Ухвала суду № 38843281, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/9991/14657/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі №2а-6715/09/1570

за позовом Приватного підприємства «Господарь»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032350/0 від 14.01.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2008 року, за результатами якої складено акт №4/23-210/31390566 від 12.01.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2008 року у розмірі 101674 грн., з підстав не підтвердження факту сплати податку на додану вартість в ціні придбання постачальникам товарів в попередніх звітних періодах.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032350/0 від 14.01.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 101674 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові зобов?язання позивача з податку на додану вартість за серпень 2008 року склали 87243,00 грн. згідно договору поставки від 03.01.2008 №03/01-2008, за яким позивачем було поставлено ТОВ МНДВО «Прогрес» автомобільні запчастини (ПДВ 87242,97 грн.). Податковий кредит склав 188917,00 грн. та обумовлений придбанням позивачем товарів у ТОВ МНДВО «Прогрес», за договором поставки від 01.10.2007 №01/10/-2007, сума ПДВ 100291,64 грн., у СПД ОСОБА_2, ПП «Макстрейд-500», ОРТП «Стандартизація», сума ПДВ 1745,63 грн., а також внаслідок імпорту автомобільних запчастин на митну територію України за контрактом від 29.04.2007 №29.04.2007 з фірмою «Фервискрафт-ФВС Лтд» та сплатою митним органам ПДВ в сумі 86879 грн. Різниця між сумою податкових зобов?язань та сумою податкового кредиту, яка має від?ємне значення та включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, склала 101674 грн.

Згідно наданих позивачем до податкового органу податкової декларації та розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2008 року позивачем заявлено до відшкодування 101674,00 грн., факт сплати підприємством у серпні 2008 року постачальникам товарів ПДВ у зазначеній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та ВМД та відповідачем не спростовано.

Не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування і доводи касаційної скарги відповідача, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов?язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за серпень 2008 року, не підтверджено декларування ТОВ МДВО «Прогрес» податкового кредиту за серпень 2008 року в розмірі 87242,97 грн.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун