Постанова № 38838639, 20.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року справа №805/4121/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Арабей Т.Г., Василенко Л.А., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представника позивача Внукової О.А., представника відповідача Сєклєцової Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 805/4121/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року позов Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат в сумі 2297,52 грн., задоволено частково. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області суму витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманого на території країн колишнього СРСР за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року (включно) на загальну суму 600 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Послався на відсутність законодавчо встановленого обов'язку Фонду відшкодовувати витрати на виплату пенсій особам, з якими страховий випадок стався за межами України.

Позивач з постановою суду першої інстанції також не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що обов'язок відповідача відшкодувати витрати на виплату пенсій законодавчо визначений і це не залежить від часу, коли з особою стався страховий випадом у країні, що входить до СНД.

Представник позивача в судовому засіданні просив його апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні просив його апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не були прийняті до заліку та відшкодування суми виплачених позивачем пенсій за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року у загальному розмірі - 2297,52 грн., а саме: не прийнято до відшкодування сплачені пенсії ОСОБА_4 у розмірі 891,20 грн., ОСОБА_5 у розмірі 806,32 грн., ОСОБА_6 у розмірі 600,00 грн.

Також встановлено, що згідно акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30.11.1995 року б/н, ОСОБА_4 отримав трудове каліцтво на території Російської Федерації (Бурятія) у 1995 році.

Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 18.11.1999 року № 10, ОСОБА_5 отримав трудове каліцтво на території Російської Федерації (Кемеровська обл.) у 1999 році.

З акту про нещасний випадок на виробництві від 25.12.1985 року б/н, ОСОБА_6 отримав трудове каліцтво на території Якутської АРСР у 1985 році.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що понесені позивачем витрати на виплату пенсії (основний розмір), яка призначена у зв'язку з отриманням ОСОБА_6 трудового каліцтва на виробництві на території колишніх республік СРСР, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення витрат по сплаті пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд виходив з того, що оскільки нещасний випадок з останніми стався на території Російської Федерації після розпаду СРСР, то з урахуванням приписів Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або пішим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, від 09.09.1994 p., належним страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації є уповноважений орган Російської Федерації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, але вважає помилковим рішення в частині відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Абзацом 1 частини 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 2 цієї частини встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, абзацом 7 наведеної вище частини передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до підпункту «г» п.1 ч.1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІУ передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів к сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсіїї за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період к входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції послався на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або пішим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, від 09.09.1994 p., однак колегія суддів зазначає, що дана Угода не регулює питання пенсійного забезпечення, а стосується порядку відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складові якої наведені в статті 1195 Цивільного кодексу України, статтях 28 і 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо).

З огляду на викладене витрати Управління Пенсійного Фонду України в сумі 763,77 грн., пов'язані з виплатою ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що сталися з ними на території СРСР і Росії, як в період входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року у справі № К/800/3601/13, яка була підтримана Верховним Судом України в постанові від 22 квітня 2014 року у справі № 21-33а14.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвели до частково неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі № 805/4121/14 скасувати.

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області суму витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 2013 року по січень 2014 року (включно) на загальну суму 2297,52 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 23 травня 2014 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Т.Г. Арабей

Л.А. Василенко