Ухвала суду № 38853075, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6948/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослава» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослава» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, 10.09.2013, на підставі ст. 80 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР), Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 №1775-III (Закон №1775-III), Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (Закон №481/95-ВР), Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95 (Указ №436/95), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 була проведена фактична перевірка суб'єкта господарської діяльності позивача, у ході якої було встановлено, що в період з 21.08.2013 по 27.08.2013 та з 01.09.2013 по 09.09.2013 у касовій книзі підприємства несвоєчасно обліковано та не обліковано готівкові кошти на загальну суму 1938 грн 50 коп., чим порушено п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 №637.

В результаті чого складено акт від 10.09.2013 №00207/101322/30886390, на підставі висновків якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0002312302, яким до ТОВ «Ярослава» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9692 грн 50 коп.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Ярослава» звернулось за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки надходження готівкових коштів у розмірі 1938 грн 50 коп. за період з 21.08.2013 по 27.08.2013 та з 01.09.2013 по 09.09.2013 до каси підприємства позивача не оформлювались відповідними записами у касовій книзі ТОВ «Ярослава», то податкове повідомлення-рішення від 30.03.2013 №0002312302 є правомірним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, наявністю торгових патентів.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України 75.1 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону,ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися, в тому числі, і у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби, зокрема наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Водночас, відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Разом з тим, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, посилання позивача на неправомірність дій відповідача при проведенні фактичної перевірки, є безпідставним та до уваги судової колегії не приймається.

Що ж стосується самої сутті допущених позивачем порушень, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (Положення).

Згідно з п. 1.2 Положення, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Відповідно до п. 2.6. Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з листа Національного банку України від 16.04.2010 №11-110/2010-6116 «Роз'яснення окремих вимог Положення про ведення касових операцій», у разі, якщо готівка проведена через РРО і у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день одержання готівкових коштів не проведена по касовій книзі, вважаємо, що така готівка оприбуткована в касі підприємства несвоєчасно.

Слід зауважити, що доказів оприбуткування готівкових коштів по касовій книзі позивачем до суду не надано. У судовому засідання представник позивача підтвердила, що мало місце не фіксування надходження готівки у касовій книзі.

Відповідно до п. 7.3 Положення, відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки до фізичних осіб-громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абз. 3 ст. 1 Указу №436/95).

Згідно з ст. 2 вказаного Указу, штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у ст. 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Задля правильного відображення бухгалтерських операцій в діяльності господарюючих суб'єктів законодавством передбачені спеціальні форми документів, що застосовуються для обліку операцій з готівкою. Система обліку зазначених операцій побудована таким чином, щоб відобразити у відповідних документах кожну дію з готівковими коштами, яку здійснює суб'єкт господарювання незалежно від його статусу. Для обліку розрахункових операцій у готівці застосовується касова книга - документ установленої форми для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі, типова форма якої затверджена наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій». Правила використання і ведення товарно-касової книги підприємствами та індивідуальними підприємцями, а також порядок здійснення контролю за дотриманням ними цих правил регламентується Порядком реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженим наказом Міністерства фінансів України і Міністерства статистики України від 25.02.1997 № 48/53, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.04.1997 за № 123/1926.

Кожне підприємство, що має касу, веде одну касову книгу, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані і опечатані сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства.

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Отже, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки до каси підприємства шляхом проведення її через РРО і у КОРО на підставі звітних чеків з подальшим відображенням надходження готівки у касовій книзі підприємства.

Підсумовуючи наведенні обставини та норми, що регулюють спірні правовідносини, судова колегія приходить до висновку, що надходження готівкових коштів у розмірі 1938 грн 50 Коп. за період з 21.08.2013 по 27.08.2013 та з 01.09.2013 по 09.09.2013 до каси підприємства позивача не оформлювались відповідними записами у касовій книзі ТОВ «Ярослава», а відтак, рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та таким, що прийнято в межах та у спосіб наданих йому повноважень.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярослава» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.