Постанова № 38836746, 20.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/6091/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, у справі за позовом Державного підприємства "Підприємство Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №51" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позов задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0003181502 від 09.07.2012 року про застосування штрафних санкцій, у сумі 22383,88 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податковим органом, на підставі проведеної перевірки, прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ. Кошти, які сплачено позивачем для погашення вищевказаної заборгованості, направлено податковим органом на погашення попередніх зобов'язань підприємства у порядку календарної черговості, а тому у підприємства утворилась заборгованість по сплаті поточних зобов'язань, що й призвело до нарахування штрафних санкцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2012 року податковим органом проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, про що складено акт №838/25-2, яким встановлено факт несвоєчасного подання позивачем платіжних доручень до установи банку на сплату ПДВ по податковій декларації № 135914 від 30.01.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 30.01.2009 року, дата фактичної сплати - 30.11.2011 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 1034; по податковій декларації № 5468 від 19.02.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 02.03.2009 року, дата фактичної сплати 30.11.2011 року, 19.12.2011, 23.12.2011, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 1003, 994, 998 відповідно; по податковій декларації від 18.03.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 30.03.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 23.12.2011 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 998; по податковій декларації від 17.04.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання 30.04.2009 року, дата фактичної сплати - 23.11.2011 року, 23.12.2011 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 967, 935 відповідно; по податковій декларації від 20.05.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 01.06.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 29.12.2011 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 941; по податковій декларації від 22.06.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання 30.06.2009 року, дата фактичної сплати - 29.12.2011 року, 29.12.2011 року, 13.01.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 912, 882, 897 відповідно; по податковій декларації від 20.07.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 30.07.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 01.03.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 945; по податковій декларації від 20.08.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 31.08.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 30.03.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 942; по податковій декларації від 20.08.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 31.08.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 05.04.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 948; по податковій декларації від 19.09.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 30.09.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 05.04.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 918; по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ № 94788 від 31.08.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 31.08.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 05.04.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 948; по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ № 94789 від 31.08.2009 року, термін сплати податкового зобов`язання - 31.08.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 05.04.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 948; податкове повідомлення-рішення(форми Р) № 52/С від 24.09.2009 року термін сплати податкового зобов`язання - 01.10.2009 року, дата фактичної сплати податкового зобов`язання - 05.04.2012, 14.05.2012, 14.05.2012 року, кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання - 917, 956, 956.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003181502 від 09.07.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції, в сумі 22383,88 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог та скасування даного рішення податкового органу, з яким частково не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.3.1., 5.3.3 п. 5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у 2009 році) - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. . Якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

Відповідно до п.п.7.1.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону - джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, вказано, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Судовою колегією встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового рішення є встановлення відповідачем, під час проведення перевірки, факту несвоєчасної сплати позивачем ПДВ у 2009 році на різні строки.

У своїх запереченнях до позову та апеляційній скарзі, податковим органом зазначено, що підприємством перераховано відповідні кошти по даному податку за вказані періоди, проте податковим органом самостійно, без попередження платника податку, змінено направлення платежу та спрямовано дані кошти на погашення попередніх зобов'язань, в порядку календарної черговості. При цьому відповідач керувався положеннями Податкового Кодексу України, який набрав чинності лише з 01.01.2011 року та не підлягає застосуванню до правовідносин у 2009 році.

Податковим органом прямо зазначено, що підприємство виконувало свій обов'язок щодо сплати відповідного податку, проте керуючись принципом черговості, відповідачем не зараховано дані кошти за призначенням, визначеним платником податків, що й призвело до винесення штрафних санкцій, за його невчасну сплату.

За таких обставин судова колегія вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що наявність податкового боргу по попередніх звітних періодах не дає право податковому органу змінювати цільове призначення і строк сплати платежу позивачем, а тому нараховані штрафні санкції є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні від 02.02.2012 року, по справі № К-7603/09-С.

Разом з тим судова колегія звертає увагу на те, що після проведеної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, позивач скористався своїм правом на їх адміністративне оскарження до податкового органу вищого рівню, та рішенням №22674/10/10-2007 від 22.08.2012 року ДПС в Одеській області самостійно скасовано податкове повідомлення-рішення №0003181502 від 09.07.2012 року, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 1979,28 грн. (а.с.18), проте судом першої інстанції не надано цьому правової оцінки та за результатами судового розгляду ним скасовано дане рішення повністю.

Враховуючи, що вказані штрафні санкції самостійно скасовані податковим органом, тобто є відкликаними, це є підставою для часткового задоволення позову в цій частині та скасування податкового повідомлення-рішення лише щодо збільшеного податкового зобов'язання, у розмірі 20404,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовою колегією встановлено, що постанову суду оскаржено податковим органом лише в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення, а в частині відмови в задоволені решти позовних вимог - постанову суду не оскаржено сторонами у справі, а тому колегія суддів переглядає оскаржувану постанову суду в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0003181502 від 09.07.2012 року, в частині скасування штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 1979,28 гривень - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї позовної вимоги - відмовити.

В решті - залишити постанову суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: І.П. Косова

Т.М. Танасогло