Постанова № 38855043, 20.05.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/150/14

Справа №754/1920/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.2014 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Маковецькій О.В., Фацул М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, в якому (з урахуванням уточнень) просила: зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 16.09.2010р. по 06.09.2011р. згідно з рішеннями Деснянського районного суду м. Києва від 21.06.2011р. по справі № 2а-2386/11 та від 17.11.2011р. по справі № 2а-6744/11р., застосувавши підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст.67 ч. 3 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з ЗУ «Про державний бюджет» на 2010, 2011рр. з урахуванням виплат і проведеного перерахунку після виплат та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на її користь кошти після перерахунку; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на її користь нараховані кошти по справах: № 2а-2386/11 в сумі 52943 грн. 37коп., № 2а-6744/11 в сумі 1466 грн. 81 коп.; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на її користь 20 тисяч гривен за моральну шкоду, завдану неправомірними діями, пов'язаними з перерахунком пенсії по справах № 2а-2386/11, № 2а-6744/11; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на її користь 20 тисяч гривен за моральну шкоду, завдану невиплатою нарахованої пенсії по справах №2а-2386/11, №2а-6744/11. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що рішеннями Деснянського районного суду м. Києва від 21.06.2011р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р. задоволено її позов по справі №2а-2386/11 до УПФУ в Деснянському районі м. Києва щодо перерахунку та виплати державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% за віком за період з 16.09.2010р. Згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили 25.04.2012р. Деснянським районним судом м. Києва 15.06.2012р. було видано виконавчий лист №2а-2386/11 на підставі якого, Відділом примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 03.08.2012р. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, а 26.04.2013р. була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з проведеним УПФУ в Деснянському районі м. Києва перерахунком пенсії на загальну суму 52943 грн. 37 коп. Посилаючись на ч. 1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ЗУ «Про державний бюджет» на 2010, 2011рр. позивач зазначила, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність змінювався і становив: з 01.01.2010р. - 709 грн., з 01.10.2010р. - 723 грн., з 01.12.2010р. - 734 грн., з 01.01.2011р. - 750 грн. При перерахунку державної пенсії за рішенням суду по справі № 2а - 2386/11 УПФУ в Деснянському районі м. Києва був застосований розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 709 грн., який був встановлений законом «Про Державний бюджет на 2010р.» тільки до 01.10.2010р., а подальші підвищення розміру прожиткового мінімуму було проігноровано. Також, позивач зазначила, що рішеннями Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2011р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013р. задоволений її позов по справі №2а-6744/11 до УПФУ в Деснянському районі м. Києва щодо перерахунку та виплаті їй державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 07.03.2011р. Згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили 14.01.2013р. Деснянським районним судом м. Києва 05.03.2013р. був виданий виконавчий лист по справі №2а-6744/11 на підставі якого, Відділом примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 30.04.2013р. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, а 28.05.2013р. була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що УПФУ в Деснянському районі м. Києва надіслало повідомлення у виконавчу службу про нараховану суму пенсії про справі №2а-6744/11 в сумі 52943 грн. 37 коп., що не відповідало дійсності. Відділом примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 02.08.2013р. прийнята постанова про відновлення виконавчого провадження по справі №2а-6744/11, після чого УПФУ в Деснянському районі м. Києва були перерахована пенсія за період з 07.03.2011р. по 22.07.2011р. на суму 1466 грн. 81 коп., в той час як мав бути проведений перерахунок пенсій з 07.03.2011р. по 06.09.2011р., в зв'язку з тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.04.2012р. по справі №2а-461/12 був зупинений перерахунок пенсій, починаючи з 07.09.2011р. При перерахунку державної пенсії по справі №2а-6744/11 Пенсійний фонд застосував прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений законом з 01.01.2011р. - 750 грн. та проігнорував його підвищення з 01.04.2011р. - 764грн. 09.10.2013р. вона звернулась з письмовою заявою до УПФУ в Деснянському районі м. Києва з вимогою провести перерахунок пенсій по справах № 2а-2386/11 та № 2а-6744/11 у відповідності з рішеннями судів, не порушуючи ст.ст. 50 ,54 ч.4, 67 ч. 3 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але відповідачем було надіслано лист №3719/09/К-545/1 від 14.10.2013р. в якому повідомило, що пенсії перераховані по справах №2а-2386/11 з 16.09.2010р. по 06.03.2011р. складають суму 52943грн. 37 коп., №2а-6744/11 з 07.03.2011р. по 22.07.2011р. складають суму 1466 грн. 81коп. і в перерахунку пенсій за період з 16.09.2010р. по 22.07.2011р. з врахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахунком з 23.07.2011р. по 06.09.2011р., згідно з рішенням суду, їй було відмовлено. Посилаючись на те, що Управління з координації та контролю за виплатою пенсій не є юридичною особою, а входить до складу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке являється юридичною особою, тому виконання рішень суду з частині виплати пенсії вона просила покласти саме на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на порушення відповідачами її прав, щодо розміру пенсійного забезпечення.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві проти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва проти задоволення вимог позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до І категорії осіб, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва та отримує пенсію.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 р. був задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, яким останнього було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16 вересня 2010 року. Рішення набрало законної сили 25 квітня 2012 року.

15 червня 2012 року Деснянським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист № 2а - 2386/11р. (а.с.3)

03 серпня 2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 33656895). (а.с.52)

26 квітня 2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з проведеним УПФУ в Деснянському районі м. Києва перерахунку пенсії за період часу з 16 вересня 2010 року по 06 березня 2011 року на загальну суму 52943,37 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 р. був задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, яким останнього було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 07 березня 2011 року. Рішення набрало законної сили 14 січня 2013 року.

05 березня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист № 2а - 6744/11р. (а.с.5)

30 квітня 2013 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 37770013). (а.с.53)

29 січня 2014 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про повернення виконавчого провадження в зв'язку з проведеним УПФУ в Деснянському районі м. Києва перерахунку пенсії за період з 07 березня 2011 року по 22 липня 2011 року на загальну суму 1466,81 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Посилання позивача на порушення відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва вимог ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» під час виконання рішень Деснянського районного суду в частині не застосування підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України « Про державний бюджет на 2011 рік», було встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", …. застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України « Про державний бюджет на 2012 рік», було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" …. застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Закону України « Про державний бюджет на 2013 рік», було встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень. У Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України). Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами (абзаци другий, третій статті 1). Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. У Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011) Конституційний Суд України також зауважив, що невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Вимога позову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві коштів перерахунку не підлягає задоволенню з огляду на те, що вимога про виплату перерахованої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи була вирішена рішеннями Деснянського районного суду міста Києва в справах № 2а-2386/11 та № 2а-6744/11.

Відповідно до вимог ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом…..

Вимога про стягнення моральної шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності...... Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення…. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду позивачем не було надано доказів завдання моральної шкоди позивачу саме діями (бездіяльністю) відповідачів.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 71, 162, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсійного забезпечення стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня отримання копії постанови.

Суддя