Ухвала суду № 38839652, 20.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 876/6198/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» до Державної податкової служби у Закарпатській області, Свалявської міжрайонної Державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання неправомірними дій (рішень),-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року позивач - Державне підприємство «Воловецьке лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби у Закарпатській області, Свалявської міжрайонної Державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС, в якому просить визнати неправомірними дії (рішення) Державної податкової служби в Закарпатській області щодо відображення в акті № 66/2200/22114566 від 30.11.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період , а саме:

- завищення валових витрат у сумі 57 7813 грн.; завищення амортизаційних відрахувань на суму 184 846 грн.; заниження чистого доходу на суму 65819 грн.; заниження задекларованих ДП «Воловецьке лісове господарство» показників у р. 1 «Б» декларацій ПДВ з операцій на митній території України» у сумі 51702 грн.; завищення податкового кредиту на суму 34401 грн.; завищення задекларованих ДП «Воловецьке лісове господарство» показників рядка 15.1 Декларації за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року всього на суму 11 274 грн.

Крім того, позивач просить визнати неправомірними дії (рішення) Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, які полягали у неврахуванні поданих заперечень на акт перевірки.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в результаті проведеної податковим органом перевірки було встановлено завищення позивачем собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму незавершеного виробництва, що у відповідності до норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року № 318, не відноситься до нероздільних постійних загальновиробничих витрат, що відображено в акті планової виїзної перевірки №66/2200/22114566 від 30.11.2012 року.

Крім того, в порушення ПК України позивачем нарахування амортизаційних відрахувань у складі (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) загальновиробничих витрат, адміністративних витрат проводилось на первісну (переоцінену) вартість основних засобів та інші необоротні активи без урахування суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку відповідної групи основних засобів та інші необоротних активів.

Суд першої інстанції вказує на те, що плановою виїзною перевіркою було встановлено, що позивачем протягом квітня 2011 року реалізовано із залишків, які обліковувалися станом на 31.12.2010 року, лісопродукцію в кількості 5692,56.44 м. куб. на суму 910240 грн., яка звільнена від ПДВ, згідно пп. 23 п. 2 розділу XX Податкового кодексу України і з якої під час придбання було сформовані податковий кредит. Таким чином, в порушення п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем в 2 кварталі 2011 року (квітень 2011 року) не проведено умовний продаж на реалізовані залишки лісопродукції в частині витрат, з яких при їх придбанні було сформовано податковий кредит та які використані в операціях звільнених від оподаткування ПДВ на суму 258508,00 грн., ще призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2011 року на суму 51 702,00 грн. Позивачем у судовому засіданні не було надано суду підтвердження того, що вказані в акті залишки лісопродукції до цього часу не реалізовані ним та перебувають на складах позивача.

Разом з тим, проведеною перевіркою було встановлено, що частка використання товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 ПК України за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року складає - 5,77 відсотків, а за даним позивача - 7,36 відсотків.

Що стосується посилання позивача на неврахування Свалявською МДПІ зауважень позивача на акт перевірки, то суд першої інстанції вказує на те, що в судовому засіданні позивачем не доведено те, що вони відповідають дійсності і повинні бути враховані шляхом внесення змін до акту перевірки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державне підприємство «Воловецьке лісове господарство» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що ніяких порушень податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Воловецьке лісове господарство» не допускалось, відображене в акті не грунтується на обставинах об'єктивної дійсності та не відповідає фактичним обставинам. Акт перевірки не містить посилань на докази вчинення будь-яких порушень і відображає тільки міркування суб'єкта перевірки.

Апелянт стверджує, що відображення в Акті перевірки порушень є безпідставним, оскільки не підтверджено жодним конкретним достовірним доказом, відсутні належні розрахунки, які б достовірно підтверджували обсяги (розміри) порушень, відсутні посилання на первинні документи, які доводять (чи хоча б роблять імовірними) допущення згаданих порушень. Відповідачем не спростовано твердження позивача про відсутність порушень належним чином, а саме з посиланням на докази. Судом першої інстанції не було з'ясовано, чи допускались підприємством описані порушення.

Вважає, що матеріалами справи доведено, що дії відповідачів в частині відображення в Акті перевірки порушень є протиправними, оскільки не грунтуються на обставинах об'єктивної дійсності та не підтверджуються ніякими доказами. Відображення в акті обставин, які не відповідають фактичній дійсності з кваліфікацією їх як порушення зачіпають законні інтереси підприємства, оскільки внаслідок таких дій підприємство, яке завжди дотримується правомірної поведінки, вважатиметься порушником чинного законодавства.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень №№ 318,319 від 29.10.2012 року, наказу Свалявської МДПІ № 352 від 29.10.2012 року, п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та у відповідності до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, Свалявською МДПІ проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №66/2200/22114566 від 30.11.2012 року.

В процесі проведення перевірки було встановлено, що в порушення вимог п.138,4 ст.138 Податкового кодексу України, позивачем за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року завищено собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 577813,00 грн., в тому числі за 2-ий квартал 2012 року на суму 577813,00 грн. У відповідності до норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року № 318 зазначена сума не відноситься до нероздільних постійних загальновиробничих витрат.

Також, перевіркою було встановлено, що в порушення ПК України позивачем нарахування амортизаційних відрахувань у складі (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) загальновиробничих витрат, адміністративних витрат проводилось на первісну (переоцінену) вартість основних засобів та інші необоротні активи без урахування суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку відповідної групи основних засобів та інших необоротних активів.

За період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року встановлено заниження позивачем чистого доходу на суму 65819,00 грн., в тому числі за 2-ий квартал 2012 року на вказану суму.

Встановлено, що позивачем протягом квітня 2011 року реалізовано із залишків, які обліковувалися станом на 31.12.2010 року, лісопродукцію в кількості 5692,56.44 м. куб. на суму 910240 грн., яка звільнена від ПДВ, згідно пп. 23 п. 2 розділу XX Податкового кодексу України і з якої під час придбання було сформовані податковий кредит. Тобто, в порушення п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем в 2-ому кварталі 2011 року (квітень 2011 року) не проведено умовний продаж на реалізовані залишки лісопродукції в частині витрат, з яких при їх придбанні було сформовано податковий кредит та які використані в операціях звільнених від оподаткування ПДВ на суму 258508,00 грн., ще призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2011 року на суму 51702,00 грн.

Перевіркою встановлено також, що частка використання товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року складає - 5,77 відсотків, а за даним позивача - 7,36 відсотків (всупереч пп.23 п.2 розділу ХХ Податкового кодексу України за рахунок віднесення сум експорту лісопродукції за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року до оподаткованих операцій).

Щодо завищення валових витрат у розмірі 577813,00 грн:

У відповідності до п. 11 та 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, підприємство зобов'язане встановити не лише перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), а й перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат. Це слід робити в розпорядчому документі про облікову політику підприємства. Згідно норм Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать де компетенції власника (власників) підприємства; органу, уповноваженого управляти державним майном; органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Під час встановлення переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та визначення змінних і постійних загальновиробничих витрат потрібно керуватися насамперед П(С)БО 16 та затвердженими міністерствами та відомствами типовими положеннями та методичними рекомендаціями.

Однак, в результаті проведеної перевірки було встановлено завищення позивачем собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму незавершеного виробництва, що у відповідності до норм Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 року № 318, не відноситься до нероздільних постійних загальновиробничих витрат.

Щодо правомірності нарахування амортизаційних відрахувань:

Відповідно до пп.6 п.4 розділу ХХ Податкового кодексу України для визначення об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами, відповідно до п.145,1 ст.145 цього Кодексу, з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом 111 цього Кодексу, застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом 111 цього кодексу.

В порушення ПК України позивачем нарахування амортизаційних відрахувань у складі (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) загальновиробничих витрат, адміністративних витрат проводилось на первісну (переоцінену) вартість основних засобів та інші необоротні активи, без урахування суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку відповідної групи основних засобів та інші необоротних активів, що призвело до завищення нарахування амортизаційних відрахувань у складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), загальновиробничих витрат всього на суму 184846,00 грн.

Щодо заниження позивачем чистого доходу на суму 65 819,00 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість:

У процесі проведення перевірки встановлено, що протягом квітня 2011 року реалізовано із залишків, які обліковувалися станом на 31.12.2010 року, лісопродукцію в кількості 5692,56.44 м. куб. на суму 910 240,00 грн., яка звільнена від ПДВ, згідно пп. 23 п. 2 розділу XX Податкового кодексу України і з якої під час придбання було сформовано податковий кредит.

В порушення п. 198.4, п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем в 2 кварталі 2011 року (квітень 2011 року) не проведено умовний продаж на реалізовані залишки лісопродукції в частині витрат, з яких при їх придбанні було сформовано податковий кредит та які використані в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ на суму 258508,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за квітень 2011 року на суму 51702,00 грн. ( 258508,00 х 20%).

Згідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами (послугами), необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Проведеною перевіркою було встановлено, що частка використання товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 ст. 199 цього Кодексу за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року складає 5,77 відсотків, а за даним позивача - 7,36 відсотків. Дані, вказані позивачем, виникли за рахунок віднесення ним сум експорту лісопродукції за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД) до оподаткованих операцій, що суперечить пп.23 п.2 розділу XX ПК України.

Відповідно до пп.23 п.2 розділу XX ПК України тимчасово, до 1 січня 2014 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених, у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірними дії (рішення) Свалявської МДПІ щодо неврахування поданих заперечень на акт перевірки колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Тобто, він не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ч.1 ст.17 КАС України. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Акт перевірки є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Так, згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» залишитибез задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі №2а-0770/3724/12 за позовом Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» до Державної податкової служби у Закарпатській області, Свалявської міжрайонної Державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання неправомірними дій (рішень) - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

І.О. Яворський