Ухвала суду № 38839653, 20.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 86033/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлень-рішення відповідача від 20.09.2010 року: № 0000542341/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 221 665,50 грн., в т.ч. 147 777,00 грн. - основний платіж, 73 888,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000552341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 42 955 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000542341/0, №0000552341/0 від 20 вересня 2010 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем подано до податкового органу декларацію з ПДВ за жовтень 2009 року, в якій до податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 336 476,00 грн. Податковим органом встановлено, що податковий кредит за жовтень 2009 року складає 145 744,00 грн., таким чином розбіжність становить 190732,00 грн.

Причиною розбіжності є включення до податкового кредиту за жовтень 2009 року ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» податкових накладних за період лютий-вересень 2009 року, які отримані позивачем із запізненням і відповідно відображені в реєстрі отриманих накладних за жовтень 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до вимог Закону про ПДВ.

Суд першої інстанції посилається на те, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

У даному випадку позивачем отримано від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та включено такі суми до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується.

Таким чином, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що позивачем неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.74 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апелянт зазначає, що до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за жовтень 2009 року ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» віднесено суму ПДВ 33 6476 грн., яка зазначена в рядку 17 розділу II «Податковий кредит» декларації з податку на додану вартість за період, що перевіряється. З них, податкові накладні минулих періодів складають 190 732,00 грн.

Апелянт посилається на те, що платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) чи отримав їх, додає до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Враховуючи зазначене, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови конання норм пп. 7.4.1 Закону), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

До перевірки ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» представлено податкові накладні виписані в попередніх періодах, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних жовтень 2009 року.

При формуванні податкового кредиту платник податку має право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані.

Апелянт стверджує, що Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. При формуванні податкового кредиту платник податку має право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Позивачем не вказана причина включення таких податкових накладних до складу податкового кредиту жовтня 2009 року та, відповідно, відсутнє документальне підтвердження затримки отримання податкових накладних минулих періодів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення № 740 від 26.08.2010 року, п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-Х11 від 4.12.1990 року, відповідно до наказу №558 від 25.08.2010 року, ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» 06.09.2010 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова складено Акт № 4963/23-409/35101387 про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 42955,00 грн. за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ. що декларувалось за період жовтень 2009 -травень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 4963/23-409/35101387 від 06.09.2010 року.

В процесі перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.7.4 ст.7,п.п.7.2.3,п.п.7.2.4,п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із внесеними змінами та доповненнями) ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «ФЕСТ» за період листопад 2009 року по червень 2010 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплату до бюджету, на загальну суму 147 777,00 грн., встановлено також завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 42955,00 грн.

На підставі згаданого Акту податковим органом винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- 0000542341/0 від 20 вересня 2010 року, яким ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 221 665,50 грн., в т.ч. 147 777,00 грн. - основний платіж та 73 888,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- 0000552341/0 від 20 вересня 2010 року, згідно якого ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 42 955 грн.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового період). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 ст. 7 зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує такий термін як «попередній період» тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Тобто, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідачем не було встановлено та доведено суду, що відомості, які містяться в поданих документах, неповні, недостовірні та суперечливі або вони є наслідком укладання нікчемного правочину, що спростовується наданими податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних .

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Тобто, подання скарги на постачальника є правом, а не обов'язком покупця.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст.198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року у справі№2а-8803/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

І.О. Яворський