Постанова № 38827575, 19.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2014 року Справа № 904/8260/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №3-1448 від 29.11.13;

від відповідача: ОСОБА_2, фізична особа-підприємець,

від третьої особи -1 представник в судове засідання не з'явився;

від третьої особи-2: Коптилов Ю.В., представник, довіреність №303/1001 від 16.07.13;

від третьої особи -3 представник в судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014р. у справі №904/8260/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, смт. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Центральний ринок м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області;

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення збитків у сумі 55 791,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків у сумі 55791,80 грн., завданих майну позивача внаслідок пожежі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014р. у справі №904/8260/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Колісник І.І. - доповідач, судді: Мартинюк С.В., Ніколенко М.О.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Означене рішення суду вмотивовано тим, що суд за результатом встановлених обставин у справі та юридичної оцінки наданих сторонами доказів дійшов висновку про відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, необхідного та достатнього для покладання на нього відповідальності за позовом позивача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду позивач, фізична особа-підприємць ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014р. у справі №904/8260/13 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю зі стягненням на користь позивача всіх судових витрат.

Апелянт вважає, що означене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі, позивач вказує, що висновок суду щодо не використання павільйону відповідачем до пожежі є помилковим та спростовуються наявними в справі письмовими доказами. Висновок суду про неможливість існування орендних відносин через відсутність інформації про такі відносини в ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та зареєстрованих прав на нерухоме майно за ОСОБА_6 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не ґрунтується на нормах законодавства, яке діяло в 2010 році. На твердження позивача саме відповідач був користувачем павільйону, де сталась пожежа. Натомість суд, зробивши висновок про те, що відповідач не є особою, відповідальною за забезпечення пожежної безпеки у павільйоні, де сталась пожежа, а такими особами суд визнає директора ринку та власників чи орендарів окремих об'єктів ринку, не залучив до участі у справі іншого відповідача та не замінив неналежного відповідача. Вважає очевидним, що саме відповідач був фактичним споживачем електроенергії, який допустив порушення Правил користування електричною енергією та Правил пожежної безпеки в Україні. Вважає, що відповідач, заперечуючи на будь-якому зв'язку з приміщенням, де сталась пожежа, зі своєї сторони не спростував цього належними доказами. Вважає безпідставними посилання суду на відсутність у позивача документів про оплату товару на підтвердження факту придбання товару та знищення його пожежею, оскільки обов'язку з надання таких документів на позивача не покладав. Звертає увагу на те, що, вказуючи в оскаржуваному рішенні про відсутність в акті про пожежу переліку знищеного майна, суд не врахував об'єктивну неможливість внесення до переліку всього знищеного товару, який належав всім постраждалим від пожежі, через їх значну кількість. При цьому суд не врахував лист головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 18.10.2013 р., яким підтверджений факт врахування в акті про пожежу від 22.10.2010 р. заподіяних позивачу збитків. Вважає, що враховуючи на наявність в матеріалах справи письмових доказів, які підтверджують те, що відповідач користувався приміщенням, де сталась пожежа, без договору користувався електричною енергією, не дотримувався вимог Правил користування електричною енергію та Правил пожежної безпеки в Україні та не довів, що шкода завдана не з його вини, висновок суду про відсутність вини відповідача є незаконним та необґрунтованим.

Представником ФОП ОСОБА_7 наданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він вказує на те, що позивачем був укладений сумнівний договір оренди павільйону з ФОП ОСОБА_6, якій ці павільйони не належать. Отже позивач користувався торгівельною площею на власний ризик без достатніх правових підстав. Згідно висновку МНС однією з ймовірних причин пожежі могла бути неправильна робота незаконно поставленого лічильника, який був поставлений невідомою особою в неустановленому місці, оскільки за даними Енергопостачального підприємства договір на постачання електричної енергії був укладений лише між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського РЕМ та ДР "Центральний ринок м. Дніпродзержинськ". Вважає, що твердження позивача, що ОСОБА_2 орендував поблизу якісь приміщення ґрунтується лише на припущеннях, оскільки позивач не надав на підтвердження цього жодних доказів. Вважає також не доведеними позивачем жодної з умов, необхідних за ст. 1166 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Дочірнє підприємство "Центральний ринок м. Дніпродзержинська" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, зокрема, що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок щодо відсутності доказів укладення договору оренди між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_6 та вірно застосовані норми матеріального права, а саме п.2 ч.1 ст. 208, ч.1 ст. 793 та ст. 1166 Цивільного кодексу України. Вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що причина пожежі від короткого замикання електропроводки є тільки ймовірною. Тобто не виключаються і інші можливі причини. Відтак висновок позивача щодо причин пожежі здійснено на підставі припущень. Вказує також на те, що судом правильно було встановлено, що відповідач не є відповідальною особою за забезпечення пожежної безпеки у торговельному павільйоні, де сталась пожежа, оскільки він не є його власником, ані його орендарем за договором. Вказує, що належних доказів на підтвердження понесених реальних збитків позивач суду не надав. Вважає вірним застосування судом норм ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для застосування міри відповідальності за спричинення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

ФОП ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що весь пакет документів, які мали відношення до її підприємницької діяльності, а також копії договорів з усіма орендарями, а саме: ОСОБА_9 і ОСОБА_2, згоріли під час пожежі 22.10.2010р., тому не можуть бути надані суду. Рахує, що висновок суду першої інстанції про те, що не мало місце існування орендних відносин між нею і відповідачем через відсутність інформації про такі відомості в ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та зареєстрованих прав на нерухоме майно за нею у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є цілком вірним. Звертає увагу апеляційного суду, що вимоги позивача до неї як третьої особи, яка не має самостійних вимог на предмет спору, про стягнення збитків не засновані на процесуальному законі, так як вона не є відповідачем у справі. Просить розглянути справу без її участі, а апеляційну скаргу відхилити.

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що для покладення на відповідача відповідальності за порушення протипожежного режиму або утримання у справному стані засобів виявлення та гасіння пожеж, він має бути орендарем приміщення, визначеного індивідуальними ознаками. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач є орендарем, а позивач зі своєї сторони помилково ототожнює поняття «користувач» та «орендар». Окрім того, матеріали справи не містять висновків про причини пожежі - що саме спричинило коротке замикання електропроводки. З боку ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" також не було зафіксовано порушень Правил користування електричною енергією. Враховуючи на відсутність самого діяння (або бездіяльності), вказує на відсутність у вини відповідача, як обов'язкової складової правопорушення. Вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на довільному трактуванні норм законодавства та не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні висновків господарського суду, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів судової справи, фізична-особа ОСОБА_4 (далі - Орендар, позивач) на підставі договору оренди, що був укладений 01.08.2010р. між нею і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - Орендодавець, третя особа-3) користувалась нежитловим приміщенням загальною площею 25 м кв. у капітальній будівлі, яка розташована на території Центрального ринку м.Дніпродзержинська за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення роздрібної торгівлі санітарно-технічними виробами, меблями для ванної кімнати та супутніми товарами (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору).

22.10.2010 року у торгівельному павільйоні власника ОСОБА_6, розташованому в районі будинку АДРЕСА_2 на території ЦКР "Центральний" за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_3 сталася пожежа.

Відповідно до акту про пожежу від 22.10.2010 року, який був складений 7-ю самостійною державною пожежною частиною Заводського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Дніпродзержинського міського управління ГУ МНС України в Дніпропетровській області, місцем виникнення пожежі є торгівельне приміщення з продажу ковбасних виробів.

Як зазначено у Акті про пожежу від 22.10.2010 року, пожежею знищено: стелю, дерев'яні перегородки, торгівельне обладнання, холодильне обладнання, фрукти, овочі, ковбасні вироби, комп'ютер, меблі, сантехніка, меблі для ванної кімнати; пожежею пошкоджено: покрівлю, металеві конструкції покрівлі, стіни, вікна, кондиціонери, овочі, фрукти, продукти харчування, торгівельне та холодильне обладнання, меблі, тара для продуктів, ванни, мийка; прямі збитки від пожежі (орієнтовні) - 1077791,80 грн.; побічні збитки (орієнтовні) - 1141021,80 грн.; причина пожежі (ймовірна) - коротке замикання електропроводки.

Акт про пожежу від 22.10.2010 року не містить конкретного переліку знищеного майна.

Внаслідок вказаної пожежі разом із торгівельним приміщенням, де був осередок пожежі, було пошкоджено суміжне приміщення, яке використовувалось позивачем на підставі договору оренди, і при цьому, на твердження позивача, було пошкоджено та втрачено належне позивачу майно (товар) загальною вартістю на суму 55791,80 грн.

Як вважає позивач, особою, яка є винною за спричинення шкоди, є - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (відповідач), який був орендарем торгівельного приміщення з продажу ковбасних виробів, де виникла пожежа, та використовував технологічну електричну мережу у цьому приміщенні, а відтак мав забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електричних установок.

Відповідач зі своєї сторони не визнає як факту використання приміщення, де виникла пожежа, так і своєї вини у її спричиненні, що спонукало позивача до звернення до суду із позовом до відповідача про стягнення з останнього збитків в судовому порядку.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з висновком №155/21/10 від 29.10.2010 року про дослідження пожежі, складеному Дослідно-випробувальною лабораторією ГУ МНС України в Дніпропетровській області (далі - Висновок) встановлено такі обставини:

- пожежа виникла 22.10.2010 року близько 03:30 год. у торгівельному місці, що належить підприємцю ОСОБА_6 та орендує підприємець ОСОБА_2, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 на території ринку ("Розділ 1. Характеристика об'єкта пожежі. Особливості виникнення, розвитку та гасіння пожежі");

- внаслідок пожежі мало місце часткове знищення елементів торгівельних павільйонів на площі 80 кв.м, пошкодження оздоблення стелі та стін торгівельних павільйонів, часткове знищення майна, розташованого у торгівельних місцях (Розділ 2. "Стан конструктивних елементів будівлі та внутрішнього наповнення торгових місць");

- осередок пожежі розташований на тильній від входу стіні торгівельного місця у місці встановлення електролічильника, найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є виникнення горіння внаслідок теплових проявів електричної енергії в результаті великих перехідних опорів в електромережі торгівельного «місця» ПП ОСОБА_6 (Розділу 3. "Встановлення осередку та причини виникнення пожежі").

При цьому у вказаному вище Висновку №155/21/10 від 29.10.2010 року відмічено, що «струм у мережі через виникнення великих перехідних опорів (ВПО) не відрізняється від нормальних значень, тому правильно обрані запобіжники не здатні знеструмити мережу. Виділення тепла відбувається через погані контакти і є єдиною ознакою ВПО у процесі експлуатації».

Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що пожежа була спричинена внаслідок короткого замикання електропроводки, а містять висновок щодо ймовірної причини пожежі - внаслідок виділення тепла у місцях виникнення великих перехідних опорів, які саме (місця) достовірно не були виявлені під час перевірки.

За результатом перевірки матеріалу за фактом пожежі Заводським районним відділом Дніпродзержинського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області була винесена постанова від 11.11.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за ст. 6 п. 2 КПК України з підстав відсутності складу злочину. У процесі цієї досудової перевірки встановлено з пояснень ОСОБА_2, що останній експлуатував павільйон до пожежі в ньому за усною домовленістю з власницею протягом півтора місяця без укладання договору оренди. На неодноразові звернення до ОСОБА_6 з проханням укласти договір отримував непевні відповіді.

Надати договір оренди зі ОСОБА_2 - відповідачем у справі ОСОБА_6 не змогла, посилаючись на пожежу. Письмових пояснень на вимогу суду щодо осіб, які здійснювали торгівлю м'ясоковбасними виробами та щодо правових підстав їх знаходження у торгівельному павільйоні не надала.

Згідно листа Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №3150/04-03-10-36 від 14.02.2014 року, будь-яка інформація про надання ОСОБА_6 в оренду ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приміщення в районі АДРЕСА_2 на території ЦКР "Центральний" за адресою: АДРЕСА_3 станом на 22.10.2010 року відсутня. Об'єкт оподаткування у вигляді надання приміщень в оренду не задекларований.

За даними інформаційної довідки серії IТ № 515897 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 15780745 від 31.12.2013 року будь-які відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

Відповідно до частини першої статті 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) повинен бути укладений у письмовій формі.

Також, згідно з п.3 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України, у випадку укладення угод між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, має бути дотримана письмова форма правочину.

За вказаних обставин, як правильно встановив місцевий господарський суд, з огляду на письмові пояснення відповідача у процесі досудової перевірки, що була проведена Заводським районним відділом Дніпродзержинського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, та враховуючи на відсутність доказів про належність фізичній особі ОСОБА_6 об'єкту нерухомості, де сталась пожежа, докази укладання відповідачем (ФОП ОСОБА_2.) з ОСОБА_6 договору оренди у письмовій формі відсутні.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що матеріалами справи підтверджено факт бездоговірного користування відповідачем зазначеним приміщенням з продажу ковбасних виробів, де сталась пожежа, тому погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі правомочності відповідача не можуть регулюватися нормами законодавства, які визначають порядок користування об'єктами найму (оренди), - через відсутність письмового правочину з цього приводу.

Щодо обов'язків відповідача, як користувача технологічними електричними мережами у зазначеному приміщенні, його обов'язків забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електричних установок, правила пожежної безпеки тощо, слід виходити з наступного.

Відповідно до пункту 2.2. Правил пожежної безпеки на ринках України (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 17.01.2005 року № 30 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2005 року за №111/10391, пожежна безпека на ринках повинна забезпечуватися шляхом здійснення організаційних, технічних заходів, спрямованих на запобігання пожежам, загибелі відвідувачів та працівників ринків, а також зниження майнових утрат, створення умов для швидкого виклику пожежної охорони та успішного гасіння пожеж.

Забезпечення пожежної безпеки на ринках покладається на їх директорів (керівників) або осіб, що виконують його обов'язки, а виконання вимог цих Правил на відведених торгових місцях покладається на власників, орендарів торгових місць (на підставі укладених договорів), учасників торгівлі (п. 2.3. Правил).

За змістом п. 2.5. Правил, обов'язок забезпечення в торговельних, адміністративних, складських приміщеннях, допоміжних будинках та спорудах і в цілому на території ринку протипожежного режиму покладається на директора (керівника) ринку або особу, що виконує його обов'язки.

Пунктом 3.1. Правил передбачено, що на кожний ринок незалежно від площі, у складі проектної документації або окремо, повинна бути розроблена й узгоджена з місцевим або територіальним органом державного пожежного нагляду схема розміщення торговельних рядів, кіосків, павільйонів, палаток тощо (далі - схема ринку), які розташовані в приміщеннях та на відкритих майданчиках.

Кожен окремо розташований ринок або різні кіоски, павільйони, магазини тощо, які розміщені на території ринку, але не внесені до схеми і належать різним власникам, повинні мати дозволи на початок роботи відповідно до Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень (НАПБ Б.07.018-2011), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 року № 150 (п. 3.4. названих Правил).

Для кожного магазину, павільйону, кіоску, палатки, контейнера, камери схову розробляється інструкція про заходи пожежної безпеки (п. 3.5. названих Правил).

ДП "Центральний ринок м. Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (третя особа-1) надало письмові пояснення, відповідно до яких документальні обґрунтування (дозволи, узгодження, договори тощо) стосовно належного ОСОБА_6 приміщення торгівельного павільйону в районі будинку АДРЕСА_2 на території ЦКР "Центральний" за адресою: м. Дніпродзержинськ, АДРЕСА_3 у цього підприємства відсутні (не укладались).

ФОП ОСОБА_6 (третя особа-3) зі своєї сторони зазначених документів на вимогу суду також не надала.

Як випливає із пояснень ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Дніпродзержинського району електричних мереж (третя особа-2), які підтверджено довідкою начальника Дніпродзержинського РЕМ ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" від 23.12.2013 року №5189/РВЕ133000, договір про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 був укладений тільки з ДП "Центральний ринок м.Дніпродзержинська" Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств. У договірних відносинах з іншими споживачами, у тому числі з ОСОБА_6, щодо постачання електричної енергії на вказаний об'єкт ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" не перебуває.

Таким чином, слід визнати, що відповідач у справі не є споживачем (абонентом) електричної енергії у розумінні положень ст. 714 Цивільного кодексу України, ст. 275 Господарського кодексу України та Правил користування електричною енергією.

Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин відповідач у справі не є відповідальною особою за забезпечення пожежної безпеки у торгівельному павільйоні де сталася пожежа, оскільки не є ні його власником, ані його орендарем за договором, а також не мав обов'язків споживача електричної енергії щодо утримання технологічних електричних мереж, які знаходились у цьому приміщенні, тощо.

Отже, за результатом юридичної оцінки встановлених обставин у справі обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, необхідного та достатнього для покладання на нього відповідальності за позовом позивача, зокрема не підтвердження поданими сторонами доказами факту вчинення відповідачем протиправних дій (бездіяльності) та його вини у виникненні зазначеної пожежі, з чим погоджується й колегія суддів апеляційного господарського суду.

Щодо доводів апелянта про не врахування місцевим господарським судом доказів на підтвердження розміру збитків, то вони підлягають відхиленню, як підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Заявлені до стягнення збитки у сумі 55791,80 грн. позивач обґрунтовує актом про знищення майна під час пожежі, який був підписаний ним, а також водієм ОСОБА_10 та ОСОБА_6, накладними на придбання матеріальних цінностей та журналом обліку доходу та витрат, які за висновком місцевого господарського суду, не можуть бути беззаперечним доказами знаходження цих матеріальних цінностей в орендованому ним приміщенні під час пожежі. Однак такий висновок суду першої інстанції не впливає на остаточний висновок щодо відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає задоволення позовних вимог позивача до відповідача, з огляду на недоведеність вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій (бездіяльності) та його вини у виникненні зазначеної пожежі. Також цей висновок суду у даній справі не позбавляє права позивача на доведення факту спричинення йому майнової шкоди у певному розмірі у спорі із іншими особами.

Згідно ч.1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду із клопотаннями про залучення іншого відповідача чи про заміну первісного відповідача належним відповідачем, тому колегія суддів вважає небгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушень судом вищезазначених норм процесуального права, оскільки залучення іншого відповідача є правом суду, яке реалізується судом самостійно в залежності від конкретних обставин спору, а заміна первісного відповідача належним відповідачем може відбуватися лише за згодою позивача.

Також місцевий господарський суд правильно встановив, що оскільки пожежа сталася 22.10.2010 року, а позов до суду, був направлений поштою і згідно відміток отриманий канцелярією суду 22.10.2013 року із подальшою його реєстрацією 23.10.2013р., тобто у межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, вимоги відповідача та третьої особи-2 щодо застосування наслідків пропуску позовної давності є безпідставними.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд, надавши належну оцінку поданим сторонам доказам, повно та всебічно з'ясував суттєві обставини справи, з урахуванням чого зробив законний правовий висновок про відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, необхідного та достатнього для покладання на нього відповідальності за позовом позивача, а тому обгрунтовано відмовив в задоволені позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги викладене, доводи позивача про незаконність прийнятого судового рішення слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2014р. у справі №904/8260/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 23.05.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна