Постанова № 38825338, 23.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3100/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 14403,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2014 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 14903,09 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача в 2013 році замість 1 інваліда не працювало жодного. Таким чином, відповідач до 15.04.2013 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 14814,29 грн.

Факт того, що на підприємстві в 2013 році не були працевлаштовані інваліди у необхідній кількості, підтверджується звітом форми № 10-ПІ. Довідкою від 09.04.2014 № 20/6-673 Міловський районний центр зайнятості повідомив, що ТОВ «Діброва» не звітувало з приводу наявності вакансій для інвалідів.

За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій підприємству була нарахована пеня в розмірі 88,80 грн.

Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пенею в сумі 14903,09 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду уточнений адміністративний позов, в якому у зв'язку з частковою сплатою боргу просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14403,09 грн., також просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та проти суми позову 14403,09 грн. не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема, контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону № 875 вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).

Відповідно до підпункту 3.4. пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Судом установлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 21 особа. Фактично на підприємстві не працювало жодного інваліду. У рядку 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем зазначено прочерк (арк. справи 5).

Згідно з листом Міловського районного центру зайнятості від 09.04.2014 № 20/6-673 ТОВ «Діброва» протягом 2013 року не надавало інформацію щодо наявності вільних робочих місць для інвалідів та відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів, за направленнями центру зайнятості не було (арк. справи 6).

Вищий адміністративний суд України в листі від 16.07.2013 № 983/12/13-13 повідомляє, що, вирішуючи питання про дотримання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку подання звіту за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», суди повинні встановлювати додержання цими суб'єктами положень частини четвертої статті 20 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення». Несистематичне подання звіту за формою № 3-ПН свідчить про неналежне виконання обов'язку щодо надання місцевим центрам зайнятості необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судом установлено, що відповідач у 2013 році не виконував покладені на нього обов'язки щодо надання місцевому центру зайнятості необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, що є підставою для застосування до нього відповідних адміністративно-господарських санкцій.

За розрахунком позивача (арк. справи 4) відповідач повинен був працевлаштувати у 2013 році 1 інваліда, фактично працевлаштовано 0 інвалідів, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у сумі 14814,29 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 81 календарний день відповідачу нарахована пеня в сумі 88,80 грн. Пеню нараховано за період з 16.04.2012 по 05.05.2014 включно.

У зв'язку з частковою сплатою заборгованості сума адміністративно-господарських санкцій та пені складає 14403,09 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 14403,09 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 14403,09 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (код 21832609) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на загальну суму 14403 грн. 09 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста три грн. 09 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 23 травня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун