006 року в сумі 153 959 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором №006/461/05 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) в сумі 3 долари 88 центів, що згідно курсу Національного банку України становить 31 (тридцять одна) гривня 01 (одна) копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 1 539 (одна тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: