Ухвала суду № 38853475, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/487/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднаний торговий дім «Безпека руху» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднаний торговий дім «Безпека руху» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2014 року №0000172201 та №0000162201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Магреб Україна» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої 18.12.2013 року складено акт №2380/26-59-22-01/38062545.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 29 011,00 грн, в т.ч. за 2 кв. 2012 року на суму 29 011,00 грн; п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 Кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 27 630,00 грн, в т.ч. за квітень 2012 року на суму ПДВ 27 630,00 грн, що призвело до порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 27 630,00 грн, в т.ч. за квітень 2012 року на загальну суму 27 630,00 грн.

13.01.2014 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172201, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 538,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 27 630,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6 908,00 грн, та податкове повідомлення-рішення №0000162201, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29 011,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 253,00 грн.

23.04.2012 року між ТОВ «Магреб Україна» (Продавець) та ТОВ «Об'єднаний торговий дім «Безпека руху» (Покупець) укладено договір №2304/2, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме: колодку гальмівну тип «С». Кількість товару зазначається в видаткових накладних.

Податкові зобов'язання відображено в податковій накладній, виписаної ТОВ «Магреб Україна» від 25.04.2012 року №33.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №49 від 25.04.2012 року, рух коштів - банківськими виписками: від 22.05.2012 року, від 01.06.2012 року ПАТ «Альфа-Банк» у м.Києві, журналом - ордером, відомістю по рахунку 361 розрахунки з вітчизняними покупцями за 25.04.2012 року - 25.04.2012 року.

Подальша реалізація товару підтверджується договором поставки №б/н від 19.04.2012 року, укладеним між Одеською залізницею (Замовник) та Позивачем (Постачальник), зареєстрованого за №НХ -12-199 ню.

Про отримання товару свідчить довіреність на отримання матеріальних цінностей серія ААА № 152542 від 25.04.2012 року; про передачу товару - видаткова накладна №РН-0000002 від 25.04.2012 року, акт прийому передачі товару від 25.04.2012 року.

Відображення господарської операції у податковому обліку підтверджується податковою накладною від 25.04.2012 року №2.

Згідно п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Підпунктами 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.198.2 ст.198 Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

Отже, платник податків має право формувати податковий кредит лише на підставі належним чином оформлених документів, які є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальне здійснення господарської операції.

Таким чином, вищевказані документи, оформлені на виконання умов укладеного між Позивачем та його контрагентом правочину, відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а тому є первинними.

Товари, придбані у ТОВ «Магреб Україна» товари, Позивачем використовувалися в подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Магреб Україна» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник податку на додану вартість.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги висновки акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 21.06.2013 року №164/2240/36282249 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Магреб Україна» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2012 р. по 31.08.2012 р.», згідно яких наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, з урахуванням пояснень директора ТОВ «Магреб Україна» Михайлової Т.В., яка пояснила, що не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Магреб Україна», чим займається підприємство їй не відомо, документи фінансово-господарського характеру не підписувала. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за період 01.03.2012 року по 31.08.2012 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанціїх про те, що акт зустрічної звірки не може бути доказом у підтвердження порушення контрагентом Позивача вимог податкового законодавства.

Положеннями ст.61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, Позивач не несе відповідальності за можливі порушення податкової дисципліни його контрагентом.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог є

обгрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 23 травня 2014 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.