Постанова № 38822918, 07.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Справа № 808/10315/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Поляна"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000581500,-

за участі представників сторін:

від позивача - Леус Г.О. (довіреність б/н від 10.12.2013)

від відповідача - Міщенко О.В. (довіреність № 154/10/10 від 17.01.2014)

Федькова В.Г. (довіреність № 2737/10/10 від 03.12.2013)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОВА ПОЛЯНА" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000581500.

У період з 18.03.2013 по 22.03.2013 службовою особою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області) Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Федьковою В.Г., була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОВА ПОЛЯНА" з питання достовірності нарахування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, по декларації з ПДВ за січень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки № 203/154-120/34317688 від 29.03.2013 р. В розділі "Висновок" Акту перевірки викладені висновки, відносно того що:

На підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Розділу І, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), п. 198.3, п.198.6 ст.198 Розділу V, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями)

1. Зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року у сумі 139547 грн.

2. Збільшується сума податку на додану вартість у сумі, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітних (податкових) періодів у сумі 3167 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки Відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000581500 від 26.04.2012 р., яким контролюючим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139547,00 грн.

Позивач вважає, що Відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні перевірки ТОВ "ЛІСОВА ПОЛЯНА", а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового законодавства та цивільного законодавства, висновки акту перевірки мають суттєві недоліки, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає що висновки акту податкової перевірки № 203/154-120/34317688 від 29.03.2013 р. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000581500 від 26.04.2012 р. незаконним.

В судовому засіданні представники Відповідача проти позовних вимог заперечили в повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях на позов.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Відповідно до ст.160 КАС України, 07.04.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У період з 18.03.2013 р. по 22.03.2013 р. службовою особою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби (яка є правопопередником Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області) Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Федьковою В.Г., була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОВА ПОЛЯНА" з питання достовірності нарахування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, по декларації з ПДВ за січень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки № 203/154-120/34317688 від 29.03.2013 р. В розділі "Висновок" Акту перевірки викладені наступні висновки:

На підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Розділу І, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), п. 198.3, п.198.6 ст.198 Розділу V, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями)

1. Зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року у сумі 139547 грн.

2. Збільшується сума податку на додану вартість у сумі, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками звітних (податкових) періодів у сумі 3167 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки Відповідачем винесене:

податкове повідомлення-рішення №0000581500 від 26.04.2012, яким контролюючим органом зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139547,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано та визначено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 19-1.1.2. п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції:

- контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Порядок обліку податку на додану вартість регулюється розділом V ст.ст. 180 - 211 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІСОВА ПОЛЯНА" зареєстровано платником податку на додану вартість з 26.07.2006 р.

Таким чином, на момент здійснення спірних операцій Позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право відносити сплачений у вартості товарів і послуг податок на додану вартість до податкового кредиту.

Надані Позивачем завірені копії первинних документів за спірними господарськими операціями, що звірені судом з оригіналами, підтверджують законність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п.п. б пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України: залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Будь-яких обмежень права перенесення податкового кредиту на наступний податковий період Податковим кодексом України не передбачений.

Стосовно застосування Відповідачем при проведенні перевірки строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 3. Податкового кодексу України регламентує, що Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу України, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, відповідно до вищевказаних норм до податкових правовідносин, у тому числі до правовідносин з оподаткування податком на додану вартість, норми Цивільного кодексу України (у тому числі щодо позовної давності) не застосовуються.

Посилання Відповідача в Акті перевірки та запереченнях на п. 135.5.4 ст. 135 Податкового кодексу України при перевірці обліку податку на додану вартість є неправомірним, оскільки стаття 135 Податкового кодексу України регулює податок на прибуток підприємств. При цьому, кожний розділ Податкового кодексу України регулює окремий вид податку. Норми одного розділу Податкового кодексу України не можуть застосовуватися до інших податків, якщо немає відповідної відсильної норми.

Стаття 135 Податкового кодексу України має назву "Порядок визначення доходів та їх склад" та відноситься до Розділу III. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ. Зокрема, п. 135.5.4 вказаної статті встановлює, які інші доходи включаються до валового доходу при розрахунку податку на прибуток підприємств.

При цьому, ст. 135 Податкового кодексу України не містить відсильних норм, які дають підстави для її застосування при розрахунку податкового кредиту та податкових зобов'язань за податком на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України "Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вичерпний перелік операцій, наслідком яких може бути коригування раніше відображеного податку на додану вартість, представлений у п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

Стаття 192 Податкового кодексу України "Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту)" встановлює: 192.1. Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

192.1.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

192.1.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

192.2. Норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

192.3. Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.".

Операції списання податкового кредиту у зв'язку зі спливом строку позовної давності в цьому переліку не передбачені.

Відповідачем не доведено належними доказами з посиланням на норми права законність списання податкового кредиту у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відносно порушення Відповідачем порядку призначення та проведення податкової перевірки Позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Оформлення результатів перевірок врегульовано статтею 86 Податкового кодексу України.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок), згідно з п. 86.1, оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З огляду на положення ст. 86 Податкового кодексу України випливає висновок, що у разі вручення платнику податків акту перевірки приймається податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Порядок здійснення невиїзної перевірки, зокрема щодо строків повідомлення про її проведення та початку проведення перевірки, Відповідачем порушений.

Як пояснив представник Відповідача, 27.02.2013 р. Відповідачем був направлений запит про надання документів та пояснень щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Цей запит був отриманий Позивачем 02.03.2013 р. згідно повідомлення про вручення, наданого Відповідачем. 11.03.2013 р. керівником Відповідача винесений наказ про призначення податкової перевірки, тобто через дев'ять календарних днів після отримання запиту, що порушує вимоги п.п. 78.1.1 ст. 78 та ч. 5 ст. 73 Податкового кодексу України. Перевірка призначена та проводилася з 18 по 22 березня 2013 р.

Повідомлення про проведення податкової перевірки Позивач отримав вже після того, як перевірка була розпочата. На поштовому конверті, в якому було отримано повідомлення про перевірку проставлена дата 19.03.2013 р., тобто 19.03.2013 р. конверт з повідомленням про перевірку ще був на пошті, тоді як з 18.03.2013 р. Відповідачем вже проводилася податкова перевірка Позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

З урахуванням наведеного вбачається, що податкова перевірка була призначена, проведена та закінчена ще до того, як сплинув строк надання документів та пояснень на запит податкового органу від 24.02.2013 р. та, навіть, до того, як Позивач отримав повідомлення про її призначення.

Суд зазначає, що Відповідачем проводилася саме документальна перевірка. Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

На думку суду, якщо Податковий кодекс України надає податковому органу право на свій вибір призначити або невиїзну, або виїзну перевірку, то у даному випадку необхідно керуватися принципом найефективного проведення перевірки.

Висновки податкової перевірки не можуть ґрунтуватися на припущеннях про непідтвердження первинними документами права на від'ємне значення податку на додану вартість.

В Акті перевірки після висновків зазначається, що у випадку не підтвердження матеріалами даних обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до ПК України.

Окрім того, в період за який Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення вже перевірявся раніше з тих самих питань та підстав.

В червні 2011 р. ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя вже проводила перевірку законності нарахування та обліку податкового кредиту з ПДВ (на той час в сумі 131373 грн.).

16.06.2011 р. ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя було направлено на адресу ТОВ "ЛІСОВА ПОЛЯНА" запит (вих.№ 3144/10/16-111) щодо надання пояснень та документів з питання формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 131373 грн.

23.06.2011 р. ТОВ "ЛІСОВА ПОЛЯНА" надало ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя відповідь (вих.№062301) щодо законності та підстав для формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 131373 грн. на вказаний запит.

Запит ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 16.06.2011 р. (вих.№ 3144/10/16-111) обґрунтований п. 20.1.6 ст. 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 20.1.6. ст. 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до Конституції України та ст. 19-1 Податкового кодексу України ДПІ як орган державної влади має діяти лише в межах встановлених законом повноважень.

А, отже, посилання в запиті на п. 20.1.6. ст. 20 Податкового кодексу України, яка відноситься саме до процедури проведення перевірки, свідчить про проведення перевірки.

Таким чином, законність формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 131373 грн. з 139547,00 грн. вже досліджувалася Відповідачем та результати таких аналізу та перевірки не призвели до висновків про незаконність формування Позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо призначення та проведення невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Поляна" з питання достовірності нарахування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, по декларації з ПДВ за січень 2012 року, результати якої зафіксовані в Акті № 203/154-120/34317688 від 29.03.2013.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 26.04.2013 № 0000581500, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісова Поляна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 139547,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова Поляна" (код ЄДРПОУ 34317688) судові витрати у розмірі 280,00 ( двісті вісімдесят) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 21.05.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко