Вирок № 38834399, 22.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/674/14 Справа № 207/3826/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Скиба С. А. Доповідач - Кузьменко В.М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Кузьменко В.М.

суддів: Кислого М.М., Литвиненка О.О.

за участю секретаря Шевченко Т.В.

за участю прокурора Ярової О.А.

потерпілої ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження, потерпілої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня спеціальна, не працюючий, на підставі ст. 89 КК України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави вартість проведення експертиз в сумі 1369 грн. 20 коп., на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн., на користь КЗ «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги ДОР» відшкодування затрат на лікування - 9321 грн. 04 коп.

ОСОБА_4 засуджено за те, що 5 червня 2013 року близько 22 години 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Мазда 323», державний номер НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6, здійснював рух в м. Дніпродзержинську по пр. Ювілейному, з боку вул. Чапаєва в напрямку площі Визволителів з увімкненим ближнім світлом фар та швидкістю 70 км/год., порушуючи правила безпеки руху, здійснюючи рух у стані алкогольного сп'яніння, не маючи перешкод ні технічного, ні механічного характеру, при необмеженій видимості і оглядовості, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходилися пішоходи, проявляючи злочинну недбалість, швидкість свого руху не знизив, заходи гальмування своєчасно не застосував, внаслідок чого скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та її сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які перетинали проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Своїми діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, ОСОБА_8 - ушкодження середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров?я.

ОСОБА_4 були порушені вимоги п. 2.9, п.п. 2.3 б), п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

В апеляційних скаргах:

- прокурор, який приймав участь у розгляді кримінального провадження просить вирок суду скасувати, через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, оскільки при ухваленні вироку суд недостатньо повно врахував те, що обвинувачений вину свою не визнав, щиро не покаявся, шкоду не відшкодував та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

- представник потерпілої адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати внаслідок м?якості призначеного покарання і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі та стягнути з винного 500 000 грн. в якості компенсації моральної шкоди, оскільки обвинувачений свою вину фактично не визнав, скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння, не відшкодував матеріальну шкоду, не надав матеріальної допомоги дитині померлої ОСОБА_7;

- потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, як незаконний та необґрунтований у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через неврахування характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 злочину та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. На її думку, в порушення вимог ст. 411 КПК України, суд не врахував, що обвинувачений після скоєння ДТП з місця події зник, залишивши потерпілих у небезпечному для життя стані, що обвинувачений свою вину не визнавав та щиро не покаявся, не відшкодував шкоду. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, цивільний позов задовольнити в повному обсязі;

- адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого не заперечуючи докази вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та пом?якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України, виключити обтяжуючу обставину скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з неповнотою судового розгляду відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та КЗ «Дніподзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги ДОР». На його думку, судом не враховано, що ОСОБА_4 свою вину у скоєному визнав повністю та щиро розкаявся, раніше не судимий, на досудовому слідстві допомагав встановити істину по справі, має на утриманні батьків похилого віку, збитки потерпілим згоден поступово виплачувати. Крім того висновок № 54/1 від 06.06.2013 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_4, згідно з яким 06.06.2013 року о 8.05 год. він перебував в стані алкогольного сп'яніння не можна приймати до уваги, бо сам ОСОБА_4 не приховував той факт, що після скоєння ДТП 05.06.2013 року о 23.30 годині він вживав спиртні напої, що вказаний висновок складений лікарем одноособово, а не комісією у складі трьох лікарів, а тому не може мати доказової сили;

- обвинувачений ОСОБА_4 в апеляційній скарзі та доповнені до неї просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України, виключивши з вироку позбавлення права керувати транспортними засобами, посилаючись на те, що він раніше не судимий, вину свою визнав, має постійне місце проживання, батьків пенсійного віку, цивільну дружину, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи та відмовити в задоволенні позовних вимог на користь потерпілої ОСОБА_2 і КЗ «Дніподзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги ДОР». Крім того, вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_9, який зазначив, що він був тверезим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора, приймавшого участь у розгляді справи та просив апеляційний суд постановити свій вирок, яким вирок суду 1-ї інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_4 скасувати і призначити останньому 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_3 підлягають частковому задовольню з таких підстав .

Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені злочину за який його засуджено відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що саме він 5 червня 2013 року після 22 год. вчинив наїзд на потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, але зтверджував, що при роз'їзді з зустрічним транспортом відчув удар у праве пасажирське скло, але не зупинився, поїхав далі і лише на стоянці побачив, що розбита права сторона автомобіля, слідів крові не бачив. Потерпілих не бачив через яскраве світло зустрічного автомобіля, був у тверезому стані. Пляшку горілки випив вже на стоянці, коли побачив, що автомобіль розбитий.

Його вина також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, який був очевидцем події, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які з своїх робочих місць також чули і бачили наслідки наїзду автомобіля на потерпілих і підтвердили, що автомобіль не зупинився і поїхав з місця події, протоколами огляду місця події, огляду транспортного засобу, огляду трупа ОСОБА_7, висновками судово-медичної, авто технічної експертиз, актом обстеження дорожніх умов.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище злочину ніким не спростовується.

Доводи адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що останній був у тверезому стані безпідставні і спростовуються показаннями свідка ОСОБА_13, з показань якого вбачається, що обвинувачений заїжджав на стоянку в цей день о 8 год., виїхав о 13 год. і вже був у нетверезому стані, це було відчутно по запаху. Він попередив водія про неприпустимість керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Водій повернув автомобіль о 22 год. 45 хв. у розбитому стані, вийшов з машини і побіг, не розписавшись у журналі. Кров на автомобілі помітив тоді, як приїхали працівники ДАІ. Окрім того, показання свідка ОСОБА_13 підтверджуються висновками медичного огляду обвинуваченого при затримані, який був в стані алкогольного сп'яніння (т. 1 а.с.62).

Показання свідка ОСОБА_14 на які посилаються адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений про те, що обвинувачений о 22 год. був тверезим, на нічим більше не підтверджуються і не спростовують вищевказані докази.

Суд дав правильну оцінку доказам і обґрунтовано визнав обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчинені вказаного злочину в стані алкогольного сп'яніння і вірно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 2 КК України.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд хоча і послався на те, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується, кається, але суд недостатньо повно врахував тяжкість вчиненого ним, його відношення до вчиненого, наслідки, які наступили в результаті вчинення злочину, невідшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди, а також те, що злочин він вчинив в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на це, колегія суддів вважає що доводи викладені в апеляційних скаргах прокурора, потерпілої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_3 про м'якість призначеного покарання заслуговують на увагу, а тому на підставі ст. 414 КПК України вирок суду в частині призначення ОСОБА_4 покарання підлягає скасуванню в зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

Отже доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5 про призначення покарання обвинуваченому з застосуванням ст.. 75 КК України безпідставні.

Що стосується апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 в сумі 50000 грн., то колегія суддів вважає, що в цій частині вирок суду також підлягає скасуванню і в задоволенні позову останній про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого слід відмовити, оскільки відповідно до ст.. 3 ч. 1 п. 1 КПК України вона не є близькою родичкою померлої ОСОБА_15, її участь у справі також не відповідає вимогам ст.. 55 ч. 6 КПК України і повноважень приймати участь у справі від імені чоловіка померлої ОСОБА_16 та неповнолітніх дітей останньої ОСОБА_2 не мала.

На підставі ст. 420 КПК України колегія суддів вважає за необхідне постановити свій вирок в зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, оскільки саме таке питання ставиться в апеляційних скаргах прокурора, потерпілої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_3, а також в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, оскільки саме таке питання ставиться в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5

Суд обґрунтовано задовольнив позов КЗ «Дніподзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги ДОР» про стягнення з ОСОБА_4 на користь останніх відшкодування затрат на лікування потерпілого ОСОБА_8 в сумі 9321 грн. 04 коп. з розрахунку 37 ліжко/днів (т. 2 а.с.13,14).

Отже доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5 в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.407,413,414,418,420 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_2 та в її інтересах адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 6 березня 2014 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення йому покарання та в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. скасувати.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь останньої моральної шкоди в сумі 50000 грн. відмовити.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити утримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути подано касаційне подання до Вищого Спеціалізованого Суду України через апеляційний суд Дніпропетровської області протягом трьох місяця з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді: