Постанова № 38852231, 23.05.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014 року справа №908/161/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін: від позивача: Не з'явивсявід відповідача:Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаїв на рішення господарського суду Запорізької областівід20.03.2014 рокуу справі№ 908/161/14 (суддя Гандюкова Л.П.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаївдо Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Лана", с. Плодородне, Михайлівський район, Запорізька областьпро стягнення 52 512 грн. 00коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаїв звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Лана", с. Плодородне, Михайлівський район, Запорізька область безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 52 512 грн. 00коп.

В якості правової підстави своїх вимог позивач навів ст.ст. 1212, 1213 Цивільного Кодексу України.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 20.03.2014 року у справі № 908/161/14 відмовив у задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 52 512 грн. 00коп., зважаючи на те, що позивачем не доведений факт помилкового переказу заявленої до стягнення суми неналежному одержувачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаїв, не погоджуючись з рішенням господарського суду звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року у справі № 908/161/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства ст.207, ч.1 ст.241, ст.ст.1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України та підлягає скасуванню, згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так заявник скарги вважає, що господарським судом не досліджений факт відсутності у бухгалтера позивача повноважень на укладення договорів від імені позивача, та відсутність усної домовленості між сторонами щодо купівлі-продажу товару, вважає, що грошові кошти у розмірі 52 512 грн. 00коп. були перераховані відповідачеві помилково.

Представник заявника скарги 06.05.2014 року направив на адресу суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 10.04.2014 року прийняв до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаїв та призначив її до розгляду на 20.05.2014 року, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони попереджені про те, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

За приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи, заявником апеляційної скарги не подано документів та не наведено обставин, які б не досліджувались судом першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін, за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, спір може бути вирішено в даному засіданні, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання заявника скарги про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «СПП ЛАНА» електронною поштою надіслало ТОВ "Юніфрут Україна" рахунки-фактури № 161001 від 16.01.2013 р. на суму 27552,00 грн., № 171002 від 17.10.2013 р. на суму 24960,00 грн., із пропозицією оплати яблук некондиційних із визначенням їх кількості, ціни.

У вищевказаних рахунках-фактурах вказано, що для отримання відвантаження товарів покупець повинен надати продавцю належним чином оформлену довіреність, попередньо надіславши її на e-mail або на факс, зазначено, що дані рахунки виставлені по договору № 16/10/2013 від 16.10.2013 р., дійсні до сплати до 30.10.2013 р.

ТОВ "Юніфрут Україна" перерахувало ТОВ «СПП ЛАНА» на рахунок № 26001300044090 в Запорізькому обласному управлінні АТ «ОЩАДБАНК» суму 52512,00 грн. платіжним дорученням № 996 від 16.10.2013 р. суму 27522,00 грн., із призначенням платежу: "оплата за яблуко згідно рах. № 161001 від 16.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20% - 4587,00 грн.";

платіжними дорученнями № 1020 від 18.10.2013 р. суму 18972,00 грн., № 1029 від 18.10.2013 р. суму 6018,00 грн., із призначенням платежу: «оплата за яблуко згідно рах. № б/н від 17.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20%».

В матеріалах справи на аркуші справи 10 наявна копія вимоги б/н б/д, в якій позивач просив відповідача не пізніше 7 календарних днів від дня отримання даної вимоги повернути на розрахунковий рахунок позивача безпідставно отримані кошти в сумі 52512,00 грн.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді, кошти не повернені.

Позивач, посилаючись на те, що сторонами договір № 16/10/2013 не укладався, перерахування коштів у розмірі 52 512 грн. 00коп. за виставленими відповідачем рахунками сталося помилково, товар ним від відповідача не отриманий, вважає, що грошові кошти у розмірі 52 512 грн. 00коп. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, посилаючись на ст.1212 ЦК України, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ «СПП Лана» грошових коштів у сумі 52 512 грн. 00коп.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наявних в матеріалах справи документів слід, що позивачем у платіжному дорученні № 996 від 16.10.2013 р. у призначенні платежу зазначено: "оплата за яблуко згідно рах. № 161001 від 16.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20% - 4587,00 грн.", у платіжних дорученнях № 1020 від 18.10.2013 р., № 1029 від 18.10.2013 р. - «оплата за яблуко згідно рах. № б/н від 17.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20%».

В рахунках рахунках-фактурах № 161001 від 16.01.2013 р., № 171002 від 17.10.2013 р. зазначено, що вони виставлені по договору № 16/10/2013 від 16.10.2013 р., однак договір № 16/10/2013 щодо купівлі-продажу яблук некондиційних та будь-який інший договір у письмовій формі у вигляді єдиного документу сторонами не укладався.

В матеріалах справи на аркуші 124-125 знаходиться копія протоколу допита свідка слідчим СВ Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, із якого вбачається, що ОСОБА_4, на вантажному автомобілі д/н НОМЕР_1 здійснив завантаження яблук та їх доставку у м. Миколаїв, а по вказівці кладовщика доставив у Харківську область на ТОВ «Юніфрут Україна».

Відповідно до приписів ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст.174 ГК України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно з ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для застосування положень ст.1212 ЦК України необхідна сукупність умов: перша - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої), тобто повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем; друга -відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що на момент внесення позивачем платежів договір № 16/10/2013 щодо купівлі-продажу яблук некондиційних та будь-який інший договір у письмовій формі у вигляді єдиного документу сторонами не укладався, однак перерахування коштів у сумі 52 512 грн. 00коп. здійснено не помилково, а на виконання фактичних зобов'язальних правовідносин по купівлі-продажу, оскільки виставлення рахунків-фактур та їх оплата свідчить про прийняття сторонами пропозицій щодо купівлі-продажу яблук некондиційних, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 52512,00 грн., позивач підтвердив свою згоду на отримання від відповідача (купівлю) товару, визначеного у рахунках-фактурах №№ 161001, 171001.

Відповідачем були відображені операції з отримання коштів від позивача у податковому обліку та бухгалтерському обліку (зокрема, журнал-ордер і відомість по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»), що підтверджується матеріалами справи (а.с.88-109).

З наведеного слідує, що між сторонами виникли фактичні зобов'язальні правовідносини щодо продажу товару, що підтверджено наявністю рахунків-фактур № 161001 від 16.10.2013 р., № 171001 від 17.10.2013 р., прийнятих до оплати та оплачені позивачем, тому дані правовідносини не підпадають під регулювання ст.1212 ЦК України і застосування до даних правовідносин положень ст.1212 ЦК України є помилковим.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року у справі № 908/161/14 таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаїв залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 року у справі № 908/161/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду Запорізької.обл.; 5 - ДАГС