Ухвала суду № 38843303, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/11838/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Літмі»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011

у справі №2а-30/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літмі»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0006242301/0 від 05.10.2009, №0006242301/1 від 03.11.2009, №0006242301/2 від 07.12.2009 про донарахування податку на додану вартість у сумі 101154 грн. та штрафних санкцій у сумі 50577,50 грн., №0007072301/0/2 від 07.12.2009 про донарахування податку на додану вартість у сумі 23836,20 грн. та штрафних санкцій в сумі 11918,10 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, постановлено нову, якою в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №343/23-213/22472099 від 22.09.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податкові зобов?язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 101154 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0006242301/0 від 05.10.2009, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 151731 грн., у т.ч. за основним платежем 101154 грн. та штрафних (фінансовими) санкціями 50577 грн.

За наслідками адміністративного узгодження, скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань, а також на підставі рішення ДПА в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0007072301/0/2 від 07.12.2009, яким збільшено суму донарахованого податкового зобов?язання на загальну суму 35754,3 грн., у т.ч. 23836,2 грн. основного платежу та 11918,1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПНПП «УкрПромСкло» було укладено договір купівлі-продажу від 12.05.2006 та додаткові угоди до нього від 30.12.2006 та 05.11.2007, згідно яких ПНПП «УкрПромСкло» зобов?язано передати скло листкове за товарними накладними, а позивач прийняти його та оплатити кожну поставку у строк не пізніше 60 днів з моменту отримання товарної накладної.

Поставка товару відбулася за товарними накладними №348 від 14.12.2007, №350 від 17.12.2007, №351 від 17.12.2007, №358 від 25.12.2007, №359 від 25.12.2007, №360 від 26.12.2007 та №365 від 26.12.2007, на кожну поставку були виписані податкові накладні №287 від 14.12.2007, №289 та 290 від 17.12.2007, №293, 294, 295 від 25.12.2007, №300 від 26.12.2007, які надані позивачу на його вимогу після оплати товару, яка відбулася 27.02.2008 та 05.03.2008, що підтверджується банківськими виписками з рахунку.

З огляду на те, що податкові накладні були виписані постачальником у момент виникнення податкових зобов?язань, однак, видані покупцю на його вимогу після оплати товару, суд першої інстанцій дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі вищезазначених податкових накладних у періоді, коли такі накладні були отримані.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що у позивача виникло право на податковий кредит саме у момент видачі податкових накладних, у той час як Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Літмі» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун