Ухвала суду № 38843287, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року м. Київ К/9991/14630/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі №2а-9341/09/12/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Санаторій Карасан»

до Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Алушті від 04.03.2009 №0000162301/0, від 12.05.2009 №0000162301/1, від 27.07.2009 №0000162301/2.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт №251/23/02650682 від 24.02.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2008 року в сумі 107087,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162301/0 від 04.03.2009, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 160630,5 грн., у т.ч. основний платіж 107087,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 53543,5 грн.

За наслідками адміністративного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов??язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» укладено договір №4/06 від 14.12.2006 та №23/07 від 03.09.2007, за яким позивачу передано в експлуатацію майно для здійснення статутної діяльності, без виникнення у користувача права власності на це майно, а також не передбачена компенсація здійснюваних користувачем за рахунок власних коштів, як з дозволу ДП «КРПОУ» так і без нього, поліпшень цього майна.

У періоді що перевірявся, позивач здійснив господарські операції спрямовані на поліпшення майна, переданого йому в експлуатацію, понесені при цьому витрати віднесено до складу валових витрат, а сплачений в ціні придбання податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідач, заперечуючи право позивача на податковий кредит, обґрунтовує свої висновки порушенням положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ «НТБ» за договором підряду №б/н від 01.04.2008 по відсипці пляжу на загальну суму 357355,20 грн., у т.ч. ПДВ 59559,20 грн., з ВАТ «Шархинський кар?єр» по придбанню щебеня фракції 20-40 мм. У березні 2008 року на загальну суму 115300,00 грн., у т.ч. ПДВ 19216,678 грн., у квітні 2008 року на загальну суму 30685,48 грн., у т.ч. ПДВ 5114,24 грн., з ЗАТ «ЛОК «Айвазовське» з придбання авто послуг перевезення щебеню на загальну суму 15000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2500,00 грн., з ТОВ ЦНТУ «Інжзащита» договору підряду №07131 від 19.11.2007 на виконання робочого проекту з укріплення ділянки під?їзної дороги до санаторію, вартістю 192376,00 грн., у т.ч. ПДВ 32063,00 грн., та додаткової угоди від 29.02.2008 з вартістю робіт 6511,00 грн., у т.ч. ПДВ 1085,00 грн., знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладені господарські договори за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Видані позивачу податкові накладні постачальниками товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, були зареєстровані платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Оскільки зазначені витрати пов?язані з поліпшенням основних фондів, переданих позивачу в експлуатацію, дані витрати є виробничими, відповідачем не доведено не використання їх позивачем у власній господарській діяльності, а також за відсутності заперечень щодо реального характеру господарських операцій та здійснення оплати, судова колегія вважає, що відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не доведено порушення приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виключає підстави для зменшення податкового кредиту позивача на суму сплаченого податку на додану вартість за даними операціями.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун