Ухвала суду № 38841194, 13.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. справа № 808/461/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Божко Л.А. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Соломка М. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у адміністративній справі № 808/461/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби № 0000770026 від 23 листопада 2012 року, яким ПрАТ "Завод напівпровідників" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 р. у розмірі 1180870,00 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав неврахування судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі та неправильного застосування норм матеріального права, зокрема положень п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до постановлення незаконного рішення у справі, у зв'язку чим просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи на предмет відповідності висновкі суду вимогам матеріального права та правильності оцінки судом фактичних обставин по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволенні вимог апеляційної скарги з тих підстав, що при вирішенні даного публічно-правового спору, суд першої інстанції судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 р. у розмірі 1180870,00 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №466/26-0/31792555 від 08.11.2012 року, в якому за результатом проведеної у період з 19.10.2012р. по 08.11.2012р. на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №477 від 18.10.2012р., посадовими особами відповідача документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ "Завод напівпровідників" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2011р., лютому, квітні, травні, липні 2012р., податковий орган визнав, що ПрАТ "Завод напівпровідників" було порушено положення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання із сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за серпень 2012 р. на суму 1172092 грн., та порушено п.200.4б ст.200 ПК України шляхом завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за серпень 2012р.) на загальну суму 8778 грн.

При час судового розгляду даної справи встановлено, що між сторонами по цій справі відсутній спір стосовно того, що дійсно у серпні 2012 року позивачем було реалізовано продукцію за цінами, нижче її собівартості та того, що всі придбані з податком на додану вартість матеріальні запаси були фактично використані позивачем для виготовлення реалізованої продукції, у зв'язку з чим, суд першої інстанції спираючись на положення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.136 ПК України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996, та з урахуванням фактичних обставин, дійшов обгрунтованого висновку, що позивач з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції, і саме на підставі даних первинного обліку позивач відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку, оскільки має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі і ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Суд першої інстанції правильно врахував, що діяльність позивача по придбанню товарів, матеріалів та виробництво продукції з цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства, а на окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій з придбання товарів, матеріалів платник податку може понести витрати та не отримати доходів. Оскільки законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід, суд першої інстанції вірно зазначив, що збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, бо при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю узгоджуються з положеннями п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201, пп.«б» п.200.4 ст.200 ПК України та фактичним обставинам, які свідчать про використання позивачем всіх придбаних ним з податком на додану вартість матеріальних запасів для виготовлення продукції, реалізовано в серпні 2012 року, а також відповідають наявним у цій справі доказам, якими підтверджується правомірність формування позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 р. у розмірі 1180870,00 грн., та які свідчать про помилковість позиції про залежність права на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних в попередніх періодах від надання документального підтвердження отримання цих накладних в звітному періоді.

Правильними є висновки суду першої інстанції також в частині безпідставності здійснення податковим органом донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем полікристалічного кремнію за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни, а чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ виходячи з собівартості товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано посилаючись на приписи пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, згідно якої прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, та на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 15.12.2010 по справі №К-32595/09 - дійшов вірного висновку, що продаж позивачем продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Судова колегія зауважує на те, що доводами апеляційної скарги відповідача наведені у попередньому абзаці висновки суду першої інстанції не спростовуються, та не доводять спрямованість умислу позивача, як платника податку, на отримання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

Необгрунтованими також судова колегія визнає доводи апеляційної скарги відповідача стосовно відсутності у ПрАТ "Завод напівпровідників" права включити до складу податкового кредиту серпня 2012р. суми за податковими накладними, які виписані в минулих податкових періодах на загальну суму ПДВ 437336,39 грн., і були включені позивачем в Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних" до податкової декларації за серпень 2012р.

Положеннями п.201.10 ст. 201 ПК України, якою прописано дії, права та обов'язки як продавець товарів/послуг, так і покупця при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, не конкретизовано до податкової декларації за який саме звітний податковий період покупець товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника у разі відмови останнього надати податкову накладну або в разі порушення останнім порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної, а п.198.6 ст.198 ПК України визначено, шо у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Узагальнюючи викладене вище, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову ПрАТ "Завод напівпровідників" в повному обсязі, в тому числі і в тій частині, що не оскаржується відповідачем в апеляційній скарзі, а саме, стосовно безпідставності рішення податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.«б» п.200.4 ст. 200 ПК України і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р. , шляхом завищення позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за серпень 2012р.) на загальну суму 8778 грн.

Такі висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з приписами п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України і Порядку № №984, оскільки зазначена вище сума 8778 грн. - є залишками сум зменшення від'ємного значення, що утворились станом на серпень 2012 р., а винесені за вищезазначені періоди податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржені, і відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, внаслідок чого підприємство правомірно продовжувало враховувати задишки від'ємного значення ПДВ, задекларовані у відповідних періодах.

Таким чином, з огляду на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга податкового органу у цій справі не підлягає задоволеню

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Д.В. Чепурнов