Ухвала суду № 38824984, 23.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/993/14-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.Провадження № 22-ц/780/2827/14 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 56 23.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2014 року у справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року до суду надійшло подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 з посиланням на необхідність його застосування в зв'язку з ухиленням боржника від добровільного виконання своїх зобов'язань покладених рішенням суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2014 року подання задоволено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні подання, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Постановлюючи ухвалу про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив із того, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, пунктом 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС Вишгородського РУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-5406 від 10.11.2010 року виданий Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 601,50 грн. матеріальної і 50 000 грн. моральної шкоди та виконавчий лист № 2-135-2011 від 23.12.2011 року виданий Слов'янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 26 518,86 грн. і 210 000 грн. моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2010 року відкрито виконавче провадження по виконанню зазначених рішень суду, а постановою державного виконавця від 08.12.2010 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження (а.с.11).

Постановою державного виконавця від 14.01.2011 року було оголошено розшук майна боржника: автомобілів марки «ВАЗ 2101» державний номерний знак НОМЕР_1 та марки «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_2 що належать ОСОБА_1 (а.с. 13).

З пояснень державного виконавця, визнаних ОСОБА_1, з боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого проваджується стягується 50% пенсії на підставі іншого виконавчого листа№ 2-3529 від 15.10.2010 року, виданого Вишгородським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини.

Заборгованість по вказаних виконавчих листах на час постановлення ухвали залишається непогашеною, ОСОБА_1 дій, спрямованих на добровільне виконання рішень судів не вчиняє.

З врахуванням вказаних обставин, встановлених судом першої і апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що суд прийшов до вірного висновку, що боржник ухиляється від виконання рішень Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 601,50 грн. матеріальної і 50 000 грн. моральної шкоди та рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 26 518,86 грн. і 210 000 грн. моральної шкоди.

Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.

Ухвала постановлена з додержанням вимог закону і передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд подання не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до ч.2 ст. 377-1 суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Посилання апелянта на необхідність виїзду за кордон для проходження лікування, документально не підтвердженні, а тому також не можуть братись до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтовані, законність постановленої ухвали не спростовують.

Керуючись ст.ст. 312, 315 ЦПК України , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 06 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: