Постанова № 38835527, 21.05.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1324/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.05.2014 р. просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0002251702 в частині збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2468,58 грн., з яких за основним платежем на 1645,72 грн., за штрафними санкціями на 822,86 грн., № 0002241702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 8707,89 грн., з яких за основним платежем на 6966,31 грн., за штрафними санкціями на 1741,58 грн.

Свої вимог мотивує неправомірністю висновків ДПІ у м.Херсоні щодо нікчемності господарських операцій між позивачем та ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела", оскільки факт отримання товарів від вказаних контрагентів підтверджується первинними документами, які є належним доказом формування показників звітності з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість. Також вказує на те, що задекларовані за 2012 рік витрати сформовані на підставі первинних бухгалтерських документів, які надавалися відповідачу.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі. Зазначили, що правомірність формування податкового кредиту та витрат по відносинах з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела" підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними. Відповідачем вказані первинні документи взагалі не досліджувалися, а було взято до уваги лише інформацію, яка викладена в актах перевірок контрагентів ФОП ОСОБА_1 Крім того, висновок про завищення позивачем витрат на 46442,09 грн. взагалі нічим не обґрунтовано, не зазначено, які саме витрати не підтверджено документально, оскільки всі первинні бухгалтерські документи надавалися ревізорам під час перевірки.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, оскільки встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивач протиправно сформував витрати та податковий кредит по господарських операціях з контрагентами ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела", які є безтоварними, оскільки за наслідками перевірок вищезазначених суб'єктів господарювання встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Дані підприємства не знаходяться за юридичними адресами, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій. Під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджено витрати на 46442,09 грн., внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 17.02.2014 р. по 28.02.2014 р. відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.03.2014 р. № 355/21-03-17-02/НОМЕР_3.

У висновку акту перевірки зазначено, що виявлено порушення:

1. пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України - заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 6966,31 грн.;

2. п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012-2013 роках на загальну суму 1739 грн., у тому числі за періоди: 01 місяць 2012 року в сумі 169,97 грн., 03 місяць 2012 року в сумі 117,10 грн., 04 місяць 2012 року в сумі 155,85 грн., 05 місяць 2012 року в сумі 220,49 грн., 06 місяць 2012 року в сумі 54,69 грн., 07 місяць 2012 року в сумі 126,07 грн., 08 місяць 2012 року в сумі 47,15 грн., 09 місяць 2012 року в сумі 80,66 грн., 10 місяць 2012 року в сумі 182,05 грн., 11 місяць 2012 року в сумі 136,20 грн., 04 місяць 2013 року в сумі 136,20 грн., 09 місяць 2013 року в сумі 194,76 грн., 11 місяць 2013 року в сумі 82,17 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0002251702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2608,50 грн., з яких за основним платежем на 1739 грн., за штрафними санкціями на 869,50 грн., № 0002241702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 8707,89 грн., з яких за основним платежем на 6966,31 грн., за штрафними санкціями на 1741,58 грн.

У судовому засіданні встановлено, що підставою для нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки відповідача про протиправне формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту у сумі 1739 грн., з яких:

- внаслідок визнання безтоварними операцій з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела" у сумі 1645,72 грн. Ці висновки відповідача ґрунтуються на тому, що вказані контрагенти не мають основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, перевірками не підтверджено реальність проведення фінансово-господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення.

- задвоєння податкової накладної від 12.05.2012 р. № 4907 по постачальнику ТОВ "Брама ВК" у сумі 93,28 грн., яке ФОП ОСОБА_1 не оскаржується.

Підставою для нарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб слугували висновки відповідача про завищення позивачем витрат на 46442,09 грн., які в акті перевірки не конкретизовано. Допитана у судовому засіданні ревізор ОСОБА_4 вказала, що в загальну суму цих завищених витрат входять і витрати по операціях, які визнано безтоварними, з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела", однак у якій сумі пояснити не змогла.

Що стосується висновки відповідача про завищення податкового кредиту на 1739 грн. та витрат (конкретну суму ні ДПІ у м.Херсоні, ні ревізор не визначили), пов'язаних з визнанням безтоварними операцій ФОП ОСОБА_1 з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела", суд зазначає наступне.

Порядок формування витрат та податкового кредиту врегульовано Податковим кодексом України.

Так, положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для формування витрат та податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради 12.02.1999 р. Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів вжитку.

1) 04.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ТД "Джерела" укладено договір купівлі-продажу № Д5 30311, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продавати партіями, а покупець зобов'язується покупати і оплачувати на умовах цього договору продовольчі товари в асортименті. Пунктом 3.2 договору визначено, що місцем приймання-передачі товару є м.Херсон, вул.Некрасова, 2.

На виконання умов договору ПП "ТД "Джерела" у жовтні, листопаді 2012 року поставило позивачу продовольчі товари на загальну суму 1780,52 грн., з яких ПДВ - 296,75 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.10.2012 р. № 44039, від 17.11.2012 р. № 50158, податковими накладними від 06.10.2012 р. № 20, від 17.11.2012 р. № 34.

Розрахунки проведено у безготівковій формі згідно квитанцій від 13.11.2012 р. № 13-1258614/С, від 16.11.2012 р. № 16-126492, від 12.12.2012 р. № 12-1331226/С.

2) 01.03.2011 р. між позивачем та ПП "Верона" укладено договір купівлі-продажу № ВХ 52475, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продавати партіями, а покупець зобов'язується покупати і оплачувати на умовах цього договору продовольчі товари в асортименті. Пунктом 3.2 договору визначено, що місцем приймання-передачі товару є м.Херсон, вул.Некрасова, 2.

На виконання умов договору ПП "Верона" у січні, березні-листопаді 2012 року, квітні, вересні, листопаді 2013 року поставило позивачу продовольчі товари на загальну суму 8073,59 грн., з яких ПДВ - 1345,59 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.01.2012 р. № 64, від 24.03.2012 р. № 9311, від 11.04.2012 р. № 11252, від 23.05.2012 р. № 15926, від 02.06.2012 р. № 17328, від 07.07.2012 р. № 21689, від 11.08.2012 р. № 26047, від 08.09.2012 р. № 29393, від 06.10.2012 р. № 32597, від 03.04.2013 р. № 9560, від 11.09.2013 р. № 23092, від 13.11.2013 р. № 29834, податковими накладними від 04.01.2012 р. № 9, від 24.03.2012 р. № 67, від 11.04.2012 р. № 14, від 23.05.2012 р. № 32, від 02.06.2012 р. № 7, від 07.07.2012 р. № 18, від 11.08.2012 р. № 12, від 08.09.2012 р. № 14, від 06.10.2012 р. № 7, від 03.04.2013 р. № 2, від 11.09.2013 р. № 11, від 13.11.2013 р. № 16.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з вищевказаними контрагентами, які були предметом перевірки.

Зазначені контрагенти позивача на момент проведення операцій з ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що також підтверджено актами перевірок цих контрагентів, а тому мали право на виписку податкових накладних.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та витрати порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат по операціях з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагентів платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела", з якими ДПІ у м.Херсоні Херсоні пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності цих контрагентів, в матеріалах справи відсутні. ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Суд вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в їх адрес коштів з метою завищення податкового кредиту та витрат без фактичного отримання від них товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари, роботи чи послуги від осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаних контрагентів, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Окремо суд зазначає, що ДПІ у м.Херсоні взагалі не аналізувала у акті перевірки первинні бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_1, а єдиною підставою для визнання протиправності формування податкового кредиту та витрат по господарських відносинах з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела" зазначала наявність актів ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 23.01.2014 р. № 31/21-03-22-06/32022203 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ТД "Джерела" з питань підтвердження правових відносин з контрагентами, правомірності декларування суми податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з ПДВ, валових доходів та витрат при декларуванні податку на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.", від 23.01.2014 р. № 33/21-03-22-06/32725406 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Верона" з питань підтвердження правових відносин з контрагентами, правомірності декларування суми податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з ПДВ, валових доходів та витрат при декларуванні податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.".

З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, п.п.6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки. Таким чином, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Суд також звертає увагу на те, що ПП "ТД "Джерела" та ПП "Верона" оскаржила висновки вказаних актів до суду і постановами Херсонського окружного адміністративного суду від 14.03.2014 р. позовні вимоги задоволено. На даний час постанови не набрали законної сили.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем чи його представниками фіктивних господарських операцій з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з цими підприємствами, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту та про неправомірне формування витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно тверджень ДПІ у м.Херсоні про нікчемність правочинів, суд зазначає, що по-перше, угоди позивача із вказаними контрагентами за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угоди недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірними висновки ДПІ у м.Херсоні щодо протиправності формування ФОП ОСОБА_1 витрат та податкового кредиту по операціях з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерело".

Що стосується доводів ДПІ у м.Херсоні про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на 46442,09 грн. суд зазначає наступне.

У акті перевірки ФОП ОСОБА_1 дане порушення відображено лише у табличному варіанті (таблиця 20 арк.12 акту). Будь-якої розшифровки суми завищення витрат акт перевірки не містить. Для з'ясування даного питання у судовому засіданні, яке відбулося 16.05.2014 р., було допитано ревізора ОСОБА_4 Між тим, ревізор не зміг пояснити, які саме витрати документально не підтверджено позивачем і яким чином було встановлено цю розбіжність, у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.05.2014 р. було зобов'язано відповідача до 21.05.2014 р. надати до суду розшифровку розбіжності витрат, які виявлені під час перевірки та зазначені в акті. Однак, у судове засідання, яке відбулося 21.05.2014 р., відповідачем не надано розшифровки розбіжностей, а ревізор не з'явився.

Тобто, жодних пояснень стосовно викладених у акті перевірки висновків щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у сумі 46442,09 грн., які стали підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6966,31 грн. за основним платежем згідно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0002241702, ДПІ у м.Херсоні не надано.

Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 р. за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак жодна з вказаних вимог Порядку щодо оформлення виявлених під час перевірки порушень відповідачем не виконана. Більш того, сам ревізор не зміг пояснити суть виявленого порушення.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність висновків про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на 46442,09 грн., що вплинуло на нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6966,31 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1741,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 09.04.2014 р. № 0002241702 повністю, № 0002251702 в частині нарахування грошових зобов'язань у сумі 2468,58 грн., з яких за основним платежем на 1645,72 грн., за штрафними санкціями на 822,86 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2014 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3