Рішення № 38840917, 12.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2014 р.Справа № 5017/782/2012

Господарський суд Одеської області у складі колегії:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Мостепаненко Ю.І.

Суддя Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача не з'явився;

Від відповідача: Лужанський П.С. (довіреність від 09.01.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до відповідача Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення 728053,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: У вересні 2012 року Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - позивач, ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Татра - Юг" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - відповідач, СПзІІ "Татра - Юг") про стягнення заборгованості у розмірі 986796,62 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 9649 від 28.03.1996 року щодо сплати орендної плати за період липень 2009р. - червень 2011 року та плати за землю згідно виставлених рахунків за період серпень 2009 року - червень 2011 року

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2011 року (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Колоколова С.І., суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.), в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 28.11.2012 року вказані постанову та рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

На новому розгляді справи позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 9649 від 28.03.1996 року в розмірі 728053,89 грн, що становить : 487031,92 грн - заборгованість з орендної плати згідно виставлених рахунків за період з липня 2009 року по грудень 2010 року; 66635,14 грн - заборгованість зі здійснення плати за землю; 86858,50 грн - пеню, нараховану на заборгованість з орендної плати за 2 кв. в розмірі 211850,93 грн за період прострочення з 11.07.2011 року до 01.10.2011 року; 1116,68 грн - пеню по рахункам по сплаті за землю, 53088,66 грн - інфляційні витрати по рахункам за орендну плату; 5073,50 грн - інфляційні витрати по рахункам по сплаті за землю, 25453,45 грн - 3% річних по рахункам за орендну плату та 2796,04 грн - 3 % річних по рахункам по сплаті за землю.

За результатами нового розгляду Господарський суд Одеської області (суддя Горячук Н.О.) прийняв рішення від 27.02.2013 року, яким відмовив у задоволенні позовних вимог в частині сплати заборгованості по орендній платі у сумі 487031,92 грн, пені по рахункам за орендну плату - 86858,50 грн, інфляційних витратах по рахункам за орендну плату - 53088,66 грн, 3% річних по рахункам за орендну плату - 25453,45 грн та в частині сплати заборгованості за землю у період з 2008 року по 14.03.2009 року (8279,14грн, як перерахунок плати за землю за 2008 року та 6075,35 грн, як перерахунок плати за землю за період з 01.01.2009 року по 14.03.2009 року); позовні вимоги в частині сплати заборгованості за землю у період з 14.03.2009 року по 30.06.2011 року залишив без розгляду.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Ліпчанської Н.В., Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції від 27.02.2013 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" задоволена частково, рішення господарського суду Одеської області від 27.02.13 (суддя Горячук Н.О.) та Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.13 у справі № 5017/782/2012 скасовані частково, справа передана на новий розгляд.

15.10.2013 р. справа надійшла до господарського суду Одеської області та передана до розгляду судді Зайцеву Ю.О.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 16.10.2013 р. справа №5017/782/2012 прийнята до провадження з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 10.12.2013 року справу №5017/782/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 10.12.2013 року справу №5017/782/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді Гут С.Ф., Оборотова О.Ю.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 21.02.2014 р., приймаючи до уваги те, що суддя Зайцев Ю.О. знаходиться на навчанні „Про підвищення кваліфікації", згідно наказу голови господарського суду Одеської області № 1-пс від 12.02.2014р., справу №5017/782/2012 передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий - Брагіна Я.В., суддя Гут С.Ф., суддя Оборотова О.Ю.

13.02.2014 р. представником відповідача подані додаткові докази по справі, відповідно до яких, зокрема відповідно до розрахунку, відповідач частково визнає заявлені позовні вимоги.

На підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 05.03.2014 р., приймаючи до уваги, що 03.03.2014 р. суддя Зайцев Ю.О. повернувся з навчання „Про підвищення кваліфікації", а суддя Обротова О.Ю. знаходиться на лікарняному, справу №916/3246/13 передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді Гут С.Ф., Никифорчук М.І.

На підставі розпорядження голови господарського суду від 21.03.2014 р., враховуючи, що суддя Гут С.Ф. знаходиться на лікарняному з 21.03.2014 р., з метою дотримання процесуальних строків, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий - суддя Зайцев Ю.О., суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Никифорчук М.І.

На підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 11.04.2014 р., приймаючи до уваги, що суддя Никифорчук М.І. з 03.04.2014 р. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р. із змінами та доповненнями відповідно до протоколу №17-01/2012 від 16.02.12 р.) з урахуванням навантаження, справу №5017/782/2012 за позовом Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до відповідача Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 728053,89 грн. передано на розгляд колегії у складі: головуючий - Зайцев Ю.О., суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Погребна К.Ф., та прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

12.05.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

28.03.1996р. між ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" (надалі - орендодавець) та СПзІІ "Татра -Юг" у вигляді ТОВ (надалі - орендар) було укладено договір оренди №9649, за умовами якого орендодавець передає орендареві приміщення цеху № 22, корпус № 1 загальною площею 7630 кв.м і виробниче обладнання для використання з метою, визначеною статутом орендаря для виготовлення трамвайних вагонів (п. 1.1 договору); строк оренди з моменту підписання договору до 30.03.2046 р. (п. 1.2 договору); орендар зобов'язаний вносити орендну плату в розмірі, в порядку і в строки, визначені цим договором і додатками до нього (п. 2.2.2 договору); орендна плата сплачується у відповідності з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у випадку зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством (п. 3.1 договору); вартість орендованого майна індексується у випадку зміни методики оцінки державного майна, яке передається в оренду, а також у випадку внесення змін в інші державні акти, які регулюють порядок розрахунку і склад орендної плати (п. 3.2 договору); крім орендної плати також повинен сплачувати плату за землю згідно Закону України "Про плату за землю" за цінами на момент виставлення рахунку (п. 3.3 договору), орендна плата перераховується на р/рахунок орендодавця щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п. 3.4 договору).

З 31.07.2009 року по 30.06.2011 року на підставі договору оренди від 28.03.1996 року № 9649 позивачем були виставлені рахунки відповідачу для здійснення оплати за оренду приміщення загальною площею 7630 кв.м. на загальну суму 1347553,99 грн. Зазначені рахунки відповідач сплатив частково, перерахувавши позивачу 860522,07 грн. Зазначені обставини визнаються та не оспорюються обома сторонами у справі.

З наведеного позивач робить висновок, що відповідачем були порушені вимоги п. 2.2.2 Договору, де Відповідач бере на себе обов'язок вносити орендну плату у розмірі, порядку та строки встановлені договором п.3.4. Договору, де Відповідач зобов'язується сплачувати орендну плату щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 4.1 договору № 9649 від 28.03.1996р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством. А відповідно до Додатка № 3 до Договору при порушенні строків внесення орендної плати проводиться нарахування пені в розмірі не менш ніж 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Відповідно до Додатка №3 до договору № 9649 від 28.03.1996р. за несвоєчасне виконання розрахунків за оренду позивачем нарахована пеня у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України за несвоєчасне виконання розрахунків по відшкодуванню оплати за землю нарахована пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, як вважає позивач, загальна сума боргу відповідача становить 177605,90 грн., а саме заборгованість по сплаті за землю становить 66635,14 грн., пеня по розрахункам за орендну плату - 86858,50 грн., пеня по розрахункам по сплаті за землю - 1116,68 грн., 3% річних по рахункам за орендну плату - 3983,58 грн., 3% річних по рахункам по сплаті за землю - 2796,04 грн., інфляційні витрати по рахункам за орендну плату - 11142,46 грн., інфляційні витрати по рахункам по сплаті за землю - 5073,50 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач неправильно визначив розмір орендної плати, що підлягає сплаті, оскільки безпідставно не здійснив перерахунок орендної плати за договором оренди № 9649 від 28.03.1996 року за період з травня 2009 року до 01.01.2011 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року N 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна", незважаючи на наявність рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року, яким зобов'язано його здійснити відповідні дії. За розрахунком відповідача за період з липня 2009 року по червень 2011 року розмір орендної плати, який підлягає сплаті, враховуючи рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року у справі № 6-20/65-10-2429, становить 860522,06 грн. Відповідач вказує, що вказана сума ним повністю сплачена, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Щодо вимог в частині стягнення плати за землю, відповідач також проти позову в цій частині заперечував, посилаючись на те, що неналежне виконання зобов'язань було спричинено діями позивача, який з 01.08.2009 року без достатніх на те підстав виставляв рахунки на суму 13199,00 грн, замість 10767,60 грн, а також виставив додаткові платіжні вимоги № 918090 та № 918091 від 31.08.2009 року на суму 8279,14 грн та 17020,50 грн, як перерахунок плати за землю за 2008 та 2009 роки. Відповідач зазначив про відсутність у нього заборгованості зі сплати плати за землю. Крім того, відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимог щодо сплати плати за землю в розмірі 25299,64 грн згідно виставлених рахунків № 918090 від № 918091 від 31.08.2009 року.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів даної справи вбачається, що між сторонами у справі відсутній спір щодо розміру орендної плати за період квітень 2011 року - червень 2011 року, яка сплачена відповідачем повністю 05.01.2012 року згідно виставлених позивачем рахунків. Спірним є період з липня 2009 року по грудень 2010 року. За даними позивача за вказаний період розмір орендної плати, що підлягає сплаті за користування орендним майном, становить 1135703,60 грн, а за даними відповідача - 648671,68 грн.

Несплачена орендна плата в розмірі 487031,92 грн., заявлена позивачем до стягнення.

Спір між сторонами щодо розміру орендної плати за заявлений позивачем період (період з липня 2009 року по грудень 2010 року) виник, оскільки позивач визначає розмір орендної плати, виходячи з розміру, який погоджений сторонами в договорі оренди, а відповідач - у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року N 316.

Враховуючи викладене суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" було впроваджено тимчасове, до 01.01.2010 року, зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна, визначених у додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, та установлено, що орендні ставки застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 року № 1341, від 16.06.2010 року № 440, встановлено, що з 01.07.2010 року до 01.01.2011 року орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу для орендарів - суб'єктів малого підприємництва і 80 відсотків встановленого обсягу - для інших орендарів.

Під час попередніх судових розглядів встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року у справі № 6-20/65-10-2429, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року, зобов'язано ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди № 9649 від 28.03.1996 року за період з травня 2009 року до 01.01.2011 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна".

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на те, що факти, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року у справі № 6-20/65-10-2429 мають преюдиційне значення для цього господарського спору і згідно ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню знову, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач безпідставно вимагає від відповідача сплати орендної плати за період з травня 2009 року до 01.01.2011 року без урахування знижки орендної ставки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна".

Враховуючи встановлені судами обставини сплати відповідачем орендної плати за договором оренди № 9649 від 28.03.1996 року в розмірі, який визначений з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна", суд дійшов висновку про те, що в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 487031,92 грн. необхідно відмовити з підстав відсутності заборгованості.

Також суд додатково зазначає, що під час нового розгляду справи позивачем - державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" уточнення позовних вимог в частині здійснення перерахунку, зменшення або збільшення суми заборгованості в порядку ст. 22 ГПК України - не здійснювалось.

Щодо вимог про стягнення пені по розрахункам за орендну плату - 86858,50 грн., пені по розрахункам по сплаті за землю - 1116,68 грн., 3% річних по рахункам за орендну плату - 3983,58 грн., 3% річних по рахункам по сплаті за землю - 2796,04 грн., інфляційних витрат по рахункам за орендну плату - 11142,46 грн., інфляційних витрат по рахункам по сплаті за землю - 5073,50 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки зобов'язання зі сплати орендних платежів носить періодичний характер, то при новому розгляді спору про стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд повинен встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано та коли зобов'язання фактично було виконано відповідачем, з'ясувати чи мало місце прострочення кожного платежу та кількість днів прострочення, та з урахуванням встановленого обчислити розмір штрафних санкцій, виходячи із суми прострочених платежів за кожен період (квартал, місяць) окремо від дня порушення відповідачем свого обов'язку щодо їх сплати до дня виконання зобов'язання, підсумувати розміри нарахованих пені, 3% річних та інфляційних із прострочених платежів та визначити її загальну суму.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором..

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами встановлено строк внесення орендної плати - орендна плата перераховується на р/рахунок орендодавця щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п. 3.4 договору).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою системи «Ліга-Закон» за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, судом здійснено власний розрахунок суми штрафних санкцій та встановлено, що розмір пені, що підлягає стягненню за прострочення розрахунків по орендній платі 7377,06 грн., та що розмір пені, що підлягає стягненню за прострочення розрахунків по платі за землю 768,19 грн.

Також, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою системи «Ліга-Закон» за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, судом здійснено власний розрахунок суми 3% процентів річних, що підлягаються стягненню за прострочення орендної плати - 3 983,58 грн., та 3% процентів річних, що підлягаються стягненню за прострочення плати за землю - 923,05 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою системи «Ліга-Закон» за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, судом здійснено власний розрахунок втрат, що підлягаються стягненню за прострочення орендної плати - 10 337,55 грн., та втрат, що підлягаються стягненню за прострочення плати за землю - 1783,21 грн.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повніші бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача пені, що підлягає стягненню за прострочення розрахунків по орендній платі 7377,06 грн., пені, що підлягає стягненню за прострочення розрахунків по платі за землю 768,19 грн. , суми 3% процентів річних, що підлягаються стягненню за прострочення орендної плати - 3 983,58 грн., та 3% процентів річних, що підлягаються стягненню за прострочення плати за землю - 923,05 грн., інфляційних втрат, що підлягаються стягненню за прострочення орендної плати - 10 337,55 грн., та інфляційних втрат, що підлягаються стягненню за прострочення плати за землю - 1783,21 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до відповідача Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення 728053,89 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 9, код ЕДРПОУ 20038571) на користь державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд.1, код ЕДРПОУ 14308368) заборгованість в сумі 25172 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 64 коп., що складається з пені за прострочення розрахунків по орендній платі - 7377,06 (сім тисяч триста сімдесят сім) грн. 06 коп., пені за прострочення розрахунків по платі за землю 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 06 коп., суми 3% процентів річних за прострочення орендної плати - 3 983 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 58 коп., 3% процентів річних за прострочення плати за землю - 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 05 коп., інфляційних втрат за прострочення орендної плати - 10 337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 55 коп., та інфляційних втрат за прострочення плати за землю - 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 21 коп.

3. Стягнути з Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 9, код ЕДРПОУ 20038571) на користь державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд.1, код ЕДРПОУ 14308368) витрат по сплаті судового збору в сумі 503 (п'ятсот три) грн. 46 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 19.05.2014 року.

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Мостепаненко Ю.І.

Суддя Погребна К.Ф.