Ухвала суду № 38822957, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/556/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Голд Транс" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство "Фірма "Голд Транс", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27 січня 2014 року №0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 378693,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 27 січня 2014 року №0000382200.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Фірма "Голд Транс" щодо відображення в податковій звітності з податку на додану вартість господарських взаємовідносин Приватного підприємства "Фірма "Голд Транс" з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОРЕСУРСИ" за липень 2013 року, з Приватним підприємством "БІЗНЕС-ПРАВО" за травень 2013 року, з ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ" за травень 2013 року, за результатами якої складено акт №1087/22/37199162 від 26.12.2013 (том №1, а.с.15-29).

За результатами перевірки відповідач прийшов до висновку, що відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОРЕСУРСИ" та з Приватним підприємством "БІЗНЕС-ПРАВО" носять безтоварний характер, а документи отримані від цих двох контрагентів не відповідають вимогам законодавства. Будь-яких порушень у відносинах позивача з контрагентом ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ" відповідачем в акті перевірки не встановлено.

Перевіркою, на думку відповідача, встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема заниження податку на додану вартість на загальну суму 252462,00 грн., в т.ч. за травень 2013 року на суму 200000,00 грн. та за липень 2013 року на суму 52462,00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОРЕСУРСИ" та з Приватним підприємством "БІЗНЕС-ПРАВО".

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2014 року №0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 378693,00 грн., з них: +252462,00 грн. - за основним платежем та 126231,00 грн. - за штрафними санкціями (том №1, а.с.14).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу ґрунтується виключно на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної у комп'ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та матеріалів перевірок його контрагентів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що основними видами господарської діяльності Приватного підприємства "Фірма "Голд Транс" є: вантажний автомобільний транспорт; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; складське господарювання; транспортне оброблення вантажів; інша поштова та кур'єрська діяльність (том №1, а.с.31).

Приватне підприємство "Фірма "Голд Транс" є платником податку на додану вартість.

Так, 29.04.2013 року між Приватним підприємством "Бізнес-Право" (Експедитор) та Приватним підприємством "Фірма "Голд Транс" (Замовник) було укладено договір надання послуг №29/04-13 (том №1, а.с.47-53).

Відповідно до пп.1.1 договору Експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені за винагороду, визначену в п. 3 цього договору та за рахунок Замовника виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, а саме: пошук перевізника за замовленням Замовника; укладення договору перевезення (від свого імені); оформлення або отримання необхідних для перевезення документів; здійснення перевірки кількості та якості вантажу; забезпечення відправки або отримання вантажу в пункті призначення; організувати перевезення вантажів різними видами транспорту територією України; а також інші транспортно-експедиційні послуги.

Відповідно до пп. 3.1 Замовник відшкодовує Експедитору витрати, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні з організації та забезпечення перевезення вантажів, на підставі наданих Експедитором актів виконаних робіт або відповідно до виставлених рахунків.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання даного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 07.05.2013 №Б-00000157; від 08.05.2013 №Б-00000162; від 13.05.2013 №Б-00000163; від 14.05.2013 №Б-00000165; від 15.05.2013 №Б-00000166; від 17.05.2013 №Б-00000174; від 18.05.2013 №Б-00000175; від 20.05.2013: №Б-00000177, №Б-00000178; від 21.05.2013 №Б-00000185; від 22.05.2013 №Б-00000188; від 23.05.2013 №Б-00000190; від 24.05.2013: №Б-00000191, №Б-00000194; від 27.05.2013: №Б-00000199, №Б-00000200; від 29.05.2013: №Б-00000203, №Б-00000204, №Б-00000205; від 31.05.2013: №Б-00000207, №Б-00000213 (том №1, а.с.54-74).

Позивач належним чином розрахувався за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.07.2013 №2362; від 04.07.2013: №2398, №2399, №2401, №2402, №2403; від 10.07.2013 №2413; від 06.08.2013: №2418, №2419; від 08.08.2013 №2443; від 09.08.2013 №2460; від 12.08.2013 №2439 (том №1, а.с.97-108).

Приватним підприємством "Бізнес-Право" було виписано податкові накладні: від 07.05.2013 №157 на загальну суму 52784,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8797,33 грн.; від 08.05.2013 №162 на загальну суму 58216,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9702,67 грн.; від 13.05.2013 №163 на загальну суму 56894,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9482,33 грн.; від 14.05.2013 №165 на загальну суму 57816,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9636,00 грн.; від 15.05.2013 №166 на загальну суму 59018,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9836,33 грн.; від 17.05.2013 №174 на загальну суму 58866,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9811,00 грн.; від 18.05.2013 №175 на загальну суму 57268,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9544,67 грн.; від 20.05.2013: №177 на загальну суму 57782,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9630,33 грн.; №178 на загальну суму 58236,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9706,00 грн.; від 21.05.2013 №185 на загальну суму 56666,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9444,33 грн.; від 22.05.2013 №188 на загальну суму 59259,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9876,50 грн.; від 23.05.2013 №190 на загальну суму 58772,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9795,33 грн.; від 24.05.2013: №191 на загальну суму 57998,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9666,33 грн.; №194 на загальну суму 59536,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9922,67 грн.; від 27.05.2013: №199 на загальну суму 58846,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9807,67 грн.; №200 на загальну суму 56924,00 грн., крім того ПДВ - 9487,33 грн.; від 29.05.2013: №203 на загальну суму 59336,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9889,33 грн.; №204 на загальну суму 58016,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9669,33 грн.; №205 на загальну суму 59605,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9934,17 грн.; від 31.05.2013: №207 на загальну суму 57348,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9558,00 грн.; №213 на загальну суму 40814,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6802,33 грн. (том №1, а.с.75-96).

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується аналізом рахунку 631 (том №1, а.с.246).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що даний договір було укладено для виконання договірних зобов'язань за договором перевезення вантажів від 01.02.2013 №4600040610, укладеного з Публічним акціонерним товариством "САН ІнБев Україна" (том №1, а.с.109-115), виконання якого підтверджується актами надання послуг від 10.05.2013: №834, №835, №836, №837, №838, №839, №840; від 17.05.2013: №881, №882, №883, №884, №885, №886, №887, №888, №892; від 24.05.2013: №947, №957, №958, №960, №961, №962, №963, №964, №965; від 31.05.2013: №1026, №1027, №1028, №1029, №1030, №1031, №1032, №1033; від 07.06.2013: №1096, №1097, №1098, №1099, №1100, №1101, №1102, №1103; від 14.06.2013: №1143, №1144, №1151, №1152, №1153, №1154, №1155, №1156, №1157, №1158; від 21.06.2013 №1237, №1238, №1239, №1240, №1241, №1242, №1243, №1244; від 28.06.2013: №1294, №1295, №1296, №1297, №1298, №1299, №1300, №1301(том №1, а.с.116-182).

Також, з матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що 04.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські нафтові ресурси" (Продавець) та Приватним підприємством "Фірма "Голд Транс" (Покупець) було укладено договір поставки №1 (том №1, а.с.183-186).

Відповідно до пп.1.1 договору Продавець протягом строку дії цього Договору зобов`язався за замовленням Покупця поставити товари, в т.ч. дизельне пальне в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору. Поставка дизельного пального здійснюється на підставі паливних талонів літрового номіналу. Паливний талон - квиток на паперовому носії на право отримання пального на АЗС в кількості вказаній на талоні.

Відповідно до пп.4.1 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень Покупця, погоджених з Продавцем переданих факсом або телефонограмою особисто керівником Покупця.

Відповідно до пп.6.1 договору Покупець зобов'язується сплатити Продавцю вартість товару в рахунку-фактурі. Датою оплати товару вважається дата списання коштів з банківського рахунку Покупця.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними на дизельне пальне: від 05.07.2013 №1 на загальну суму 54381,94 грн., в т.ч. ПДВ - 9063,66 грн.; від 11.07.2013 №2 на загальну суму 50319,90 грн., в т.ч. ПДВ - 8386,65 грн.; від 16.07.2013 №3 на загальну суму 52465,99 грн., в т.ч. ПДВ - 8744,33 грн.; від 22.07.2013 №4 на загальну суму 55100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9183,33 грн.; від 26.07.2013 № 5 на загальну суму 49515,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8252,50 грн.; від 31.07.2013 №6 на загальну суму 52986,05 грн., в т.ч. ПДВ - 8831,01 грн. (том №1, а.с.187-192).

Позивач належним чином розрахувався за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.07.2013 №1655, від 12.07.2013 №1663, від 18.07.2013 №1681, від 24.07.2013 № 1697, від 31.07.2013 №1719; від 07.08.2013 №1782 (том №1, а.с.199-204).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські нафтові ресурси" було виписано податкові накладні від 05.07.2013 №1 на загальну суму 54381,94 грн., в т.ч. ПДВ - 9063,66 грн.; від 11.07.2013 №2 на загальну суму 50319,90 грн., в т.ч. ПДВ - 8386,65 грн.; від 16.07.2013 №3 на загальну суму 52465,99 грн., в т.ч. ПДВ - 8744,33 грн.; від 22.07.2013 №4 на загальну суму 55100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9183,33 грн.; від 26.07.2013 № 5 на загальну суму 49515,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8252,50 грн.; від 31.07.2013 №6 на загальну суму 52986,05 грн., в т.ч. ПДВ - 8831,01 грн. (том №1, а.с.193-198).

Придбане дизельне пальне було використано позивачем для потреб власної господарської діяльності з надання послуг по перевезенню вантажів для заправки автомобілів які здійснюють перевезення, що підтверджується:

- наказами директора ПП "Фірма "Голд Транс" про закріплення транспортних засобів за водіями від 01.04.2011 №3/2-к; від 10.04.2012: № 44, №47; від 19.04.2012 № 62; від 24.05.2012 № 65; від 05.11.2012 №0511; від 18.02.2013: №9, №11; від 11.03.2013 №16; від 13.03.2013 №18; від 28.04.2013 №2804 (том №1, а.с.205-215);

- відомостями видачі ГСМ від 05.07.2013, від 11.07.2013, від 16.07.2013, від 22.07.2013, від 26.07.2013, від 31.07.2013 (том №1, а.с.216-221);

- актами списання від 31.07.2013: № ГТ-57, №ГТ-58, №ГТ-59, №ГТ-60, №ГТ-61, №ГТ-62, №ГТ-63, №ГТ-64, №ГТ-65, №ГТ-66, №ГТ-67; від 10.08.2013: №ГТ-75, №ГТ-76, №ГТ-77, №ГТ-78, №ГТ-79, №ГТ-80, №ГТ-81 (том №1, а.с.222-239).

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується аналізом рахунку 631 (том №1, а.с.247).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що на момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ "Українські нафтові ресурси" та ПП "Бізнес-Право" були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягами з ЄДР Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (том №1, а.с.240,243, том №2, а.с.13-16) та були платниками ПДВ (том №1, а.с.242,245).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "Українські нафтові ресурси" та ПП "Бізнес-Право" мали реальний характер, оскільки придбання товарів та послуг, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Приватного підприємства "Фірма "Голд Транс", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Так, до висновку про безтоварність господарських операцій, відповідач дійшов на підставі висновків актів перевірки по контрагентам, зокрема: від 05.08.2013 №176/22/32480723 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бізнес-Право" щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень 2013 року»; від 18.10.2013 №320/22-05/37208302 «Про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Українські нафтові ресурси" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.07.2013».

Проте, суд першої інстанції правомірно зазначає, що викладені в актах обставини не спростовують реальності господарських операцій, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції, зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів ТОВ "Українські нафтові ресурси" та ПП "Бізнес-Право".

Про реальність здійснення господарських операцій свідчать і реальні зміни у майновому стані сторін правочинів, які відбулися в наслідок оплати транспортно-експедиційних послуг та дизельного пального.

Також, факт отримання послуг підтверджується їх подальшою здачею у складі послуг, що надавалися позивачем ПАТ "САН ІнБев Україна". Якби ПП "Бізнес - Право" послуг не надавало, відповідно, ПП "Фірма "Голд Транс" не могло ці послуги здавати ПАТ "САН ІнБев Україна", а ДПІ у м. Чернігові повинна була виключити їх вартість з доходів, а нарахований на неї ПДВ - з податкових зобов`язань ПП "Фірма "Голд Транс".

Отримання дизельного пального від ТОВ "Українські нафтові ресурси" підтверджуються і самим фактом надання позивачем послуг з перевезення вантажів. Якби не було чим заправляти автомобілі виконання перевезень було неможливе.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.