Постанова № 38835592, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5103/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІО" на постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІО" до Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекція в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об"єднаної державної податкової інспекція в Київській області у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00011202320, № 00011192320 від 20.09.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2012 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 28.11.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІО" - задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2012 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС на підставі направлення від 12.08.2011 № 450, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78. 1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі -ПК України), відповідно до наказу від 11.08.2011 № 638 на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з рядом контрагентів.

Перевіркою встановлено ряд порушень, а саме: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334, ст. 9 Закону № 996, п. 2.4 Положення № 88, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

В результаті чого, відповідачем, за результатами перевірки, було складено акт№ 606/23-2/34413140 та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 00011202320, № 00011192320 від 20.09.2011.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні докази щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з матеріалів перевірки відповідача, між позивачем та ПП «Біг Капітал» було укладено Договір № 12 від 15.06.09 р. на постачання хімічної сировини для виробництва вологих серветок, а саме: Elestap HP 100, лимонну кислоту та triclosan.

На виконання умов договору ПП «Біг Капітал» відвантажило позивачу Elestap HP 100 у кількості 100 кг на загальну суму 330 000 грн.(в т.ч. ПДВ - 55 000 грн.), що підтверджується товарною накладною від 18 червня 2009 року № 18065 та податковою накладною від 18.06.09 року № 18065, та лимонну кислоту у кількості 1250 кг на загальну суму 12 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 000 грн.), triclosan у кількості 250 кг на загальну суму 98 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 333,33 грн.) загальна суму становить 110000 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 333. 33 грн.), що підтверджується товарною накладною від 28.07.09 року № 28076 та податковою накладною від 28.07.2009 року № 28076.

Всього позивач придбав у ПП «Біг Капітал» товару на загальну суму 444 000 грн. на підставі чого, до податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 73 333, 33 грн. та відображено в деклараціях з ПДВ за відповідні періоди (червень та липень 2009 року).

Також позивачем було укладено Договір б/н від 01.10.2010 року з TOB «БДМ -Консалт Груп» про надання маркетингових послуг. За умовами цього Договору TOB «БДМ - Консалт Груп» зобов'язувався надати позивачу послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять позивача.

Відповідно до пункту 3 Договору б/н від 01.10.2010 року передбачено, що TOB «БДМ - Консалт Груп» зобов'язаний надати результати досліджень з узгоджених напрямків позивачем, а останній виплачує за надані послуги винагороду у розмірі 120 127, 20 грн. Протягом місяця з моменту підписання Акту здачі-приймання робіт.

На виконання умов договору TOB «БДМ - Консалт Груп» було надано послуги, передбачені вказаним договором, вартість яких склала 120 127, 20 грн. (в т.ч. ПДВ -20 021,20 грн.) , що підтверджується Актом виконаних робіт від 26.11.2010 року та податковою накладною від 26.11.2010 року № 885. Оплату здійснено 14.01.2011 року через розрахунковий рахунок Позивача в повному обсязі.

Позивач включив до податкового кредиту з ПДВ суму ПДВ у розмірі 20 021, 20 грн. згідно податкової накладної від 26.11.2010 року № 885, які відображені позивачем в декларації з ПДВ за листопадною року.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишаться у продавця товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5. п 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Проте сума ПДВ у розмірі 73 333, 33 грн. є належним чином підтвердженою податковими накладними № 18065 від 18.08.09 року та № 28076 від 28.07.2009 року, № 885 від 26.11.2011 року. Відповідно, підстав для не включення зазначеної суми ПДВ у податковий кредит Позивач не мав.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав правову та законну підставу на внесення суми ПДВ у розмірі 419 370 (чотириста дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 43 коп. до податкового кредиту у грудні 2010 р.

За період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року позивач до складу валових витрат згідно Акту виконаних робіт від 26.11.2010 року на підставі ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР було включено суму у розмірі 120 127, 20 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Як вбачається з позовної заяви, усі необхідні документи, зокрема, копії договору № 12 від 15.06.2009 року, договору б/н від 01.07.10 року про надання послуг, акту виконаних робіт від 26.11.2010 року, податкових накладних № 885 від 26.11.2010 року та № 28076 від 28.07.09 року, та № 18065 від 18.06.09 року.а також копії платіжних доручень за червень,липень 2009 року, за листопад 2010 року були надані перевіряючому під час перевірки.

Як свідчать матеріали справи, в розділі 3 «Акту перевірки» зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій TOB «РОСІО» було надано відповідні документи, в тому числі матеріали кримінальної справи № 69-110, яка порушена стосовно посадових осіб TOB «Караван нате. Україна» і яка находиться в проваджені Слідчого управління податкової міліції ДПА України, по обвинуваченню директора та головного бухгалтера зазначеного товариства за фактом умисного ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Проте, матеріали кримінальної справи № 69-110 не мають жодного відношення до діяльності позивача, оскільки вони складені за результатами перевірки іншого платника податків, а саме - TOB «Караван нате. Україна».

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ (надалі - ЦКУ) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність позивача не може ґрунтуватися на правопорушеннях, вчинених іншою юридичною особою, а матеріали кримінальної справи № 69-110, які встановлюють правопорушення TOB «Караван нате. Україна», не можуть враховуватися при проведенні перевірки діяльності позивача.

Між тим, диспозицією ст. 234 ЦК України в імперативній формі встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, і тільки у цьому разі фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що в Акті перевірки немає жодного посилання на наявність будь-якого судового рішення, яке б підтверджувало б такий факт. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Більше того, законодавство України не надає відповідачу права юридичної оцінки договорів, у т.ч. і права робити висновок стосовно їхньої відповідності (відповідності їхньої форми) чинному законодавству і можливої недійсності (нікчемності).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпція правомірності правочину, тобто: «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним».

Фіктивність правочину може бути встановлена тільки рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача, згідно з КВЕД, є роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами, а фактично підприємство займається виробництвом вологих серветок.

В свою чергу позивач має всі необхідні матеріальні ресурсі для зазначених видів діяльності, а саме:

- земельну ділянку з розміщеними на ній виробничими та складськими приміщеннями (копія договору оренди землі від 18.04.2007р. та Договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 20.06.2006р. - надаємо);

- обладнання для виробництва (електронавантажувач, машина для виробництва вологих

серветок, машина для пакування вологих серветок, машина для ароматизаторів тощо) -оборотно-сальдова відомість по рахунку 104 надається;

- кваліфікований персонал у штаті підприємства (копії платіжних відомостей та табелів обліку використання робочого часу надаються).

Придбана позивачем у ПП «Біг Кепітал» за Договором від 15.06.2009 № 12 на постачання хімічної сировини для виробництва вологих серветок -Elestap HP 100 лимонна кислота (triclosan) використовувались ним саме для здійснення свого основного виду діяльності.

Для підтвердження здійснення позивачем виробництва та реалізації вологих серветок, в матеріалах справи містяться копії договорів, укладених позивачем з покупцями виробленої продукції, та копії видаткових накладних (довіреностей)на поставку зазначеної продукції покупцям.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

Для висновків щодо нікчемності правочинів між TOB «РОСИО» та ПП «Біг Капітал», TOB «БДМ-Консалт Груп» відсутності факту реальності їх здійснення суду необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів пиходить до висновку, що оскаржуванні податкові повідомлення-рішення № 00011202320, № 00011192320 від 20.09.2011 року є незаконними та необґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІО" - задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким зодольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСІО" - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2012 року - скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 20 вересня 2011 року за № 00011202320 та № 00011192320.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.