Ухвала суду № 38843050, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/50186/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011

у справі 2а-8661/10/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство

"Діоніс" ЛТД"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки

Крим

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримелітбуд"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем з 30.04.2010 року по 01.06.2010 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року; за результатами складено акт № 8726/23-2/30848549 від 08.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1, п.п.4.5.1 п.4.5 ст. 4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021462301/0 від 23.06.2010 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 1440172,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 720086,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2009 року позивачем до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим було подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року. В п.8.1 декларації № 13566 від 20.02.2009 року позивачем було зазначено суму у розмірі 199557,00 грн., на яку самостійно виправлено помилку, що міститься в раніше поданій декларації. У зв'язку з виправленням помилки, позивачем у рядку 28 декларації було визначено суму самостійно нарахованого штрафу у розмірі 9978,00 грн. Згідно уточнюючого розрахунку від 20.08.2009 року, позивачем було збільшено суму податкового зобов'язання за вересень 2008 року на суму 199557,00 грн.. Вказані дії вчинені позивачем до початку проведення перевірки.

Відповідно до п.3.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 199557,32 грн., так як відповідно до видаткової накладної № 1139 від 01.09.2008 року та довіреності ТОВ «Металлком» від 10.09.2008 року № 93 на отримання товару поставка товару здійснена у вересні 2008 року.

Згідно з п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт що включення до складу зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2009 року суми у розмірі 199557,32 грн. на підставі складеної позивачем податкової накладної за договором, укладеним з ТОВ «Металлком». Крім цього видатковою накладною підтверджено відвантаження товарів за вказаним договором відбулось ще у вересні 2008 року.

Враховуючи зазначене, суди правомірно дійшли висновку про безпідставність доводів податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та донарахування, у зв'язку з цим, податкового зобов'язання в сумі 199557,32 грн.

Стосовно порушень позивачем норм законодавства в частині формування податкового кредиту на підставі податкових накладних за попередні звітні періоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Факт наявності належно оформлених податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит січня 2009 року, не оспорюється.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що Закон „Про податок на додану вартість" не обмежує право платника на включення до податкового кредиту, сум податку, що підтверджуються податковими накладними, які отримані після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), а суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, враховуючи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість", згідно якого підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, податковими накладними чи митними деклараціями, факт включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, а також аналізуючи пп. 7.2.6 зазначеного Закону, згідно якого подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність визначення податкового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ звітного періоду по податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах.

Стосовно порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за податковою накладною № 5 від 24.03.2009 року, виписаною ТОВ «Кримелітбуд» колегія суддів зазначає наступне.

За змістом підпункту 7.2.1 п. 7.2 цієї ж статті Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 названого Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, обов'язок зі складення податкових накладних, які слугують підтвердженням права на податковий кредит платника - покупця товарів, та відображення у них відомостей, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", покладається на продавця.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, податковою накладною № 5 від 24.03.2009 року, виписана ТОВ «Кримелітбуд» відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 у справі 2а-8661/10/9/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011 у справі 2а-8661/10/9/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак