Ухвала суду № 38824974, 23.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/2693/13 Головуючий у І інстанції Бурзель Ю.В.Провадження № 22-ц/780/2896/14 Доповідач у 2 інстанції СавченкоКатегорія 22 23.05.2014

У Х В А Л А

іменем України

22 травня 2014 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Дружба», третя особа Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року позивачі звернулися до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що у 2003-2008 роках вони уклали із відповідачем ТОВ «Агрофірма «Дружба» договори оренди, за якими передали в оренду товариству належні їм земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважають, що такі договори є нікчемними і їх слід визнати недійсними, поскільки при проведенні державної реєстрації договорів оренди не було визначено кадастрових номерів земельних ділянок. Крім того, у договорах відсутні істотні умови, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі». Зокрема у договорах відсутні відомості про існуючі обмеження (обтяження) щодо використання ділянок, не зазначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди, відсутні умови передачі ділянок у заставу та внесення до статутного фонду права оренди землі, у договорах не вказані кадастрові номери земельних ділянок, місце їх розташування, акт визначення меж. Вказували, що відсутність у договорах оренди землі однієї з істотних умов згідно статей 203, 215 ЦПК України є підставою для визнання договору оренди недійсним. Крім того, вважають, що спірні договори оренди порушують публічний порядок, бо спрямовані на використання всупереч закону належної їм приватної власності у вигляді земельних ділянок, а тому є нікчемними згідно ст.228 ЦК України.

У зв'язку з наведеним, просили встановити нікчемність та визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між ними і ТОВ «Агрофірма «Дружба» 12 травня 2003 року, 15 листопада 2003 року, 26 травня 2006 року, 16 серпня 2006 року, 21 листопада 2006 року, 21 грудня 2006 року, 9 жовтня 2008 року.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким їх вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для встановлення нікчемності і визнання недійсними оспорюваних договорів оренди. При цьому суд виходив з того, що укладені між сторонами договори оренди не порушують публічний порядок, а тому не можуть бути визнані нікчемними (недійсними) із підстав, передбачених ст.228 ЦК України.

Також суд керувався тим, що позивачами не надано доказів про порушення їх прав з боку ТОВ «Агрофірма «Дружба» у зв'язку із відсутністю у договорах оренди деяких істотних умов, передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачі є

власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Між ТОВ «Агрофірма «Дружба» і позивачами 12 травня 2003 року, 15 листопада 2003 року, 26 травня 2006 року, 16 серпня 2006 року, 21 листопада 2006 року, 21 грудня 2006 року, 9 жовтня 2008 року були укладені договори оренди землі, за умовами яких позивачі передали, а відповідач ТОВ «Агрофірма «Дружба» прийняв у строкове платне користування для сільськогосподарського використання належні позивачам земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Всі договори оренди землі укладені строком до 31 березня 2020 року і зареєстровані у встановленому законом порядку в Яготинському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно п.43 всіх договорів оренди (які є ідентичними за замістом) невід'ємними частинами цих договорів є плани (схеми) земельних ділянок, кадастрові плани ділянок, акти визначення меж і акти прийому-передачі ділянок в оренду.

Також суд першої інстанції встановив, що укладені між сторонами договори оренди земельних ділянок не містять певних умов, передбачених ст.15 Закону «Про оренду землі», зокрема у договорах відсутні відомості про існуючі обмеження (обтяження) щодо використання ділянок, не зазначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди, відсутні умови передачі ділянок у заставу та внесення до статутного фонду права оренди землі. Проте під час розгляду справи позивачі не надали суду доказів, що відсутність вказаних умов призвела до порушення їх законних прав та інтересів, як і не надали доказів, що укладені між сторонами договори оренди порушують публічний порядок.

За таких обставин, суд прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для захисту прав позивачів шляхом встановлення нікчемності і визнання недійсними оспорюваних договорів оренди.

Аналогічну правову позицію зайняв Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року при розгляді цивільних справ №6-94цс 13 та №6-78цс 13, предметом яких був спір про визнання недійсним договору оренди з підстав відсутності у договорі істотних умов договору. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку із його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається лише на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову і визнання правочину недійсним.

Апеляційна скарга позивачів не містить доводів в чому полягає незаконність чи необгрунтованість судового рішення, а повністю повторює текст позовної заяви (із збереженням тексту і абзаців).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді: