Ухвала суду № 38822052, 15.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/529/14

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу кредитної спілки «Кредитінвест» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі за позовом кредитної спілки «Кредитінвест» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2014 року кредитна спілка «Кредитінвест» звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) про скасування постанови №73/15-4 АП від 30.12.2013р., якою до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170000 грн. за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що штрафні санкції були застосовані відповідачем нібито за порушення спілкою вимог п.1, п.2, п.4 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які встановлюють, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Однак, в порушення вимог розпорядження №2319 «Про затвердження Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги» оскаржувана постанова не містить чітких вказівок на те, саме які суми були залучені з порушенням вимог законодавства та нарахування яких сум відсотків є порушенням діючого законодавства на ринках фінансових послуг. Кошти від фізичних осіб на депозитні рахунки були залучені позивачем в період строку дії ліцензії на надання фінансових послуг і ніяких послуг після закінчення строку дії ліцензії позивач не залучав. Укладення додаткових угод про продовження строку дії депозитних договорів також відбувалося в період строку дії ліцензії на надання фінансових послуг, а тому здійснювалося правомірно, оскільки позивач мав намір отримувати нові ліцензії на надання фінансових послуг та неодноразово подавав до Нацкомфінпослуг відповідний пакет документів. На думку позивача, відповідачем помилково ототожнено поняття залучення фінансових коштів і нарахування відсотків за залученими коштами, що призвело до прийняття протиправної постанови про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що виразилось в продовженні спілкою строку дії депозитних договорів на строк, який охоплює проміжок часу після закінчення дії ліцензії на надання фінансових послуг. Оскаржувану постанову відповідач вважає правомірною, в задоволенні позову просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. позов кредитної спілки «Кредитінвест» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, кредитна спілка «Кредитінвест» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі доручення на проведення планової виїзної перевірки від 18.10.2013р. №51/15-4 ФП та відповідно до плану перевірок, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26.09.2013р. №3366 «Про затвердження плану перевірок суб'єктів нагляду, за якими здійснює нагляд Нацкомфінпослуг, на четвертий квартал 2013 року», у період з 21.10.2013р. по 29.11.2013р. посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було проведено планову перевірку кредитної спілки «Кредитінвест» з питань додержання вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг за період з 01.02.2011р. по 30.09.2013р., за результатами якої складено акт планової інспекції від 29.11.2013р. №216/15-4 ФП.

У висновках вказаного акту, серед іншого, зазначено про порушення позивачем підпункту 4 пункту 1 та пункту 2 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», які встановлюють, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяються тільки після отримання відповідної ліцензії.

Так, в акті перевірки зазначено, що строк дії ліцензії на залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки закінчився 13.11.2010р. Однак, у звітних даних позивача за 9 місяців 2012 року та за 2012 рік у додатку 2, рядку 120 (внески (вклади) на депозитні рахунки членів кредитної спілки) графи 4 відображено кошти у сумі 770385 грн. У звітних даних за 9 місяців 2013 року у додатку 2, рядку 120 (внески (вклади) на депозитні рахунки членів кредитної спілки) графи 4 відображено 0 гривень. Зазначене свідчить про те, що в порушення ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Спілка здійснювала нарахування за перерахованими актом перевірки депозитними договорами без наявності відповідної ліцензії.

06.12.2013р. відповідачем був складений акт №73/15/4 про правопорушення законодавства про фінансові послуги кредитною спілкою «Кредитінвест», на підставі якого 30.12.2013р. директором департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами та бюро кредитних історій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Дмитренко Г.В. винесено постанову №73/15-4 АП про застосування до позивача штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, в сумі 170000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову кредитної спілки «Кредитінвест» про скасування постанови №73/15-4 АП від 30.12.2013р. суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті вказаної постанови відповідач діяв на підставі та в межах наданих чинним законодавством повноважень, чого позивачем при зверненні з позовом до суду не спростовано, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Спілкою не порушено вимог ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки кошти від фізичних осіб на депозитні рахунки були залучені позивачем в період строку дії ліцензії на надання фінансових послуг і ніяких коштів після закінчення строку дії ліцензії позивач не залучав. Щодо правомірності нарахування відсотків за укладеними в період строку дії ліцензії депозитними договорами, то діюче законодавство України не містить жодної норми, що забороняє здійснювати таке нарахування.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта. При цьому, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності є Ліцензійні умови.

Відповідно до п.1.3 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з наданим фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.12.2003р. №146, для залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Тобто ліцензія на здійснення діяльності по залученню внесків членів кредитної спілки на депозитні рахунки є одночасно ліцензією на залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та ліцензією на кредитування - використання таких коштів для надання членам кредитної спілки кредитів.

Згідно п.1.7, п.1.8 Ліцензійних умов ліцензія чинна до закінчення строку її дії, визнання ліцензії недійсною або анулювання. Не допускається здійснення кредитними спілками діяльності, що потребує ліцензування згідно із законом, без ліцензії, після закінчення строку дії ліцензії, визнання ліцензії недійсною, у разі її тимчасового зупинення або анулювання.

Виходячи з зазначеного, якщо кредитна спілка вчиняла правочин на підставі дії ліцензії про залучення внесків на депозит, то права та обов'язки за таким правочином обмежені строком дії такої ліцензії.

Аналогічну позицію суду викладено і в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.10.2011, №8041 «Про надання роз'яснення (щодо деяких проблемних питань здійснення діяльності кредитною спілкою)».

Посилання апелянта на Інформаційний лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.09.2010р. №685, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такий Лист не являється нормативно-правовим актом, а його зміст суперечить Ліцензійним умовам провадження діяльності кредитних спілок з наданим фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.12.2003р. №146, які, як зазначалось вище, є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що здійснення позивачем нарахування коштів за депозитними договорами по закінченню строку дії ліцензії є порушенням вимог п.п.4 п.1 та п.2 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

А відтак, постанова №73/15-4 АП від 30.12.2013р., якою до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170000 грн. за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, є законною і підстав для її скасування немає.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Кредитінвест» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 16.05.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Скрипченко В.О.